Справа № 2-25/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            01 липня 2009  року                                                                      м. Дніпропетровськ

                        Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                          головуючої судді                               Петешенкової М.Ю.

                          при секретарі                       Макарчук А.В.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов”язання здійснити ремонт автомобіля та стягнення моральної шкоди, суд –

УСТАНОВИВ:

            21 червня 2007 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної шкоди в розмірі відновлюваного ремонту автомобіля та стягнення моральної шкоди.

            23 листопада 2008 року позивачі змінили позовні вимоги та просили зобов”зати ОСОБА_3 здійснити ремонт належного ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, посилаючись на те, що 03 квітня 2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася на перехресті пр. Кірова та вул. Ульянова в м. Дніпропетровськ, було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який належить йому (ОСОБА_1М.) на праві власності, яким керував на той час ОСОБА_2 Шкода заподіяна внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, яка керуючи автомобілем НОМЕР_3, не надала переваги в русі автомобілю марки „ВАЗ 2103” під керуванням водія ОСОБА_2 і допустила зіткнення з належним йому транспортним засобом. На підставі викладеного просив зобов”язати відповідача здійснити ремонт належного транспортного засобу, стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. на користь кожного із позивачів та всі судові витрати у справі.  

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники позивачів ОСОБА_4,  ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

           Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця № 195/07 від 20 квітня 2007 року матеріальна шкода, яка була спричинена власнику автомобіля ВАЗ 213 д/н АЕ 64726 АН, складає 8 698 грн. 14 коп. Дана сума дорівнює ринковій вартості зазначеного автомобіля на момент дорожньо- транспортної пригоди і є дійсною шкодою, яка була спричинена відповідачу ОСОБА_1 Вважала, що відповідач не може бути за рішенням суду зобов”язана здійснити ремонт належного ОСОБА_1 автомобіля, ремонт якого проводити недоцільно, але не заперечувала проти відшкодування реальної шкоди в розмірі вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди з передачею їй пошкодженого автомобіля. Крім того не заперечувала проти стягнення з неї витрат за оплату висновку експерта - автотоварознавця в розмірі 500 грн., витрат в розмірі 150 грн. за перевезення автомобіля та поштових витрат в розмірі 9 грн. 72 коп., а всього 659 грн. 72 коп. Що стосується моральної шкоди, зазначила, що жодного доказу про те, що в зв”язку з пошкодженням автомобіля була спричинена позивачам моральна шкода, не було надано. Доказів про те, що ОСОБА_1 використовував автомобіль по роботі в службових цілях не має. Відсутні докази пошкодження здоров”я ОСОБА_2, оскільки на той час той працював, листок непрацездатності не отримував. При цьому ОСОБА_2 власником автомобіля не був, лише з 24 березня 2007 року отримав довіреність на право керування автомобілем.

Вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

            Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

            03 квітня 2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася на перехресті пр. Кірова та вул. Ульянова в м. Дніпропетровськ було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві власності, яким керував на той час ОСОБА_2

      Відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2007 року, відповідач ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 34 грн. (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль НОМЕР_4 належить позивачеві ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 10).

     Відповідно до висновку експерта автотоварознавця  № 2300-08 від 16 квітня 2009 року, вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю даного автомобіля ВАЗ 2103 дн 647-26АН в результаті його пошкодження складає 9 346 грн. 19 коп. При цьому проведення  відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля можливо (а.с. а.с  137-148).    

     Суд вважає, що винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_3, яка порушила вимоги дорожнього руху, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2007 року.

           Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

     Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

     Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов”язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

           Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов”язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відносити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий.

           При зазначених обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про зобов”язання відповідача здійснити ремонт пошкодженого транспортного засобу цілком обґрунтовані та узгоджуються з матеріалами справи.

           Висновком автотоварознавчого дослідження № 2300-08 від 16 квітня 2009 року встановлено, що вартість відновлюваного ремонту перевищує ринкову вартість дослідженого транспортного засобу. Вартість матеріальної шкоди дорівнює дійсній ринковій вартості транспортного засобу і складає 9 346 грн. 19 коп.

           За змістом висновку спеціаліста автотоварознавця № 195/07 від 20 квітня 2007 року, відновлення транспортного засобу економічно не доцільно, оскільки  матеріальна шкода дорівнює ринковій вартості автомобіля (а.с. а.с. 12-32).

         Сукупність установлених у справі обставин свідчить про те, що відшкодування матеріальної шкоди шляхом зобов”язання здійснити ремонт пошкодженого транспортного засобу можливо, що узгоджується також з висновком експерта та такі вимоги позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують права та інтереси інших осіб.

          Посилання представника відповідача на той факт, що відповідач не може бути зобов”язаний здійснити ремонт належного ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_4, спростовуються самим висновком експерта, у розділі якого „Дослідження” зазначено, що проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу можливо. Обсяг,  характер та строк, необхідний для відновлюваного ремонту вказаний в експертному висновку. Будь-яких інших доказів, які спростували зазначений висновок, суду не надано і про наявність таких доказів не зазначено.

           Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

     Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

 Суд вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди з урахуванням розумності і справедливості у розмірі 1 000 грн., враховуючи, що право ОСОБА_1 було порушено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_3 та враховуючи характер правопорушення та ступень її вини, характер і обсяг страждань позивача.

   Факт завдання матеріальної шкоди та вина відповідача встановлена судом, тому суд доходить висновку про те, що позивачу ОСОБА_2 насправді було завдано й моральна шкода, яка полягає в тому, що через дорожньо-транспортну пригоду він переніс психологічний стрес. Критична оцінка певних фактів, що мали місце, не можуть бути підставою для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.

Суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди знайшли своє часткове підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню у розмірі 1 000 грн.

    Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 повинно бути стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 174 грн. 04 коп. (157 горн. 04 коп. + 8 грн. 50 коп. + 8 грн. 50 коп.). Вимоги позивачів про стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 500 грн. (250 грн. + 250 грн.) задоволенню не підлягають, через внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

           Крім того, на підставі ст. 84 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов”язані з оплатою правової допомоги в розмірі 2 500 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

  Що стосується вимог позивача в частині відшкодування витрат по сплаті вартості послуг спеціаліста автотоварознавця у розмірі 500 грн., то в силу ст. 79 ЦПК України, до судових витрат відносяться витрати пов”язані з проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем було надано висновок спеціаліста автотоварознавця, суд вважає, що витрати зі сплати послуг спеціаліста автотоварознавця  підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.      

           Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов”язані з відправленням телеграм з повідомленням відповідачу у розмірі 9 грн. 72 коп. та витрати, пов”язані з перевезенням автомобіля у розмірі 150 грн., на що є згода представника відповідача.

           Судом неодноразово позивачам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

           Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивачів

Керуючись ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1192 ЦК України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 57-60, 61, 79, 84, 88, 169, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, суд –

ВИРІШИВ:

Зобов”язати ОСОБА_3 здійснити ремонт належного ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_5.    

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов”язані з перевезенням автомобіля у розмірі 150 грн., моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 174 грн. 04 коп., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2 500 грн., витрати, пов”язані зі оплатою послуг спеціаліста автотоварознавця у розмірі 500 грн., поштові витрати у розмірі 9 грн. 72 коп., а всього 4 333 грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. збору.

В решті позовних вимог відмовити.

            Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Державного підприємства „Інформаційні судові системи” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 220 грн. 00 коп.    

              Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної.

        Головуюча суддя:                                                                      М.Ю. Петешенкова