Справа № 2-26\09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 лютого 2009 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:       головуючої судді:                                 Петешенковій М.Ю.        

             при  секретарі:                          Макарчук А.В.          

             за участю позивача:                                ОСОБА_1

             за участю представника позивача:       ОСОБА_2

             за участю представника відповідача:   ОСОБА_3, ОСОБА_4

             за участю третьої особи:                        ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпромехбудтранс» Колективного підприємства «Дніпросантехмонтаж», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду                     м. Дніпропетровська із позовом до Дочірнього підприємства «Дніпромехбудтранс» Колективного підприємства «Дніпросантехмонтаж», третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 09 липня 2007 року біля 15 год. 30 хв. в с. Василівка Солонянського району, йому були спричинені телепні пошкодження.

Його доставили у Шосту міську клінічну лікарню, де він знаходився на стаціонарному лікуванні з 09 липня 2007 року до 23 липня 2007 року, після перебував на лікуванні у Міській Клінічній лікарні № 9.  Лише 28 липня 2007 року приступив до праці.  

За висновками фахівця з судової медицини № 3925 від 22 серпня 2007 року у нього були виявлені спричиненні ушкодження у вигляді: закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, ран, саднин та синців голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров’я.  

Діями відповідача йому була спричинена матеріальна шкода.

За весь період лікування ним було затрачено на лікування та посилене харчування 540 грн. Крім того йому рекомендовано лікування в неврологічному санаторії у м. Хмельнику. Вартість путівку строком на 24 дні складає 3 534 грн.  

Діями відповідача йому спричинені моральні страждання, які полягають в тому, що він пережив сильне нервове потрясіння, оскільки пережив реальну загрозу загинути при дорожньо–транспортній пригоді, відчуває головні болі, знизилась працездатність. Свою моральну шкоду він оцінює  в сумі 5000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача затрати на лікування та харчування в сумі 540 грн., вартість путівки в санаторії «Хмельник» у розмірі 3534 грн. і моральну шкоду в сумі 5000 грн.

24 грудня 2008 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача затрати на лікування та харчування в сумі 882,20 грн., затрати на санаторне лікування в сумі 500 грн., моральну шкоду в сумі 8000 грн.  

   Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

   Представник позивача  ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач після дорожньо-транспортної пригоди був госпіталізований до Шостої міської клінічної лікарні, де перебував на лікуванні. Адміністрацією міської клінічної лікарні № 9 позивачу рекомендовано лікування в неврологічному санаторії у м. Хмельнику, курс лікування 24 дні. У відношенні третьої особи ОСОБА_5 було відмовлено  в порушені кримінальної справи за ст. 286 КК України, в зв’язку з відсутністю складу злочину. Однак згідно постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2007 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено штраф на користь держави у розмірі 300 грн.. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано матеріальна та моральна шкода. Просив позовні вимоги задовольнити.

  В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали пояснили, що 09 липня 2007 року о 15-00 год. в с. Василівка Солонянського району відбулася ДТП, за участю осіб, ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1 та ОСОБА_5, який керував автомобілем Камаз 55111 дн  № 36333. Однак, вважають, що відшкодували шкоду, оскільки згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області з Дочірнього підприємства «Дніпромехбудтранс» Колективного підприємства «Дніпросантехмонтаж» стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „”Універнсалзернопродукт” матеріальної шкоди 14 009 грн. 46 коп. При цьому зазначили, що гіпертонічне захворювання позивача не може бути викликано дорожньо-транспортною пригодою. Вважають, суми витрачені на ліки позивачем не обґрунтовані. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.    

  Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги вважав необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, оскільки дійсно дорожньо-транспортна пригода відбулася 09 липня 2007 року о 15-00 год. в с. Василівка Солонянського району Дніпропетровської області. Вважає, позов не обґрунтованим, оскільки на момент проведення експертизи позивач зазначив, що будь-яких травм у нього не має. Просив відмовити в задоволенні позову.

  Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, третю особу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

  Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

  Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини і якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.  

  Судом встановлено, що 09 липня 2007 року сталося дорожньо-транспортна пригода в с. Василівка Солонянського району, за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Камаз 55111 дн 36333, який належить ДП «Дніпрометалургбудтранс» КП «Дніпросантехмонтаж» під керуванням ОСОБА_5  

         Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2007 року ОСОБА_5 визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та стягнуто штраф на користь держави у сумі 300 грн.  

          Як вбачається з висновку фахівця з питань судово – медичної експертизи № 3185 від 10 липня 2007 року, в наслідок дружньо-транспортної пригоди у ОСОБА_1 виявлені ушкодження у вигляді: ран, садин  та синців, спричиненні від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини в салоні автомобіля при ДТП в термін та можливо при обставинах, на які вказує освічений. За  своїм характером ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. (а.с. 90).

        Відповідно до додатку до висновку фахівця за № 3185 від 10 липня 2007 року висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи № 3925 від 22 серпня 2007 року, висновок відносно ступеня тяжкості визнаний втратившим силу (а.с. 3-4).

  Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в 1-му хірургічному відділенні Шостої міської клінічної лікарні з 11 липня 2007 року по 20 липня 2007 року. (а.с. 6).

  Згідно листа Міської клінічної лікарні № 9, позивач ОСОБА_1 з 24 липня 2007 року, після завершення курсу терапії в стаціонарному відділенні  МКЛ № 6, продовжив лікування в амбулаторних умовах у лікаря невропатолога міської клінічної лікарні  № 9 по 27 липня 2007 року. Був виписаний до праці на 28 липня 2007 року з покращенням стану здоров’я. (а.с. 98).

  26 жовтня 2007 року ОСОБА_1 була видана Міською клінічною лікарнею № 9                         м. Дніпропетровська довідка для одержання путівки на лікування ЮБК Хмельник.    

  За цей період часу на лікування позивачем було витрачено 608 грн. 40 коп., цей факт підтверджується довідками Шостою міською клінічною лікарнею м. Дніпропетровська  та квитанціями на придбання медикаментів (а.с. а.с. 5, 6, 8, 101).

        Доводи представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що розмір матеріальної  та моральної шкоди не обґрунтований, не знайшли підтвердження у судовому засіданні та спростовуються поясненнями самого позивача та матеріалами справи.

  Факт завдання матеріальної шкоди та вина відповідача встановлена судом, тому суд доходить висновку про те, що позивачу насправді було завдано й моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач провів деякий час у лікарні, переніс великий стрес, у зв’язку з чим порушився його звичайний спосіб життя,  порушився його життєвий уклад, він  не міг  працювати.

        Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

        Приймаючи до уваги положення наведеної вище норми та співвідношуючи її з встановленими фактами, згідно з матеріалами справи визначена позивачем сума відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн. не відповідає важкості перенесених страждань позивача та ступеню втрати ним працездатності, у зв’язку з чим сума відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до 2000 грн.

        Судом роз”яснювались позивачу положення ст.ст. 10,11,57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.          

        У зв’язку з тим, що позивач в силу ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» та                          п. 3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України звільнений від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то в силу ст. 88 ЦПК України, судові витрати у розмірі 59 грн. 50 коп. (з урахуванням двох позовних вимог) і 7 грн. 50 коп. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.

         Керуючись, ст. ст. 23, 1166, ч. 1,2 ст. 1167 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»,   ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 57-64, 79, 81, 84, 88, 209, 213-215 ЦПК України суд, –    

                                                              ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпромехбудтранс» Колективного підприємства «Дніпросантехмонтаж» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 608 грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., а всього 2608 грн. 40 коп..  

      Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпромехбудтранс» Колективного підприємства «Дніпросантехмонтаж» на користь держави судовий збір у розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Державного підприємства „Інформаційно судові системи” у розмірі 7 грн. 50 коп.

        В решті позовних вимог відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

          Головуючий суддя:                                                                      М.Ю. Петешенкова