Справа № 22ц-1231/09 Суддя першої інстанції: Висоцька Г.А.
категорія 29 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О.,
суддів: Довжук Т.С.,
Лівінського І.В.,
при секретарі судового засідання Варміш О.С. ,
за участі: представника позивача Дяченка В.О.,
відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2009 року
за позовом
Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта») до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2та ОСОБА_3, про відшкодування шкоди в порядку регресу,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2007 року ВАТ НАСК «Оранта» звернулась з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позивач зазначав, що 31 липня 2007 року в м. Вознесенськ Миколаївської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за спільної вини ОСОБА_1, який керував автомобілем САЗ-3507, д.н. НОМЕР_1 та ОСОБА_3, який керував автомобілем DAEWOO LANOS, д.н. НОМЕР_2що належав ОСОБА_2 Внаслідок цього було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2 та позивачем сплачено останньому страхове відшкодування в розмірі 14349 грн. 65 коп.
Посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні ДТП є рівною, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 50 % сплаченого страхового відшкодування в розмірі 7174 грн. 82 коп . в порядку регресу.
В судовому засіданні позивач збільшив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 10762 грн. 24 коп. сплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 січня 2008 року до участі в справі в якості третіх осіб залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Рішенням того ж суду від 18 березня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути, з урахування ухвали суду від 15 квітня 2009 року, на користь ВАТ НАСК «Оранта» з ОСОБА_1 7174 грн. 83 коп . матеріальних збитків та 570 грн. 82 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася за спільної вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.
Так, з постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2007 року вбачається, що зіткнення транспортних засобів 31 липня 2007 року на вул. Кірова в м. Вознесенськ сталося з вини ОСОБА_3, який здійснюючи обгін праворуч автомобіля, яким керував ОСОБА_1, не вибрав безпечну для руху швидкість та не врахував інтервал між транспортними засобами. В результаті чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 14.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України (а.с. 158).
Таким чином, судом, що розглядав адміністративні матеріали, не встановлено порушення ПДР ОСОБА_1 та вини останнього в скоєні зазначеного ДТП. Разом з тим встановлено, що лише ОСОБА_5 порушував Правила дорожнього руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєні зазначеного вище ДТП та заподіянні шкоди ОСОБА_2 відсутня, оскільки він не порушував Правила дорожнього руху.
Враховуючи викладене, позов ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволенню не підлягає, оскільки страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право пред'явити вимогу в порядку, передбаченому ст. 993 ЦК України, лише до особи, відповідальної за завдані збитки.
Місцевий суд на вказані обставини справи та вимоги матеріального та процесуального права належної уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про наявність вини ОСОБА_1 у скоєні ДТП та заподіянні шкоди ОСОБА_2, ґрунтуючись лише на висновках судової автотехнічної експертизи від 15 грудня 2008 року , які суперечать обставинам справи.
Так, згідно вказаного висновку, експерт встановив про недотримання ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.4 ПДР виходячи з того, що дорога в місці ДТП мала дві смуги руху в одному напрямку. Крім того, на думку експерта, ОСОБА_5 здійснював не обгін праворуч, а випередження автомобіля під керуванням ОСОБА_1
Разом з тим, відповідно п. 11.1 ПДР, к ількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Із схеми до протоколу огляду місця ДТП вбачається, що дорога в місці зіткнення автомобілів, якими керували ОСОБА_1 та ОСОБА_5, має розмітку, та є дорогою із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку (а.с. 18). Зазначене підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_6 - інспектора ДАІ, який складав вказану схему, а також фотокартками наданими представником позивача (а.с. 68-74).
Що стосується дій ОСОБА_3, то правову оцінку його діям дано у вказаній вище постанові суду від 18 вересня 2007 року, відповідно до якої останній здійснював саме обгін праворуч, який заборонений ПДР, а не випередження, як це зазначив експерт та з висновком якого погодився місцевий суд.
До того ж, як вбачається із змісту п. 1.10 ПДР, випередження, тобто рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі, можливе лише на дорозі, яка має не менше двох смуг в одному напрямку.
Таким чином , рішення місцевого суду, як постановлене з порушенням ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенню позову.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ВАТ НАСК «Оранта» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: