ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа № 922/5743/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників:

ТОВ "Агентство нерухомості "Естет Сервіс" - Мамая А.С. (довіреність від 14.06.2016р.),

боржника - арбітражного керуючого Сасіної К.О. (свідоцтво №126 від 06.02.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Агенство нерухомості "Естейт-сервіс" (вх. №1608 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.05.16р. у справі № 922/5743/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Баярд", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Баярд", м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2016р. (суддя Казарцева В.В.) 1. Задоволено заяву ліквідатора про забезпечення вимог кредитора. 2. Вжито заходи забезпечення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413, адреса: 61002, м.Харків, вул. Революції, 9) шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху №№12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_1 у місті Харкові. 3. Заборонено будь-яким особам, в тому числі, ТОВ "Агентство нерухомості "Естейт-сервіс" (код ЄДРПОУ 39586791, адреса: 03164, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, 34, кв. 56), Реєстраційній службі у м. Харкові та Харківській області відчужувати, Реєстраційній службі у м. Києві та Київській області здійснювати дії щодо реєстрації, перереєстрації, зарахування на баланс, внесення змін до реєстру прав власності щодо нежитлових приміщень цокольного поверху № №12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_1.

ТОВ "Агенство нерухомості "Естейт-сервіс" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора про забезпечення вимог кредитора.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повідомив нового власника спірного майна про подання ліквідатором ТОВ юридична фірма «Баярд» відповідної заяви про забезпечення вимог кредитора, не залучив його до участі у справі та не повідомив про сам факт розгляду вказаної заяви по суті в судовому засіданні.

Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Арбітражний керуючий Сасіна К.О. у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2015р. прийнято заяву ТОВ юридична фірма «Баярд» про порушення провадження справи про банкрутство до розгляду на підставі ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ юридична фірма «Баярд». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сасіну К.О.

Постановою господарського суду Харківської області від 27.01.2016р. ТОВ юридична фірма "Баярд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сасіну К.О.

30.03.2016р. до господарського суду Харківської області від ліквідатора надійшла заява про надання згоди на реалізацію майна банкрута, що є предметом забезпечення, а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху № 12-:-21 в літері "А-4", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та які знаходяться в іпотеці ОСОБА_3, в складі цілісного майнового комплексу ТОВ юридична фірма "Баярд" початковою вартістю, яка дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів у розмірі 2021007,10 грн. (а.с.106-109 т.2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. задоволено заяву ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна банкрута, що є предметом забезпечення. Надано згоду на продаж майна товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд" (код ЄДРПОУ 30235413), а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в іпотеці у ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на підставі іпотечного договору від 21.07.2010р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2515, в складі цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд" початковою вартістю, яка дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів та складає 2021007,10 грн. шляхом: проведення аукціону в межах ліквідаційної процедури за початковою вартістю, яка дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів та складає 2021007,10 грн.; проведення повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону; проведення другого аукціону з можливістю зниження початкової вартості; продажу майна частинами (у випадку, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося).

13.04.2016р. між ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, що являється іпотекодержателем за іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, іпотекодавцем за яким є ТОВ юридична фірма «Баярд», продавцем, та ТОВ «Агентство нерухомості Естет-Сервіс», покупцем, укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що укладається на підставі та на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.119-120 т.3).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №58739579 від 10.05.2016р., державна реєстрація про право власності на спірне майно була проведена 14.04.2016р.

10.05.2016р. до суду від ліквідатора надійшла заява про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладання арешту на нежитлові приміщення цокольного поверху № №12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_1 та заборони будь-яким особам, в тому числі ТОВ "Агентство нерухомості "Естейт-сервіс", Реєстраційній службі у м. Харкові та Харківській області відчужувати, Реєстраційній службі у м. Києві та Київській області здійснювати дії щодо реєстрації, перереєстрації, зарахування на баланс, внесення змін до реєстру прав власності щодо нежитлових приміщень цокольного поверху № №12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3, який є іпотекодержателем, поза межами провадження у справі про банкрутство, було звернено стягнення на зазначене майно банкрута.

11.05.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Відповідно до абз. 1, 2 ч.3 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до абз. 4 ч.5 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий

захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Арбітражний керуючий, звертаючись до суду з клопотанням про забезпечення позову посилався на те, що як стало відомо ліквідатору, 13.04.2016р. ОСОБА_3 продав, а ТОВ "Агентство нерухомості "Естейт-сервіс" купило за 678300,00 грн. іпотечне майно, що належало ТОВ юридична фірма "Баярд", а саме - нежитлові приміщення цокольного поверху № № 12-:-21 в літері "А-4" у будинку АДРЕСА_1, про що був складений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2569.

В обґрунтування наведеного клопотання арбітражний керуючий надав копії договору купівлі-продажу від 13.04.2016р. та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.

Тобто, поза межами провадження у справі про банкрутство заставним кредитором було звернено стягнення на майно банкрута.

Враховуючи положення ст.19 Закону про банкрутство, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. надано згоду на продаж майна товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд", а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 12-:-21 загальною площею 99,8 кв.м. в літ. "А-4", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в іпотеці у ОСОБА_3 в складі цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю юридична фірма "Баярд"; а також наданий договір купівлі-продажу від 13.04.2016р., укладений між ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_3, що являється іпотекодержателем за іпотечним договором та ТОВ «Агентство нерухомості Естет-Сервіс» та довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надано належну оцінку обґрунтованості доводів заявника та застосовано належний та адекватний спосіб захисту забезпечення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено клопотання арбітражного керуючого щодо вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки, відповідно до Закону про банкрутство продаж майна банкрута допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не повідомив нового власника спірного майна про подання ліквідатором ТОВ юридична фірма «Баярд» відповідної заяви про забезпечення вимог кредитора, не залучив його до участі у справі та не повідомив про сам факт розгляду вказаної заяви по суті в судовому засіданні та те, що відповідна заява може бути задоволена лише стосовно майна боржника, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали були застосовані не лише норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а й норми розділу Х ГПК України «Забезпечення позову». Стаття 67 ГПК України дозволяє забезпечувати позов шляхом заборони не лише відповідачу, а й іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору та передбачає можливість винесення ухвали про забезпечення позову і не містить припису про обов'язковість проведення у зв'язку з цим судового засідання. Відтак відповідне питання вирішується самим господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Ухвала про забезпечення позову надсилається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу. Якщо ухвала про забезпечення позову стосується прав та обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі, така особа має право подати апеляційну скаргу на підставі ст.91 ГПК.

Відповідно до п.4 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, ухвала була направлена, зокрема, ліквідатору, банкруту, ТОВ «Агентство нерухомості «Естет-сервіс», ОСОБА_3, що, зокрема, підтверджується штемпелем на зворотній стороні ухвали.

За таких обставин, зазначені посилання апелянта є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилання апелянта на те, що аналогічна заява ТОВ ЮФ "Баярд" про забезпечення вимог кредиторів вже подавалась до суду та у її задоволенні було відмовлено не приймається колегією суддів до уваги, з огляду на те, що у даному випадку матеріалами справи та поданими доказами підтверджується обґрунтованість заяви арбітражного керуючого ТОВ юридична фірма «Баярд» з підстав наведених вище.

Відповідно до п.4 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 13.04.2016р. у справі №922/5743/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Агентство нерухомості "Естет-сервіс" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.05.2016р. у справі №922/5743/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.06.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Фоміна В. О.