Справа № 2-75/09
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
17 березня 2009 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Петешенковій М.Ю.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі та Територіального управління Держгірпромнагляду України по Дніпропетровській області про визнання незаконним акту за формою НПВ, зобов»язання скласти акт за формою Н-1, встановлення факту нещасного випадку на виробництві у зв»язку з виконанням трудових обов»язків про відшкодування шкоди у зв»язку зі смертю потерпілого при виконанні трудових обов»язків, суд –
в с т а н о в и в:
29 січня 2008 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовною заявою до ВАТ «Дніпроенерго», ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі та Територіального управління Держгірпромнагляду України по Дніпропетровській області про визнання незаконним акту за формою НПВ, зобов»язання скласти акт за формою Н-1, встановлення факту нещасного випадку на виробництві у зв»язку з виконанням трудових обов»язків про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що внаслідок нещасного випадку під час виконання трудових обов»язків загинув її чоловік ОСОБА_4, який працював слюсарем 5 розряду по ремонту устаткування котельних і пилопідготовчих цехів Придніпровської виробничої ділянки СП «Дніпроенергоремонт» ВАТ «Дніпроенерго».
Керівництвом підприємства було складено акт про нещасний випадок на виробництві, не пов»язаний з виробництвом за формою Н-5.
В листопаді 2006 року вона звернулася до ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську із заявою про страхові виплати, проте їй було відмовлено через відсутність правових підстав для призначення страхових виплат.
Вважала, що акт, складений за формою НПВ від 11 лютого 2005 року є незаконним. Крім того, трагічна загибель її чоловіка та батька доньки заподіяла їй моральну шкоду, оскільки вони зазнали душевних страждань.
Позивач просить встановити факт, що нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом у зв»язку з виконанням трудових обов»язків, визнати незаконний акт про нещасний випадок за формою НПВ, зобов»язати Територіальне управління Держгірпромнагляду України по Дніпропетровській області скласти акт про нещасний випадок на виробництві у зв»язку з виконанням трудових обов»язків за формою Н-1, стягнути з ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі одноразову допомогу у розмірі п»ятирічної заробітної плати ОСОБА_4, що складає 64 531 грн. 20 коп. та щомісячної виплати за шкоду, завдану смертю годувальника у розмірі 357 грн. 50 коп.; стягнути з ВАТ «Дніпроенерго» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважали їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, через те, що підставою для відшкодування ВАТ «Дніпроенерго» шкоди є наявність вини. Алкогольне сп»яніння ОСОБА_4 не було зумовлено технологічним процесом на підприємстві. Наявність же у крові ОСОБА_4 2,3% алкоголю, свідчить про те, що ОСОБА_4 свідомо пішов на порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, Правил техніки безпеки, з яким він своєчасно був ознайомлений. Комісією із спеціального органу Держнаглядохоронпраці після всебічного дослідження обставин справи зроблено висновок про відсутність технічних чи організаційних підстав для настання нещасного випадку не було, причиною нещасного випадку стало алкогольне сп»яніння потерпілого, що і було відображено в акті від 11 лютого 2005 року, тобто шкідливий або небезпечний фактор у настінні нещасного випадку - відсутній.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала та пояснила, що комісією з розслідування було встановлено, що нещасний випадок стався у зв»язку з невиконанням вимог інструкції з охорони праці та трудового законодавства, а саме знаходячись у стані алкогольного сп»яніння. Оскільки за висновком медичної експертизи від 09 лютого 2005 року № 210 вміст алкоголю в крові потерпілого становить 2,38 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп»яніння, комісією з розслідування 11 лютого 2005 року був правомірно складений акт про нещасний випадок на виробництві, не пов»язаний з виробництвом. З урахуванням викладеного, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник Територіального управління Держгірпромнагляду України по Дніпропетровській області в судовому засіданні ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в повному обсязі. Пояснила, що наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області від 31 січня 2005 року за № 22-р призначена комісія зі спеціального розслідування нещасного випадку, якій було доручено провести спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком з 31 січня 2005 року по 11 лютого 2005 року. Основною причиною нещасного випадку стало алкогольне сп»яніння, що підтверджується медичним висновком та не зумовлене виробничим процесом, тому комісією з розслідування 11 лютого 2005 року було правомірно складений акт про нещасний випадок на виробництві, не пов»язаний з виробництвом.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив акт судово-медичного дослідження трупа № 311 від 09 лютого 2005 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з СП «Дніпроенергоремонт» ВАТ «Дніпроенерго» починаючи з 15 квітня 1997 року, працюючи слюсарем 5 розряду по ремонту ділянки СП «Дніпроенергоремонт» ВАТ «Дніпроенерго».
