Справа №522/22009/15ц

Провадження №2/522/89/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, Голови ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позивачка просить стягнути з Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області на користь держави судовий збір. Стягнути з Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області на ії користь, заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 138,28 гривень, моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, понесені нею затрати на транспортні витрати, які пов’язані з перебуванням в суді по цій справі та назад в Березовку, шляхом стягнення сум ГУ ГКС України в Одеській області з рахунків Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області. Звільнити ії від сплати судового збору на підставі закону, та від надання відповідачам копій, які приєднані до позову документи, на підставі ст.120 ЦПК України, оскільки при зверненні до суду за цим спором не передбачена його оплата.

Мотивує вимоги тим, що 27.07.2015 року за № 34543, № 34594, № 34559 вона звернулась до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з письмовими заявами про вчинення кримінальних правопорушень слідчими І СОСУ прокуратури Одеської області Фатєєвим, Приморського РВ ОМУ ГУМВС Аріку, Рябцевим, експертами ООБСМЕ, ООДКЛ, просила внести до ЄРДР відомості про вчиненні кримінальні правопорушення та розпочати досудове розслідування. В порушення ст. 214 КПК України слідчий не вніс до ЄРДР відомості про вчинення кримінальне порушення, в зв’язку з чим 31 липня 2015 року вона була вимушена звернутись до суду зі скаргою на бездіяльність. Позивачка зазначила, що через неправомірні дії слідчого вона змушена була звертатись до суду за захистом своїх прав, які були відновлені 02 вересня 2015 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси. Для захисту та поновлення порушених прав вона була вимушена нести матеріальні затрати на транспорт розмір яких складає 138,28 гривень. Крім того, зазначила, що неправомірними діями їй була спричинена й моральна шкода, компенсацію за яку оцінює в 50 000 гривень. 

Сторони в судове засідання не з’явились.

Позивачка у судове засідання 21.06.2016 року не з’явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала до суду заяву, за якою просила справу розглядати за її відсутності. У минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Надала розрахунок судових витрат, які пов’язані з прибуттям до суду, визначених ст. 79 ЦПК України, а саме: 26.10.2015- 31.14 грн; 10.02.2015 - 31.14 грн, 06.04.2016 - 31,14 грн.; 08.06.2016 - 32,00 грн.; 15.06.2016 – 34,00; 21.06.2016 – 34.00 грн., а всього 193, 42 грн.

Представники відповідачів про причини неявки суду не повідомили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.07.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з заявами № 34543, №34594, №34559 про вчинення кримінального порушення.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2015 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань – задоволена. Зобов’язано посадових осіб СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, зареєструвати заяви ОСОБА_1 від 27.07.2015 року № № 34543, 34594, 34559 про скоєння кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства прокуратури та суду, передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень якого така шкода відшкодовується у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачка не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, передбаченої зазначеним Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

За таких підстав, враховуючи ту обставину, що ухвалою судді від 02.09.2016 року, що набула чинності, встановлено неправомірну бездіяльність посадової особи слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та скасовано прийняту постанову, суд приходить до висновку, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у її душевних стражданнях, пов’язаних з тим, що вона не могла реалізувати своє право на повний та об’єктивний розгляд заяви, поданої до слідчого відділу, а також змушена була докладати додаткових зусиль для поновлення свого права на об’єктивний та своєчасний розгляд своєї заяви в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством, у зв’язку з чим зверталася до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про міліцію», в редакції Закону, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на міліцію.

Згідно до ст. 24 Закону України «Про міліцію» фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

У відповідності до ч.3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень. Ст.105 даного Закону передбачає, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

У відповідності до ч.4 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про національну поліцію» до справи у якості співвідповідача був залучений голова ліквідаційної комісії Приморського РВ РМУ ГУМВС України в Одеській області.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, якщо шкода завдана фізичній особі внаслідок дії, бездіяльності чи незаконного рішення відповідача, що не пов'язані із обставинами, які передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК України, така шкода відшкодовується у загальному порядку (ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України) та за таких обставин Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відповідає за позовом самостійно коштами, які є в його розпорядженні, а держава не відповідає за завдання шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, суд виходить з характеру та обсягу душевних і психічних страждань, яких зазначала позивач, у зв’язку з тим, що вона не могла реалізувати своє право на повний та об’єктивний розгляд своєї заяви, поданої до слідчого відділу, їх тривалості, а також тривалості дій з відновлення її прав та зусиль, які вона змушена докладати для відновлення своїх прав у зв’язку з чим зверталася до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, тяжкість і тривалість моральних страждань, які зазнала ОСОБА_1, ступінь вини посадової особи Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у спричиненні позивачу моральної шкоди, на переконання суду, відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 500 гривень повною мірою відповідатиме засадам розумності, виваженості й справедливості та вимогам ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 138,28 гривень (які складаються з транспортних витрат, пов’язаних з її явкою до суду для подання скарги та явки у засідання за її скаргою на бездіяльність слідчого), суд виходить з того, що ці витрати не становлять майнової шкоди в розумінні статті 1166 ЦК України, а є витратами, компенсація яких здійснюється за нормами спеціального закону: вони є витратами, пов’язаними з явкою позивача до суду, та, оскільки такі витрати понесені останньою у іншій справі, тому у цій справі, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стягненню не підлягають.

Оскільки вказані витрати понесені позивачкою під час розгляду кримінальної справи в суді, то питання про їх відшкодування підлягають вирішенню під час розгляду й ухвалення судового рішення саме у такій кримінальній справі.

При цьому, згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 12 «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухвалені рішення, суд, що його ухвалив, вирішує питання відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв’язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред’явлення позову в іншій справі.

За п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Отже, понесені позивачкою витрати при розгляді справи у порядку кримінально-процесуального судочинства у сенсі положень пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України не є матеріальними збитками (майновою шкодою), що в порядку цивільного судочинства підлягають відшкодуванню на підставі частини 1 статті 1166, частини 6 статті 1176 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 138, 28 гривень не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частинами 2, 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, Голови ліквідаційної комісії Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області підлягають задоволенню в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 500 гривень, а в задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Крім того, відповідно частини 2 статті 88 ЦПК України, з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 487 гривен 20 копійок

Керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 197, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, ч.6 ст. 1176 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок шляхом списання коштів з рахунків цього органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь держави судовий збір у розмірі 487 гривен 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.М.Чернявська 21.06.2016