Справа № 2-142/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      12 лютого 2009 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:            головуючої судді                                    Петешенкової М.Ю.        

                           при  секретарі                                Макарчук А.В.

                           за участі прокурора                             Стенюкової Л.М.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровськ ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Комунальний заклад «Дніпропетровський геріатричний пансіонат», Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відібрання дитини, без позбавлення батьківських прав, суд –

ВСТАНОВИВ:

      23 травня 2008 року ОСОБА_1 опіки та піклування Самарської районної у                                   м. Дніпропетровську ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4  звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Комунальний заклад «Дніпропетровський геріатричний пансіонат», Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відібрання дитини, без позбавлення батьківських прав, посилаючись на слідуючи обставини.

      Батьки дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, мають малолітню доньку, яка проживає у комунальному закладі разом із ними. Відповідачі є непрацездатними особами, потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування, постійно проживають у КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» на державному утриманні, знаходяться під піклуванням інтернатного закладу.

      Сім”я займає дві кімнати на 3 поверсі, загальною площею 29,8 кв.м, що відповідає санітарним нормам, зі всіма зручностями. Загальний прибуток сім’ї складається з пенсії батьків.

      Позивач зазначає, що відповідачі дитиною не займаються, батько зловживає спиртними напоями, мати дитини не приділяє достатньої уваги вихованню доньки.

      Оскільки відповідачі є інвалідами, непрацездатними, які потребують стороннього догляду, побутового та медичного обслуговування, постійно проживають у пансіонаті на державному утриманні, знаходяться під піклуванням інтернатного закладу, поряд з цим зловживають спиртними напоями, позивач вважав за необхідне відібрати дитину від батьків без позбавлення їх батьківського піклування.

      В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

      Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти відібрання дитини без позбавлення їх батьківського піклування.  При цьому вони пояснили, що дійсно є інвалідами І групи з дитинства, проживають разом з дитиною в КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат», але вони працюють у ВАТ «Дніпрококс» та отримують постійний заробіток, самостійно займаються вихованням своєї дитини. Вважали, що не має ризику для життя, здоров’я, розвитку та морального виховання, психічного та фізичного розвитку дитини під час перебування у закладі, в якому вони постійно мешкають.

      В судовому засіданні представник третьої особи КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» ОСОБА_6 позовні вимоги вважала обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, при цьому пояснила, що батьки не в змозі надавати нормальне виховання та утримання дитині.    

      Представник третьої особи Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги вважала обґрунтованими та просила задовольнити.

      Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши думку прокурора, який вважав, що маються всі обставини для задоволення позову, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних  підстав.

      Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного із них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках передбачених пунктами 2-5 частини першої ст. 164 цього кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров”я та морального виховання.

      Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

      Малолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьками у Комунальному закладі «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» з народження на підставі путівки № 152 від 14 березня 2005 року, виданої на підставі рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 1 від 28 січня 2005 року за клопотанням директора Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку  та інвалідів (а.с. 33).

      Сім”я ОСОБА_4 займає дві кімнати на 3 поверсі закладу, загальною площею 29,8 кв.м, що відповідає санітарним нормам, зі всіма зручностями.

      Будучі батьками, відповідачі займаються вихованням малолітньої дитини, яка має окрему кімнату та забезпечена всім необхідним.

      Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

      Загальний прибуток сім’ї складається з пенсії відповідачів, які є інвалідами першої групи з дитинства та щомісячного заробітку, який вони отримують у ВАТ «Дніпрококс». Факт перебування відповідачів в трудових відносинах з ВАТ „Дніпрококс” підтверджується копіями наказів про прийом на роботу, копіями трудових книжок та копіями табелів обліку робочого часу, витребуваних судом під час розгляду справи. Згідно довідок ВАТ „Дніпрококс” середній місячний заробіток відповідачів складає 276 грн. (а.с.а.с. 56, 57).      

      Як вбачається із матеріалів справи, малолітня ОСОБА_4В відвідує дитячий дошкільний заклад № 351, розвиток дитини задовільний, речі дівчинки відповідають сезону, що підтверджується довідками та характеристикою дошкільного закладу (а.с. 17-19).

      Відповідно до ст. 14 ЗУ „Про охорону дитинства”, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в  інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

      Суд вважає, що не може бути підставою для відібрання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 від батьків і саме той факт, що батьки мають інвалідність з дитинства та постійно проживають у КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» і перебувають на державному утриманні,  який не передбачає проживання та утримання дітей, які народилися від батьків, мешканців зазначеного пансіонату, оскільки не грунтуються на вимогах закону.  

      Спростовується наведеними доказами, а також і матеріалами справи і той факт, що відповідач ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями.  

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що залишення дитини у батьків є безпечним для життя, здоров”я і не є шкідливим для виховання малолітньої дитини,  оскільки батьки виконують свої батьківські обов”язки належним чином, намагаються створити всі необхідні умови для проживання та виховання своєї дитини, та вважає, що підстави для відібрання дитини відсутні.

Незалежно від можливості проживання малолітньої дитини у КЗ „Дніпропетровський геріатричний пансіонат”, права батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повинні погіршуватися порівняно з правами інших громадян.

      За змістом ст. 13 ЗУ „Про охорону дитинства”, з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім”ях держава надає батьках або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та іншими законами України.  

     Крім того, сім'ям з дітьми у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, надаються  пільгові довгострокові кредити на придбання житла, предметів довгострокового користування та житлове будівництво.

      Відповідно до ч. 5 ст. 5 Сімейного кодексу України, ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.  

      Судом роз”яснювались представнику позивача положення ст.ст. 10, 11, 18, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі доказами, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

      Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовної заяви через незаконність та безпідставність.

Ке руючись ст . ст. 164, 170 Сімейного кодексу України, ЗУ „Про охорону дитинства”, ст.ст.10,11, 57-64, 209, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

      В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпропетровськ ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Комунальний заклад «Дніпропетровський геріатричний пансіонат», Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відібрання дитини, без позбавлення батьківських прав – відмовити.

      Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

            Головуючий суддя:                                                                     М.Ю. Петешенкова