27 січня 2005 року о 15 год. 30 хвил., закінчивши виконання покладених на нього трудових обов»язків в результаті падіння при пересуванні, потерпілий ОСОБА_4 отримав відкриту черепно-мозкову травму, яка призвела до його смерті.
Наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області від 31 січня 2005 року за № 22-р було створена комісія для розслідування нещасного випадку, яка в ході розслідування встановила, що причиною нещасного випадку стало алкогольне сп»яніння потерпілого та відповідно до п. 18 «Положення про порядок розслідування і ведення обліку випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», був складений акт про нещасний випадок, не пов»язаний з виробництвом (т. 1, а.с. 9).
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 09 лютого 2005 року № 210, смерть ОСОБА_4 наступила від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепу й ускладнилась крововиливами під оболонки та речовину головного мозку з ділянками його забію (т. 1, а.с. 5).
За висновком судово-медичної експертизи від 11 лютого 2005 року вміст алкоголю в крові потерпілого становить 2,38 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп»яніння.
В період розслідування нещасного випадку з 27 січня 2005 року по 11 лютого 2005 року було встановлено, що нещасний випадок стався у зв»язку з невиконанням ОСОБА_4 вимог інструкції з охорони праці та трудового законодавства, знаходячись у стані алкогольного сп»яніння (т. 1, а.с. 13).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, внаслідок ушкодження його здоров»я, або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Судом встановлено, що позивач є членом сім»ї ОСОБА_4, який був застрахований відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який в результаті падіння помер, внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-pп/2004 року від 27 січня 2004 року визначено, що до осіб, що підлягають обов»язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не застосовується передбачена ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди як один із способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов»язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров»ю або настала смерть.
Як встановлено, падіння сталося через невиконання ОСОБА_4 вимог інструкції з охорони праці та трудового законодавства та не при виконанні ним трудових обов»язків та небезпечного фактору чи середовища, яке б вплинуло на ОСОБА_4 та спричинило падіння.
За змістом ч. 2 ст. 43 ЗУ ««Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено право членів сім»ї померлого потерпілого на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії, узв»язку з втратою годувальника), та послуг, пов»язаних з похованням померлого. Виплата Фондом сум на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна смертю застрахованого членам його сім»ї, зазначеним Законом не передбачена.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення завданої ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок підприємства.
Доводи позивача, представника позивача щодо незаконності складеного акту про нещасний випадок, не пов»язаного з виробництвом, за формою НПВ, суд не бере до уваги та відноситься до них критично.
Відповідно до п. 10 Положення нещасні випадки, що трапилися у ході раптового погіршення стану здоров»я робітника, вважаються пов»язаними з виробництвом та при них складаються акти за формою Н-1, за умови, що погіршення стану здоров»я трапилося в ході впливу небезпечних або шкідливих виробничих факторів. Так, як вищевказаних факторів комісією при розслідуванні нещасного випадку виявлено не було, відповідачем підставно було складено акт саме акт за формою НПВ.
Суд вважає, що вимоги позивача, представника позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі одноразової допомоги та щомісячної виплати за шкоду, завдану смертю годувальника безпідставні, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Керуючись ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ч. 2 ст. 43, ст. 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Рішення Конституційного Суду України № 1-pп/2004 року від 27 січня 2004 року ст.ст. 16, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, ОСОБА_3 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі та Територіального управління Держгірпромнагляду України по Дніпропетровській області про визнання незаконним акту за формою НПВ, зобов”язання скласти акт за формою Н-1, встановлення факту нещасного випадку на виробництві у зв”язку з виконанням трудових обов”язків, про відшкодування шкоди у зв”язку зі смертю потерпілого при виконанні трудових обов”язків – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий суддя: М.Ю. Петешенкова