ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Київ К/800/10248/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Єрьоміна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

у справі № 462/5401/15-а

за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2

до Залізничного відділу соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення певних дій

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Залізничного районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Залізничного відділу соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Відділ соцзахисту) про визнання незаконними дій щодо зарахування при призначенні державної субсидії у місячний дохід ОСОБА_2 1218 грн.; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної державної субсидії із урахуванням нульових доходів ОСОБА_2 та здійснення перерахунку недоотриманих коштів; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок недоотриманої державної субсидії за квітень 2015 року за адресою: АДРЕСА_1, та доплатити недоотримані кошти субсидії за квітень у подальшому.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі заяви ОСОБА_3 від 08.04.2015 позивачам, які проживають за адресою: АДРЕСА_1, у травні 2015 року відповідачем призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з 01.04.2015 по 30.09.2015, що підтверджується витягом з протоколу від 18.05.2015 № 13 та повідомленням № 7000061 про призначення державної субсидії.

Позивачі не погоджуються з тим, що відповідач для розрахунку субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг включив до розрахунку не фактичний середньомісячний дохід позивача ОСОБА_2 в розмірі, що дорівнює нулю, а виходив з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в розмірі 1 218 грн.

Згідно з даними довідки Львівського міського центру зайнятості від 07.05.2015 позивач ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний з 07.08.2013 та за період з 07.08.2013 по 30.04.2015 в нього відсутній дохід, що також підтверджується відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2015 році встановлений в розмірі 1 218 грн.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з наданою позивачами копією повідомлення про оплату комунальних послуг за квітень 2015 року дані про субсидію відсутні.

Водночас відповідачем субсидію призначено на шість місяців - на період з 01.04.2015 по 30.09.2015, проте враховуючи, що рішення про це було прийнято в травні 2015 року, тому в повідомленні позивачам за квітень 2015 року субсидія не значиться.

Також у травні 2015 року позивачам було надано субсидію в розмірі 537 грн. 31 коп. для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за квітень 2015 року, що підтверджується роздруківкою, в якій така субсидія значиться як «запізніла за 04.2015 року».

Наведене також підтверджується листом Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 30.10.2015 № 2605/08-8423.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Відділ соцзахисту діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовано приписами постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Цією постановою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Положення), яке визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Згідно з пунктом 3 цього Положення призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи праці та соціального захисту населення).

Відповідно до пункту 12 Положення субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного (за останні шість місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії) сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - на основі річного за попередній календарний рік.

Якщо серед зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є працездатні особи, які декларують та/або подають до органів праці та соціального захисту населення довідки про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, або місячний дохід яких менший від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на час призначення субсидії, в розрахунок субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за кожний такий місяць включається місячний дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на час призначення субсидії.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки позивач є працездатною особою і у нього відсутній дохід протягом періоду, за який визначається сукупний дохід для призначення субсидії, у розрахунок субсидії за кожен місяць зазначеного періоду відповідач правомірно включив місячний дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб у відповідному періоді, тобто 1218 грн.

Також, оскільки судами попередніх інстанцій на підставі належних доказів встановлено нарахування позивачам субсидії за квітень 2015 року, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок цих судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 87,70 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у розмірі 87,70 грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л. Я. Гончар

(підпис)

А.В. Єрьомін

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель