У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів: Ладики Я.І., Томенчука Б.М.,
з участю: прокурора Гуцуляка В.К.,
захисника ОСОБА_1,
засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Надвірнянського району Павлюка Ф.В. на вирок Надвірнянського районного суду від 14 травня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, працює на тимчасових роботах, неодружений, несудимий, громадянин України,-
засуджений:
за ст.122 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі;
за ст.186 ч.1 КК України на один рік три місяці позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_2. остаточно визначено покарання шляхом складання призначених покарань один рік шість місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. постановлено змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому визначено обчислювати з 14.05.2009 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,
Справа №11-387/2009р. Головуючий у І інстанції Вінтоняк М.Б. Категорія ст.186 ч.1 КК України Доповідач Гандзюк В.П.
уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, працює на тимчасових роботах, вдівець, несудимий, громадянин України,-
засуджений за ст.122 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3. постановлено змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженому визначено обчислювати з 14.05.2009 року.
Цивільний позов постановлено задовольнити частково.
Присуджено стягнути з засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь Надвірнянської ЦРЛ 1391грн. 33коп.; на користь потерпілого ОСОБА_4. - 218грн. 50коп. матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2. на користь потерпілого ОСОБА_4. 2000грн. моральної шкоди та з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4. 1500грн. моральної шкоди.
Питання речових доказів вирішено згідно ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2. і ОСОБА_3. визнані винними та засуджені за те,що вони умисно завдали середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а ОСОБА_2. ще й відкрито викрав чуже майно.
Як встановив суд, цей злочин вони вчинили за таких обставин.
08.01.2009 року приблизно о 20.00 год. засуджений ОСОБА_2. в АДРЕСА_1, в помешканні потерпілого ОСОБА_4., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, на грунті особистих неприязних стосунків, наніс йому удари палкою по голові, а потім разом з ОСОБА_3. удари ногами в різні частини тіла, чим завдали середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а ОСОБА_2. ще й відкрито викрав у потерпілого його майно - мобільний телефон марки « Нокія 6070» та сім-карту оператора мобільного зв'язку «Діджус» загальною вартістю 575грн..
В апеляції прокурор Павлюк Ф.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильністю застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а справу стосовно них направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, засуджених та їх захисника, які заперечили апеляцію та вважають вирок суду законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так висновок суду щодо доведеності вини засуджених у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.121 ч.1 та 186 ч.1 КК України ґрунтується на належно досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Самі засуджені повністю визнали себе винними в тому, що після спільного розпивання спиртного в будинку ОСОБА_5, яка є їм близьким родичем (бабусею та мамою дружини), та в процесі суперечки, яка згодом переросла в бійку, нанесли удари потерпілому ОСОБА_4. та спричинили йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Засуджений ОСОБА_2. не спростував того, що відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого.
Вказані обставини підтверджені показаннями потерпілого ОСОБА_4. і свідка ОСОБА_5, а також висновком судово-медичної експертизи про наявність в потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень та даними протоколу особистого огляду ОСОБА_2, в процесі якого було виявлено мобільний телефон потерпілого.
В своїй апеляції прокурор вважає неправильною кваліфікацію неправомірних діянь засуджених, оскільки, на його думку, мав місце розбійний напад, вчинений з корисливою метою та за попередньою змовою групою осіб.
Однак такі доводи не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як встановлено, свідок по справі ОСОБА_5, її син - потерпілий ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_2. та ОСОБА_3. є відповідно мамою, братом, сином та чоловіком ОСОБА_6, яка раніше померла. Як пояснили засуджені, ОСОБА_4 інколи говорили, що причиною смерті ОСОБА_6. стали ОСОБА_2, які можливо вчинили її вбивство. Внаслідок цього між ними була певна неприязнь , однак вони і надалі підтримували сімейні стосунки.
8 січня 2009 року засуджені зайшли до будинку потерпілого, де тривалий час гостювали та вживали спиртне, в тому числі і з потерпілим ОСОБА_4.
Оскільки потерпілим знову була піднята тема смерті сестри, то між ними виникла сварка, яка переросла в бійку.
Зазначені твердження є послідовними та не спростовані об'єктивними доказами, які би однозначно вказували на попередній умисел засуджених вчинити щодо потерпілого корисливий злочин.
Оскільки побиттю потерпілого передувала сварка на ґрунті неприязних стосунків, яка в подальшому переросла в активніші дії (шарпання за одяг, нанесення ударів), то суд першої інстанції обґрунтовано не визнав дії засуджених як несподіваний для потерпілого розбійний напад.
Вказівка прокурора при апеляційному розгляді справи на те, що мав місце розбій, який розпочався саме з нападу на матір потерпілого ОСОБА_5, не тільки не ґрунтується на матеріалах справи, але й суперечить пред'явленому обвинуваченню.
Насамперед, органами досудового слідства ОСОБА_5 була визнана свідком по справі, а не потерпілою, тобто засудженим обвинувачення у вчиненні кримінально- караних дій щодо ОСОБА_5 не пред'являлося.
За таких умов, покликання прокурора на те, що розбій, який носить формальний склад злочину, був вчинений в момент конфлікту ОСОБА_3 із ОСОБА_5, явно виходить за межі обвинувачення і може бути підставою для направлення справи для проведення додаткового розслідування, оскільки по справі від злочину визнаний тільки один потерпілий.
Що стосується оцінки неправомірних діянь у відношенні до потерпілого ОСОБА_4., то здобутими доказами, в тому числі і поясненнями самого потерпілого, доведено, що конфлікт розпочався з моменту, коли останній заступився за свою маму - зробив зауваження, схопив за плечі ОСОБА_3 та намагався вивести в коридор, повалив його на підлогу. Саме такі дії продовжилися у виді обоюдної бійки, в яку вступив також ОСОБА_2. Потерпілий не заперечив і того, що, захищаючись від побоїв, сам наніс удар сокирою по нозі ОСОБА_2.
Встановлені обставини вказують на те, що спричинення тілесних ушкоджень мало місце в процесі бійки на ґрунті неприязних стосунків, а не з корисливих мотивів.
Заволодіння майном потерпілого - мобільним телефоном - в процесі бійки суд правильно оцінив як відкрите викрадення чужого майна.
Таким чином, апеляційних підстав для кваліфікації протиправних дій засуджених за ст. 187 ч.2 КК України немає.
Призначаючи покарання, суд згідно із ст. 65 КК України врахував: суспільну небезпечність вчинених злочинів; обставини справи; дані про осіб винних, які злочин вчинили вперше, позитивно характеризуються, щиро розкаялися у вчиненому.
За таких умов, призначене покарання в межах санкцій статей у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, є достатнім для виправлення засуджених і не може вважатися надто м'яким, як про це ставиться в апеляції.
Оскільки апеляційних підстав для скасування вироку не встановлено, а прокурором не наведено жодних мотивів для направлення справи на новий судовий розгляд, то в задоволенні апеляції слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України , колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію заступника прокурора Надвірнянського району Павлюка Ф.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Надвірнянського районного суду від 14 травня 2009 року стосовно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без змін.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді: Я.І. Ладика
Б.М. Томенчук
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк