Справа № 2-660\09

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

24 квітня 2009 року  Самарський районний  суд м. Дніпропетровська у складі:

                       головуючої судді                                             Петешенковій М.Ю.

                             при секретарі                                                    Макарчук А.В.

            розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування за законом, суд –

в с т а н о в и в:

            22 січня 2009 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, за участю третьої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визначення часток та визнання права власності у порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що 31 грудня 1996 року вона та її мати ОСОБА_3 приватизували квартиру № 17 будинку № 2 «а» по вул. Залізноводська у м. Дніпропетровськ та отримали свідоцтва про право власності на житло.  

01 квітня 2004 року померла ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_3 вона звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їй було відмовлено, оскільки частка померлої не була виділена із спільного сумісного майна.

  Вона зазначає, що спадщину після смерті померлої матері фактично прийняла, оскільки постійно проживала разом з ОСОБА_3 по день її смерті.  

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири № 17 будинку № 2 «а»  по вул. Залізноводська у м. Дніпропетровськ.

           Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та просила задовольнити в повному обсязі.

           Представник третьої особи Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться пояснення третьої особи щодо погодження із вимогами позивача та з проханням розглядати справу без їхнього представника (а.с. 40, 47).

      Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає,  що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що на праві спільної власності квартира № 17 будинку № 2 «а» по  вул. Залізноводська у м. Дніпропетровську належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Власники квартири набули право власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 грудня 1996 року (а.с.28).

01 квітня 2004 року ОСОБА_3 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КИ № 559104, виданого Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 06 квітня 2004 року, актовий запис № 364                (а.с. 27).

Після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,  але 09 грудня 2008 року їй було відмовлено через те, що на день смерті ОСОБА_3 її частина у спільній власності не була визначена (а.с. 30).

В силу ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідності з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у розумінні ст.1268 ЦК України спадщину прийняла,  фактично мешкаючи у спірній квартирі, про що свідчать пояснення самого позивача по справі та довідка КВЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська № 4731 від 17 грудня 2008  року (а.с. 31). Таким чином, після смерті ОСОБА_3 залишився один спадкоємець, а саме позивач. Інших спадкоємців не має.

В силу ч. 4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку ані договором, ані законом не встановлено спільну сумісну власність сторін на спірну квартиру, а тому ця квартира належала їм на праві спільної часткової власності, отже, за правилом ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки кожного з власників являлися рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_1

             Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1, її матір”ю зазначена ОСОБА_4 Згідно актового запису про укладення шлюбу її батьків, прізвище її матері зазначено як ОСОБА_5

            Таким чином, маються всі підстави для встановлення факту родинних відносин між позивачем та її матір”ю ОСОБА_3, померлою 01 квітня 2004 року.

            Встановлення даного факту не суперечить діючому законодавству і тягне для заявниці юридичні наслідки, які мають для неї значення.  

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовна вимога про встановлення факту родинних відносин та визнання за позивачем права власності на спадкове майно також підлягає задоволенню, оскільки позивач прийняла це майно після смерті матері та є спадкоємцем першої черги.

Керуючись ст.ст. 355, 357, 1217, 1222, 1262, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3-10, 11, 18, 57 – 60, 169, 209, 213 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

            Встановити, що ОСОБА_3, яка померла 01 квітня 2004 року є рідною матір’ю ОСОБА_1.  

   Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 01 квітня 2004 року право власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1.

   В решти позовних вимог відмовити.

              Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  

                Головуючий суддя:                                                                    М.Ю. Петешенкова