Єдиний унікальний номер 741/1244/14-к

Провадження № 1-кп/741/2/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 24 червня 2016 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря - Драбиноги С.М., Жирка О.В., Нефедової О.С.,

з участю прокурора - Харлана Р.П., Красника С.М., Марушка І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Яременка М.М.,

потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014270200000157 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Носівка Чернігівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, фактично мешкає по АДРЕСА_2, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, який ніде не працює, не утриманні нікого не має, раніше не судимого, якому запобіжний захід не обрано,

за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

встановив:

21 квітня 2014 року близько 21 години ОСОБА_1 знаходився біля господарського двору ОСОБА_5 ОСОБА_6, який розташований по АДРЕСА_3, під час сварки з потерпілим ОСОБА_3, що виникла між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого злочинного діяння, умисно наніс один удар лобною частиною своєї голови в праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_3, після чого наніс один удар ліктем руки в область грудної клітки ОСОБА_3, а коли потерпілий втратив свідомість та впав на асфальт, в подальшому наніс один удар ногою в область правого боку потерпілого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з позаочеревинним наскрізним розривом стінки дванадцятипалої кишки на межі переходу її низхідної частини в нижньо-горизонтальний відділ, поширеної заочеревинної біліогематома та травматичного панкреатиту, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертної комісії № 12 від 27 січня 2016 року травма живота є наслідком дії тупого (тупих) предмету (предметів) за механізмом удару та струсу. За терміном утворення весь комплекс тілесних ушкоджень може відповідати даті 21 квітня 2014 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винним, суду дав показання, що 21 квітня 2014 року він знаходився на вулиці Ройченка в м. Носівка біля двору ОСОБА_5, де його товариші вживали пиво. ОСОБА_3 проїхав на велосипеді, пішов у своє господарство. Через деякий час ОСОБА_3 вийшов з собакою зі свого двору, став робити їм зауваження, що вони голосно розмовляють, заважають йому відпочивати. У відповідь ОСОБА_3 отримав нецензурну лайку. Словесна перепалка в нецензурній формі тривала 2-3 хвилини. ОСОБА_3 підходив та цікавився тим, хто йому говорив нецензурні слова. Коли ОСОБА_3 підійшов до нього, то він (обвинувачений) блокував його руки, тримаючи їх за передпліччя, вдарив своєю головою два рази у голову потерпілого. ОСОБА_3 упав спиною на землю, потім встав, підібрав ножа та швидко пішов додому. Він (ОСОБА_1) не бив потерпілого ногою в живіт. Йому (обвинуваченому) невідомо, де потерпілий отримав травму живота. В той вечір, крім нього, ОСОБА_3 ніхто не бив з тих осіб, які стояли під двором ОСОБА_5

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

- показання потерпілого ОСОБА_3, який під час судового провадження пояснив, що 21 квітня 2014 року був другий день свята Паски, він відзначав день свого народження, шанував гостей, вживав спиртні напої, після 21 години знаходився вдома. На подвір'ї гавкали собаки, заважали відпочивати. Коли він (потерпілий) вийшов з будинку, то побачив, що на вулиці гучно відпочивала компанія, пішов до неї з собакою, щоб зробити зауваження. У відповідь на зауваження він почув нецензурну лайку. Він (потерпілий) став підходити ближче. Він (ОСОБА_3.) обходив компанію збоку, запитав: «Хто сказав на нього нецензурні слова?». Коли підійшов близько, то до нього виступив ОСОБА_1, схватив його за руки, став наносити удари головою. Собака втекла від нього. Після першого удару він (ОСОБА_3) дістав садового ножа з карману, відмахнувся ним від ОСОБА_1 Від удару в груди він (потерпілий) упав, отямився на землі. Коли намагався встати зі спини, то повернувся на бік, отримав від ОСОБА_1 удар ногою в область живота. Компанія, з якою був ОСОБА_1, стояла поряд, всі все бачили, хтось із них говорив ОСОБА_1: «Досить з нього». Після побиття він прийшов додому, де йому стало погано. Через три години після побиття він (ОСОБА_8) зателефонував ОСОБА_9 (брату жінки), розповів, що його побили, просив допомогти одягнутися та доправити в лікарню. За сто днів перебування в лікарні в м. Носівка він переніс три оперативні втручання, півтора місяці перебував в обласній лікарні в реанімаційному та хірургічному відділеннях. На лікування витратив майже 40 000 грн., отримав другу групу інвалідності. Обвинувачений не відшкодував йому вартість лікування, не вибачився за заподіяння тілесних ушкоджень;

показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які під час судового провадження пояснили, що 21 квітня 2014 року після 23 години відпочивали, до них зателефонував ОСОБА_3, просив прийти до нього в будинок, пояснив, що він себе погано почуває. ОСОБА_3 в будинку сидів на дивані, тримався за живіт, скаржився на болі, не міг самостійно ходити, його (потерпілого) одягли та машиною відвезли в лікарню, де він розповів хто і при яких обставинах заподіяв йому тілесні ушкодження;

