Справа № 2-1633/09

                                             Категорія № 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 лютого 2009 року  Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:  

головуючого судді          Кравченко В.Є.,

при секретарі              Володіної К.О.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з актовим записом № 108 Октябрьської селищної Ради Гіссарського району Таджикської РСР сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 18.10.1991 року. Від сумісного життя сторони  мають двох дітей: повнолітнього – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем, вказуючи, що їх сім'я фактично розпалася, з 2007 року вони не підтримують подружніх відношень, не ведуть сумісне господарство, шлюб існує формально. Вважає, що подальше збереження сім'ї неможливо, просить суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей з нею.  

У судове засідання сторони не з'явились, надали заяви, в яких не заперечують проти розірвання шлюбу, зареєстрованого між ними, вважають можливим розгляд  справи за їх відсутністю.

Суд, вивчивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 113 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання  шлюбу, якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх  дітей,  що мають істотне значення.

Статтями 114,115 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 18.10.1991 року, від сумісного життя сторони  мають двох дітей: повнолітнього – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд вважає, що причини, які побудили позивача звернутись до суду з позовом про розірвання шлюбу є обґрунтованими, оскільки сторони не ведуть сумісне господарство та сумісний бюджет, подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї неможливо. Враховуючи ті обставини, що подружжя втратили відчуття любові та поваги один до одного, фактично не підтримують подружніх відносин, примирення між сторонами не можливо, спір про розподіл спільно нажитого майна відсутній.

Судові витрати, пов’язані з видачею свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану міста Севастополя, підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням думки позивача.

Керуючись ст. ст. 105, 112, 114 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 30, 60, 212, 213  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 18 жовтня 1991 року Октябрьською селищною Радою Гіссарського району Таджикської РСР (актовий запис  № 108) між ОСОБА_1 (до шлюбу Цвілій) ОСОБА_5 і ОСОБА_2 - розірвати.

Стягнути при видачі свідоцтва в органах реєстрації актів цивільного стану міста Севастополя державне мито в дохід держави з ОСОБА_2 - 17 (сімнадцять) гривень, ОСОБА_1 від сплати  витрат звільнити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м. Севастополя шляхом подання в Нахімовський районний суд м. Севастополя апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                В.Є. Кравченко