Провадження № 2/522/2566/16

Справа № 522/18594/15-ц

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі:                       головуючого судді – Домусчі Л.В.,

                                при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк», -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Дельта Банк» - ОСОБА_2 04.09.2015 року звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1, та просила в рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 446 092,00 гривень, за кредитним договором № 11121692000 від 23.02.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме однокімнатну ізольовану квартиру № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору іпотеки №Б/н – З від 23.02.2007 року; всі судові витрати покласти на позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11121692000. Відповідно до умов вказаного договору відповідачка отримала кредит у сумі 35000,00 дол. США на строк з 23.02.2007 року до 02.11.2007 року. Також 23.02.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме однокімнатну ізольовану квартиру № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власність на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради 25.07.2006 року за № 8-18867, зареєстрованого у комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації об’єктів нерухомості» в реєстровій книзі № 238 пр. під реєстровим № 502.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов’язання не виконані, у зв’язку з чим, станом на 31.07.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 446 092,00 грн., з яким сума заборгованості за кредитом – 750 101, 49 грн; сума заборгованості за відсотками – 695 990,79 грн.

Крім цього, відповідно до ч.1 п. 22 ст. 5 чинної на момент подання позову редакції Закону України «Про судовий збір» встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – у справах, пов’язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору. Так як, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул.. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Враховуючи зазначене позовна заява подана без сплати судового збору.

В судове засідання 01.06.2016 року представник позивача не з’явилась, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання відповідачка не з'явилась, хоча про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином у встановленому порядку (згідно ст.74 ч.5 ЦПК України), поважних причин неявки суду не представила. Заяв про розгляд справи за її відсутністю суду не надано.

Суд, у зв’язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 23.02.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11121692000. Відповідно до умов вказаного договору відповідачка отримала кредит у сумі 35000,00 дол. США на строк з 23.02.2007 року до 02.11.2007 року.

23.02.2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме однокімнатну ізольовану квартиру № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов’язання не виконані, у зв’язку з чим, станом на 31.07.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 446 092,00 грн., з яким сума заборгованості за кредитом – 750 101, 49 грн; сума заборгованості за відсотками – 695 990,79 грн. Згідно умов Іпотечного договору позикодавець має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином позикодавець умови кредитного договору виконав та надав відповідачу кошти, які зазначені у кредитному договорі, про що зазначено в позові.

08.12.2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АКІБ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АКІБ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі від АКІБ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість АКІБ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та зобов’зальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов’язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

ПАТ «Дельта Банк» звертається до суду зі стягненням відповідно до договору іпотеки, укладеного 23.02.2007 року, а саме на однокімнатну ізольовану квартиру № 8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно п. 4.1. іпотечного договору звернення стягнення здійснюється іпотеко держателем:

-у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов’язання;

-у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки;

-в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п. 4.2. іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється на підставі:

-рішення суду;

-виконавчого напису нотаріуса;

-позасудового врегулювання;

-в інших передбачених законодавствам України підстав.

Відповідно до п. 5.4 іпотечного договору у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність іпотеко держателя як способу задоволення вимог іпотеко держателя (абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку») право власності переходить до іпотеко держателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1. цього іпотечного договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством. Як вбачається з матеріалів справи Банком було направлено повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя до ОСОБА_1 (а.с. 27,28-31).

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору Позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше «23» лютого 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 11 цього Договору.

Згідно п.2.1. кредитного договору у забезпечення виконання усіх грошових зобов’язань Позичальника за даним Договором Банком приймається: застава нерухомого майна, а саме квартиру, що складається з 1 к., загальною площею 34,1, з них житлова площа – 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; майнова порука ОСОБА_3

Згідно п. 4.1. кредитного договору позичальник зобов’язується забезпечити повернення кредиту та сплачувати проценти в строки та на умовах визначених даним договором.

З позову вбачається, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі згідно графіку погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість .

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитор має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Жодних доказів щодо сплати коштів за цим договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав.

На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати комісій, відсотків, пені, штрафу, інфляційних збитків у суду не має.

Отже, допустивши прострочення кредиту, відповідач порушив не тільки свої зобов’язання, а й вимоги законодавства України.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року (зі змінами та доповненнями) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

        Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно договору іпотеки від 23.02.2007 року передбачена ринкова вартість спірної квартири становить 277 250, 00 гривень (п.1.4).

         Як роз'яснено в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 39 зазначеного Закону передбачено звернення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, має бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст.. 38 зазначеного Закону.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо Позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з Позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні Іпотекодавцю, який не є Позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст. 3, 4 ЦПК).

       Згідно частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

      Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

        Виходячи з викладеного суд вважає, що у позивача виникло право на звернення стягнення шляхом набуття права власності на нерухоме майно.

Виходячи з наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 п.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності частково задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 88 ч.1, ч.4 ст.169, 208-209, 213-215, 218, 224-226 ЦПК України; ст.ст. 1, 3, 11, 12, 509, 524-526, 530, 536, 543, 546, 549, 551, 612, 624-627, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 18, 33, 35, 38, 39 Закону України «Про Іпотеку»; ст.ст. 24 ч.1, 25 п.4 ч.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд –

                                                             ВИРІШИВ:

        Позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» - задовольнити.

        Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 34,1 кв. м, з них житлова площа – 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за кредитним договором № 11121692000 від 23.02.2007 року у розмірі 1 446 092 грн. (один мільйон чотириста сорок шість тисяч дев’яносто дві гривні), шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього право власності за іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020), місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, на підставі Договору іпотеки від 23.02.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 6890,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев’яносто гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя:                                                         Л.В. Домусчі

01.06.2016