- показання свідка ОСОБА_11, яка під час судового провадження пояснила, що близько 17 років перебуває в шлюбі з ОСОБА_3, який багато читає, пише власні вірші, які публікувалися в районній газеті. ОСОБА_3 до побиття працював на двох роботах, вів господарство, вживає алкогольні напої, як нормальна людина, не проявляв ознак психічного захворювання, коли перебував у реанімації, то марив від болю та ліків. 21 квітня 2014 року вона (свідок) була на роботі в м. Київ. 22 квітня 2014 року близько першої години 30 хвилин від своєї матері довідалася, що чоловіка оперують, першою електричкою вона повернулася в м. Носівка, чоловік перебував в реанімації. На другий чи третій день чоловік їй розповів, що ОСОБА_1 ударив його носаком в живіт після того, як він (ОСОБА_3.) зробив зауваження. Біля господарства, де проживає ОСОБА_5, досить часто збирається молодь сумнівної репутації та цигани, у той час там гавкають собаки, заважають відпочивати, що можуть підтвердити сусіди;

- показання свідка ОСОБА_12, який під час судового провадження пояснив, що 22 квітня 2014 року серед ночі до нього телефонував ОСОБА_3, просив відвести в лікарню. Потерпілий скаржився на болі в животі, говорив, що був побитий. Пізніше він (свідок) довідався, що ОСОБА_1 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження;

- показання свідка ОСОБА_13, який під час судового провадження пояснив, що 21 квітня 2014 року він знаходився біля господарства ОСОБА_5, кагалували, голосно говорили. ОСОБА_3 вийшов з власного двору з собакою, робив їм зауваження, просив не шуміти. ОСОБА_3 не погрожував ножем. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була сутичка, в ході якої, обвинувачений штовхнув потерпілого у груди, зробив підсічку, потерпілий упав на сідниці. Після чого собака потерпілого втекла. Крім ОСОБА_1 потерпілого ніхто не бив;

- показання свідка ОСОБА_14, яка під час судового провадження пояснила, що 21 квітня 2014 року вона перебувала біля господарства ОСОБА_5, з яким співмешкала на той час, мала намір пити пиво. У цей час до них з власного двору вийшов ОСОБА_3 з собакою, говорив, що вони заважають йому відпочивати. Вона (свідок) злякалася собаки та пішла у будинок. Пізніше ОСОБА_5 розповів їй, що відбулося щось подібне до бійки між ОСОБА_1 та потерпілим. ОСОБА_1 став на захист цивільної дружини;

- показання свідка ОСОБА_5, який під час судового провадження пояснив, що 21 квітня 2014 року у ОСОБА_1 був день народження, обвинувачений запросив випити пива у нього (свідка) під двором. Коли пили пиво, то вийшов ОСОБА_3, неадекватно зробив їм зауваження, просив заспокоїтись та не шуміти. ОСОБА_1 сказав у нецензурній формі (матом) потерпілому: «Йди звідси та не псуй настрій». ОСОБА_3 підходив ближче, запитував хто це зробив. ОСОБА_1 виступив до потерпілого, взяв потерпілого за руки (плечі), притримував та вдарив його головою, від чого ОСОБА_3 упав. Потерпілий підвівся з землі та пішов додому;

- показання свідка ОСОБА_15, яка під час судового провадження пояснила, що 21 квітня 2014 року вона з друзями мала намір випити пива з нагоди дня народження ОСОБА_1, з яким вона на той час співмешкала, від якого народила двох дітей, які були усиновлені обвинуваченим в лютому 2015 року. Через 15-20 хвилин до них вийшов ОСОБА_3 з собакою, робив зауваження, говорив, що заважають йому відпочивати. ОСОБА_1 рекомендував потерпілому йти спати. Коли ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_1, то останній взяв потерпілого за руки, підняв його. ОСОБА_3 намагався вирватись, наніс ОСОБА_1 поріз ножем. ОСОБА_1 два рази ударив потерпілого головою, потерпілий упав на сідниці;

- показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які під час судового провадження пояснили, що вони проводили досудове слідство, збирали докази, допитували свідків, які були учасниками подій 21 квітня 2014 року біля господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_16 зазначив, що 04 червня 2014 року допитував в м. Чернігові ОСОБА_3, який був у свідомості, давав показання, розповідав про обставини події. Слідча дія (слідчий експеримент) не проводилась тому, що потерпілий перебував у тяжкому стані, отримував лікування в стаціонарному відділенні.

