Справа № 2-922/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2009 року м. Дніпропетровськ
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Петешенкової М.Ю.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Тозоєвича, ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України про стягнення збитків та моральної шкоди, суд -
УСТАНОВИВ:
17 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України про стягнення збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що 15 вересня 2007 року його автомобіль НОМЕР_1 було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача.
Відповідно до звіту № 065 від 03 жовтня 2007 року, розмір матеріальної шкоди, заданої володільцю транспортного засобу КИА Керато д/н НОМЕР_2, складає 9303 грн. 48 коп.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 будучи власником автомобіля ОСОБА_4 не застрахував свою цивільно–правову відповідальність, Моторне (транспортне) страхове бюро України зобов”язано відшкодувати заподіяну відповідачем ОСОБА_2 шкоду.
Внаслідок пошкодження транспортного засобу, перенесеного стресу, йому завдана моральна шкода, яка виразилась у важких психологічних стражданнях щодо неможливості тривалий час користуватися автомобілем та послідуючому занепокоєнню щодо стану здоров’я.
Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 11 253 грн. 48 коп., у тому числі збитки 9 653 грн. 48 коп., моральну шкоду у розмірі 1600 грн. та судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, на підставі обставин, викладених у позовній заяві. Вимоги відповідача ОСОБА_2 представник позивача не визнав, просить відмовити, посилаючись на те, що постанова Апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2008 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_2 не спростовує, а підтверджує вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП. Крім цього, вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується його поясненнями по справі і протоколом про адміністративне правопорушення, які згідно ст. 251 КУпАП та ст. 64 ЦПК України є доказами вини ОСОБА_2 у заподіянні шкоди майну позивача.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити. При цьому представник позивача пояснив, що на теперішній час постанова судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 Тозоєвича скасована, провадження у справі закрито. Таким чином постанова не може бути належним доказом по даній справі. Оскільки вини ОСОБА_2 у пошкодженні автомобіля не має, а саме неуважність та недотримання дистанції між автомобілями самим позивачем ОСОБА_1 привели до пошкодження автомобіля, тобто позивач винен у пошкодженні свого автомобіля, вважав, що підстав для задоволення позовних вимог не має. На підставі ст. 87 ЦПК України просив стягнути з позивача судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_7 позов не визнав, пояснивши, що позивач не виконав дії передбачені Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання відшкодування. МТСБУ не є заподіювачем моральної шкоди. Згідно вищевказаного Закону України, до заяви, яку подавав позивач до відповідача МТСБ України з проханням забезпечення відшкодування шкоди, повинні додаватися довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, чи має встановлення інвалідності відношення до ДТП, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Законом не передбачено іншого порядку прийняття МТСБУ рішення про виплату відшкодування. Оскільки, до заяви позивача не було додано довідку про ДТП, завірену у встановленому порядку, в якій зазначаються відомості про всіх учасників ДТП, постанови о суду про притягнення до адміністративної відповідальності особи винної у скоєнні ДТП, оригіналу автотоварознавчого дослідження, а також жодних інших документів, що підтверджують факт настання цивільно – правової відповідальності, тому заява позивача не може бути достатнім підтвердженням факту настання ДТП між автомобілем ОСОБА_4 дн АВ 4097 та КИА дн АЕ8786ВЕ, а також підтвердженням настання цивільно – правової відповідальності. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.
Судом встановлено, що 15 вересня 2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася на підйомі до залізничного переїзду 201 км. по вул. Молодогвардійська в м. Дніпропетровськ було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. а.с. 5).
Відповідно до постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 6).
Постановою першого заступника голови апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2008 року, постанова судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької обкласти скасована, а провадження у справі закрито.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З наданих суду доказів вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з вини ОСОБА_2 Доказів, які свідчили б, що шкода позивачу була заподіяна відповідачем ОСОБА_2 не було подано.
Посилання представника позивача на той факт, що постанова Апеляційного суду Запорізької області від 06 лютого 2008 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення лише підтверджує вину ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, покладення на відповідача відповідальності наявністю його вини у пригоди, підлягають відхиленню.
Твердження представника позивача щодо безпідставної відмови МТ СБУ у виплаті страхового відшкодування, не підтверджено матеріалами справи, тому суд не приймає їх до уваги та відноситься до них критично.
Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між позивачем ОСОБА_1 та АТСК «ВУСО» був укладений договір (поліс) обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ0814344. (а.с. 7).
30 жовтня 2007 року до МТ СБУ надійшла заява ОСОБА_1 щодо отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15 вересня 2007 року в м. Дніпропетровськ. Оскільки позивач не виконав дій визначених ЗУ „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а саме не надав перелік документів, необхідних для отримання страхового відшкодування, право на отримання відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих МТ СБУ не набув.
Згідно ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про виплату страхового відшкодування повинні додаватися довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, чи має встановлення інвалідності відношення до ДТП, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку. Законом не передбачено іншого порядку прийняття рішення про виплату відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.
Суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди з урахуванням розумності і справедливості у розмірі 1 600 грн., враховуючи, що право ОСОБА_1 було порушено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася не з вини відповідача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 в частині завданої йому моральної шкоди, відсутні докази звернення до лікаря на момент вчинення ДТП, тобто з 15 вересня 2007 року, відсутні рецепти на ліки позивачу ОСОБА_1 Таким чином, докази позивача не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та суд відноситься до них критично.
Судом неодноразово роз”яснювалось представникам сторін положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення збитків та моральної шкоди, оскільки яких-небудь доказів в підтвердження обґрунтованості заявлених вимог позивач та представник позивача суду не надали.
Суд вважає, що вимоги представника відповідача ОСОБА_6 в частині стягнення судових витрат в розмірі 3 000 грн., в тому числі пов”язаних з явкою до суду не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не доведено факту використання коштів на переїзд до іншого населеного пункту, а фактично є витратами на правовому допомогу.
Керуючись Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 57-60, 61, 87, 88, 169, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Тозоєвича, ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України про стягнення збитків та моральної шкоди, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 220 грн..
У задоволенні вимог ОСОБА_2 Тозоєвича про стягнення судових витрат відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуюча суддя: М.Ю. Петешенкова