справа № 2-3672/20097

                                                                      категорія № 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

____27 травня 2009 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого - судді Кравченко В. Є.

при секретарі -  Володіної К.О.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання договорів купівлі-продажу дійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернуся до суду з вищевказаним позовом до  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Вимоги мотивував тим, що уклав з відповідачами у простій письмовій формі договори купівлі-продажу гаражів, розташованих в районі будинків № 6, 8 по вулиці Літній у місті Севастополі. Враховуючи те, що фактично сторонами були досягнути всі істотні умови за всіма угодами, але нотаріальне посвідчення здійснено не було, тому, в силу вимог сучасного законодавства, укладені договори для підтвердження права власності позивача на спірні гаражі підлягають визнанню дійсними у судовому порядку.

Сторони у судове засідання не з'явились, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Відповідач ОСОБА_7 помер у 2005 році, але від його дружини надійшла заява, згідно з якою вона підтверджує факт продажу гаражу, проти позовних вимог не заперечує.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, усі відповідачі із позовом згодні, суд, відповідно до вимог ст.169 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 з відповідачами у справі було укладено наступні правочини:

15 квітня 2004 року позивач уклав із ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу гаражу № 9, розташованого в районі будинків № 6,8 по Літній у місті ОСОБА_8.

15 квітня 2004 року позивач уклав із ОСОБА_5Є у простій письмовій формі договір купівлі-продажу гаражу № 10, розташованого в районі будинків  № 8 по Літній у місті ОСОБА_8.

30 квітня 2004 року позивач уклав із ОСОБА_6 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу гаражу № 8, розташованого в районі будинків № 8 по Літній у місті ОСОБА_8.

01 жовтня 2004 року позивач із ОСОБА_7 уклав у простій письмовій формі договір купівлі-продажу гаражу № 11, розташованого в районі будинків № 6, 8 по Літній у місті ОСОБА_8.

Згідно ст.657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогнам законодавства  має оцінюватися судом стосовно  законодавство, що діяло на момент укладення спірної угоди. Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року року, отже, норми цього Кодексу підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Презумпція дійсності правочину встановлена у ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст.220 Цивільного кодексу України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

      В силу ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Як вбачається з представлених документів, ст орони домовилися щодо усіх істотних умов договорів,  вказані договори реально виконані позивачем і відповідачами у повному обсязі,   претензій майнового характеру з боку відповідачів відсутні, отже, ці обставини, у порядку статті 61 Цивільного процесуального Кодексу України не потребують доказування.

Згідно з приписами статті 3 ЦК України серед основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав  та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У статтях 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права шляхом визнання правочину дійсним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше  прямо не випливає із закону або  незаконність набуття права власності  не встановлена судом.  

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Аналогічне положення було закріплене і в статті 49 Закону України «Про власність», яка мала чинність на момент укладення спірних договорів.

Судом встановлено, що позивач вважає собі власником придбаних гаражів, на підставі вищезазначених договорів, його правомірне володіння придбаними гаражами іншими сторонами не заперечується, підставою для звернення з цим позовом до суду є необхідність підтвердження за ним всіх повноважень, що належать власникові за законом.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що  договори купівлі-продажу гаражу № 9 від 15 квітня 2004 року, купівлі-продажу гаражу № 10 від 15 квітня 2004 року, купівлі-продажу гаражу № 8 від 30 квітня 2004 року та купівлі-продажу гаражу №11 від 01 жовтня 2004 року можуть бути визнані дійсними, з визнанням права власності на ці гаражі за позивачем - ОСОБА_3

Куруючись ст.ст. 3,11,15,16, 657, 204, 220 Цивільного кодексу України , а також ст.ст. 10,11,60,61,88,163,174,179,212,215 ЦПК України, ст. 657, 220, 16 ЦК України суд,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_9 Андрійовича - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу гаражу № 9 від 15 квітня 2004 року, укладеного з ОСОБА_4, договір купівлі-продажу гаражу № 10 від 15 квітня 2004 року, укладеного з ОСОБА_5,  договір купівлі-продажу гаражу № 8 від 30 квітня 2004 року, укладений з ОСОБА_6,  та договір купівлі-продажу гаражу №11 від 01 жовтня 2004 року, укладений з ОСОБА_7, -  дійсними.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на гаражі № 8,9,10,11, розташовані в районі будинків № 6,8 по вулиці Літній в м. Севастополі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Апеляційного суду м.Севастополя заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.                                

Суддя Нахімовського районного

суду М.ОСОБА_8 Кравченко