Справа №2-46

                        2009 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    27 травня 2009 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                         Кацаренко І.О.

при секретарі                     Пічморзі О.В.

за участю позивачів                    ОСОБА_1, ОСОБА_1,

                  представника позивачів             ОСОБА_2,

                  відповідачів             ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

    24.06.2008 року позивачі звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів.

    В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що їм на підставі генеральної довіреності належить транспортний засіб – легковий автомобіль НОМЕР_1.

    18.06.2008 року, приблизно о 8.35 год., ОСОБА_7 керувала зазначеним легковим автомобілем, рухаючись з автовокзалу у м.Новоазовську по вул.Люднікова у сел.Сєдове Новоазовського району Донецької області, виконала маневр «поворот праворуч», після чого продовжила рух по вул.Совєтській, на якій розташований дорожній знак «Головна дорога». На перехресті вулиць Совєтської і Кірова у м.Новоазовську несподівано для неї на високій швидкості у безпосередній близкості до її автомобіля, з вулиці Кірова виїхав легковий автомобіль НОМЕР_2 під керуванням, як їм, позивачам, стало відомо вподальшому, відповідача ОСОБА_8, який, не впевнившись у відсутності перешкод для перетинання вулиці Совєтської, виїхав на перехрестя і скоїв зіткнення з їхнім автомобілем, який рухався по головній дорозі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) їх, позивачів, автомобілю були спричинені механічні ушкодження.

    Просили стягнути з відповідачів заподіяні в результаті ДТП матеріальні збитки 7 тис. грн., по 5 тис. грн. моральної шкоди на користь кожного з позивачів. Спричинення моральної шкоди позивачу ОСОБА_7, як зазначили позивачі у позові, полягає в тому, що вона зазнала страху за своє життя під час ДТП, вона отримала сильний душевний стрес і хвилювання, не має можливості реалізовувати сільськогосподарську продукцію зі своєї присадибної земельної ділянки, бо саме на легковому автомобілі, який отримав механічні ушкодження в результаті ДТП, вона здійснювала перевезення продукції, що призвело до  порушення нормального ритму її життя і роботи. Як зазначили позивачі у позові, моральна шкода позивачу ОСОБА_9 полягає в тому, що вона зазнала сильних душевних страждань і переживань щодо життя і здоров'я своєї дочки за наслідками ДТП, що вона є інвалідом 3 групи, постраждалий автомобіль є єдиним транспортним засобом пересування в їх родині, вона не має можливості реалізовувати сільгосппродукцію з її присадибної земельної ділянки, що призвело до порушення нормального ритму її життя і роботи. Просили стягнути з відповідачів на їх користь і понесені судові витрати, в тому числі щодо оплати правової допомоги авдоката 200 грн., 450 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи, 208 грн. за здійснення калькуляції матеріальних збитків.

    У судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги. Після проведення автотоварознавчої експертизи просили стягнути з відповідачів в солідарному порядку на їх, позивачів, користь, матеріальних збитків 4767 грн., моральної шкоди – 20 тис. грн., інші позовні вимоги залишили   в тому ж обсязі (а.с.65-67; 213-216).

    Третя особа на стороні позивачів, яка не заявила самостійних позовних вимог, ОСОБА_6, у судовому засіданні 17.10.2008 року підтвердила, що вона отримала від позивачів за продаж їм за генеральною довіреністю належного їй автомобіля НОМЕР_1 гроші готівкою, претензій до позивачів і до відповідачів не має. Просила справу розглянути за її відсутності у зв'язку з зайнятістю на роботі (а.с.73).

    Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов до нього визнав частково, пояснивши, що він визнає частково лише позов ОСОБА_1 - учасника ДТП і водія постраждалого автомобіля, а позов ОСОБА_9 до нього не визнає в повному обсязі. Згоден виплатити водію ОСОБА_7 10 тис. грн., в які входить і розмір матеріальних збитків, і моральної шкоди. В задоволенні позову ОСОБА_7 щодо стягнення на її користь судових витрат просив відмовити. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 просив відмовити в повному обсязі. При цьому суду пояснив, що він не мав і не має можливості сплатити визнану суму позову позивачу ОСОБА_7, бо на роботі не отримує своєчасно зарплату.

    Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов до неї не визналав в поновму обсязі, зазначивши, що вона хоча і є власником автомобіля, яким керував її син 18.06.2008 року, проте вона не була безпосереднім учасником ДТП. Вона дійсно надавала своєму сину ОСОБА_3 довіреність на керування автомобілем, яка була чинна на момент скоєння ДТП.

    Суд, вислухавши сторони, представника позивачів,  третю особу, дослідивши письмові докази по цивільній справі і матеріали адміністративної справи №3-10072/2008 стосовно ОСОБА_8 за ст.124 КУпАП, вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_10 слід відмовити, а позовні вимоги позивача ОСОБА_5 до ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню; у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 слід відмовити, виходячи з наступного.

    Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2008 року (а.с.87) визнаний винним і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу 68 грн. за те, що він 18.06.2008 року о 8.35 год, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись на перехресті вулиць Кірова та Совєтської (у постанові судді – Радянської) міста Новоазовська, не виконав вимоги дорожнього знаку «Кінець головної дороги», виїхав на перехрестя, не пропустивши при цьому транспортний засіб, який рухався по головній дорозі, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7. «Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали ушкодження, сума шкоди встановлюється». Згідно зазначеної постанови судді, в діях ОСОБА_3 вбачається склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки він порушив вимоги підпункту «б» п.8.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДД України). Зазначена постанова судді відповідачем ОСОБА_3 не оскаржена, набрала законної сили і звернута до виконання, що не заперечували відповідачі у судовому засіданні.

    Вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, яка мала місце 18.06.2008 року, крім зазначеного рішення по адміністративній справі, підтверджується також висновком судової автотехнічної експертизи №739/18 від 03.04.2009 року (а.с.202-209), згідно якого в умовах даної ДТП ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом належного виконання вимог п.16.11 ПДД України, і його дії перебували в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події; водій ОСОБА_1 не мала технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом належного виконання вимог п.12.3 ПДД України, при чому як за власними показаннями, так і за показаннями водія ОСОБА_3 (відповіді на запитання 2,4, а.с.206,207). Відсутність дорожніх знаків приоритета 2.1. і 2.2 на момент скоєння ДТП на перебувала в причинному зв'язку з настанням події, оскільки водій, по ходу руху якого встановлений дорожній знак 2.4 «Кінець головної дороги», інформований про те, що він позбавляється переважного права на проїзд нерегульованого перехрестя перед рухаючимися транспортними засобами по дорозі, яка перетинається (відповідь на запитання 3, а.с.206).  

    Згідно доказів, які здобув суд під час розгляду справи, суд встановив, що ОСОБА_5 18.06.2008 року керувала автомобілем НОМЕР_1 на законних підставах, а саме на підставі генеральної довіреності від 01.11.2006 року (а.с.10). Судом також встановлено, що ОСОБА_3 18.06.2008 року керував належним його матері ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_4 на законних підставах, а саме на підставі довіреності на право керування зазначеним транспортним засобом (а.с.163).

    Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

    Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

    Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з відповідними змінами й доповненнями до неї), «під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

    ДТП сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки, тобто, шкода сторонам завдана двома джерелами підвищеної небезпеки, а тому суд застосовує при вирішенні справи норми ст.1188 ЦК України, згідно якої шкода, завдана вналідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

    Отже, суд приходить до висновку на підставі зазначених норм ЦК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що саме у позивача ОСОБА_5 були і є правові підстави пред'являти позов до відповідачів, бо саме вона здійснювала експлуатацію транспортного засобу, який зазнав механічних ушкоджень в результаті ДТП. Суд приходить до висновку на підставі зазначених норм ЦК України і роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що відповідати за завдану позивачу ОСОБА_5 шкоду повинен відповідач ОСОБА_3, оскільки у світі п.4 Постанови Пленуму ВС України саме він виступав 18.06.2008 року володільцем джерела підвищеної небезпеки, бо здійснював експлуатацію керованого ним автомобіля на законних підставах, а тому суд своїм рішенням відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1; у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 суд відмовляє, бо вини останньої у скоєнні ДТП і, отже, заподіянні матеріальної і моральної шкоди позивачам, нема.

    Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї...

    Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ... фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

    З огляду на наведене суд вважає, що змінені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь  4767 грн. матеріальних збитків, завданих її майну, підлягають задоволенню, оскільки згідно висновку автотоварознавчої експертизи від 13.11.2008 року (а.с.124-139), вартість спричиненої в результаті ДТП матеріальної шкоди становить 4767,56  грн..

    На підставі викладеного вище суд вважає, що в судовому засіданні судом встановлений факт спричинення позивачу ОСОБА_5 моральних страждань, пов'язаних з ДТП, яке мало місце 18.06.2008 року, і вважає, що її позовні вимоги зважаючи на принцип розумності і справедливості підлягають задоволенню частково в розмірі 3 тис. грн., з врахуванням характеру вини відповідача, тривалості і глибини моральних страждань позивача, що в результаті ДТП їй не було завдано тілесних ушкоджень, а спричинена була шкода її майну.

    За правилами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сплачений нею при подачі позову судовий збір у сумі 51 грн. і витрати з ІТЗ 30 грн. (а.с.3-4), а на користь держави - 8 грн. 50 грн. судового збору за позовні вимоги в частині моральної шкоди, оскільки вони позивачами при подачі позову не сплачувалися.

    З відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 суд стягує понесені нею витрати з проведення експертизи у сумі 450 грн. згідно квитанції на а.с.123 і 200 грн. правової допомоги адвоката за складання позовної заяви адвокатом згідно довідки на а.с.224. У задоволенні стягнення витрат позивача ОСОБА_5 з оплати калькуляції суд відмовляє за правилами ст.ст.79,88 ЦПК України, оскільки доведеність позовних вимог в частині розміру завданих матеріальних збитків здійснена на підставі висновку автотоварознавчої експертизи, а не калькуляції.

    Керуючись ст.ст.10,60,61,79,81,88,209,212-215 ЦПК України, ст.ст.23,1167,1188,1192 ЦК України, Постановами Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з внесеними змінами й доповненнями до неї) і №14 від 23.12.2005 року, суд

В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Юріойвича і ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

    У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

    Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково,  стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальних збитків 4767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн., моральної шкоди – 3000 (три тисячі) грн., витрати на правову допомогу 200 (двісті) грн., витрати з проведення автотоварознавчої експертизи 450 (чотириста п'ятдесят) грн., витрати зі сплати судового збору і інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в суді 81 (вісімдеят одна) грн., а всього стягнути 8498 (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 00 коп..

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 8,50 грн..

    На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Рішення набуває законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо заяву не було подано.

    Суддя