- показання свідка ОСОБА_18, який під час судового провадження пояснив, що йому, як головному лікарю Носівської ЦРЛ, відомо, що 22 квітня 2014 року поступив хворий з ушкодженням дванадцятипалої кишки, проводилось оперативне втручання, складність, якого була в тому, що не могли знайти пошкодження. Був викликаний хірург ОСОБА_19, який виявив заочеревинний розрив та прооперував потерпілого;

- показання свідка ОСОБА_20, який під час судового провадження пояснив, що 22 квітня 2014 року вночі до хірургічного відділення поступив ОСОБА_3, який був адекватний, орієнтувався у просторі та часі, говорив, що був побитий, скаржився на болі в животі. У хворого були всі симптоми, які вказували на розрив внутрішнього органу. Він (свідок) проводив операцію потерпілому, але не виявив пошкодженого органу, а тому був викликаний хірург ОСОБА_19 з м. Бобровиця. ОСОБА_19 найшов розрив, провів необхідні маніпуляції;

- показання експерта ОСОБА_21, яка під час судового провадження пояснила, що проводила судово-медичну експертизу за матеріалами кримінального провадження та протоколами оперативного втручання, прийшла до висновку, що тілесні ушкодження, які малися у ОСОБА_3, виникли внаслідок дії тупого предмета на черевну порожнину. Той факт, що потерпілий залишився живий - це велика заслуга лікарів, які проводили оперативне втручання та виявили пошкодження.

- показання експерта ОСОБА_7, який під час судового провадження пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу, не маючи судово-медичної документації;

- заява ОСОБА_11 від 19 травня 2014 року, з якої вбачається, що 21 квітня 2014 року ОСОБА_3 було нанесено удар в живіт ОСОБА_1, вночі доставлено до лікарні та прооперовано. Наступного тижня проведено ще дві операції ОСОБА_3, який знаходиться в реанімаційному відділенні Чернігівської обласної лікарні;

- рапорт від 19 травня 2014 року, з якого вбачається до лікарні м. Носівка з тілесними ушкодженнями доставлений потерпілий ОСОБА_3;

- висновок експерта № 229 від 21 серпня 2014 року (матеріали кримінального провадження а.с. 29-32), з якого вбачається, що у ОСОБА_3 має місце закрита тупа травма живота з позаочеревинним розривом дванадцятипалої кишки;

- висновок експерта № 12 від 27 січня 2016 року, з якого вбачається, що членами судово-медичної експертної комісії не виявлено будь-яких даних, які б могли свідчити про можливу наявність у ОСОБА_3 гострих чи хронічних захворювань дванадцятипалої кишки до моменту отримання ним травми живота. Згідно з описом ділянки розриву, який мається у протоколі оперативного втручання, лікарями-хірургами, які проводили цю операцію, будь-яких хворобливих змін в ділянці розриву дванадцятипалої кишки не виявлено та не описано. Вказане дозволяє вважати, що описані ушкодження є наслідком травматичного впливу в ділянку живота, а не наслідком захворювання. Комісія експертів вважає можливим утворення всього описаного вище комплексу тілесних ушкоджень за обставин, на які вказує ОСОБА_3 під час його допитів, а саме нанесення йому удару ногою в ділянку живота, коли він знаходився в колінно-ліктьовій позі;

- ухвала від 03 березня 2015 року колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області, з якої вбачається, що завдання одного порізу передпліччя ОСОБА_1 було здійснено ОСОБА_3 у стані необхідної оборони, і відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України, складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не утворює. У ОСОБА_3 не було можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання, звернувшись за допомогою до інших осіб, оскільки інші особи були друзями потерпілого і спокійно спостерігали за тим, як їх товариш, використовуючи незначний привід побив ОСОБА_3

- ухвала від 25 листопада 2015 року колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з якої вбачається, що колегія суддів погодилася з висновками апеляційного суду про те, що ОСОБА_3 вийшов зі свого подвір'я не для влаштування конфлікту, а з метою зробити зауваження стороннім особам, які вели себе шумно та перешкоджали нормальному відпочинку мешканців цієї вулиці.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в тій частині, що він не наносив потерпілому удару ногою у живіт, суд визнає необґрунтованими так, як вони не знайшли свого підтвердження та спростовуються добутими по справі доказами (показаннями потерпілого).

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд оцінює критично, визнає їх як спосіб захисту та намагання пом'якшити своє становище.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_13 в тих частинах: що ОСОБА_1 не наносив потерпілому удар ногою в живіт; що потерпілий з двору вийшов з ножем у руках; в неадекватній формі робив зауваження на поведінку свідків; що потерпілий кинувся з ножем на ОСОБА_1; що ОСОБА_1 захищався, а тому наносив удари головою потерпілому, суд зазначає, що вони з обвинуваченим перебувають у дружніх стосунках, а свідок ОСОБА_15, крім того, співмешкала з обвинуваченим, а тому в судовому засіданні зайняли позицію, яка направлена на пом'якшення становища обвинуваченого.

Суд визнає неналежним доказом висновок експерта № 9/з від 27 травня 2015 року, оскільки встановлено, що даний висновок складений з порушенням чинного законодавства.

Наявні та досліджені у кримінальному провадженні докази повністю і детально між собою узгоджуючись, викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Докази, які покладені судом в обґрунтування вироку, отримані у відповідності до діючих процесуальних правил.

ОСОБА_1 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.

ОСОБА_1 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, навмисну форму вини, особу винуватого, його відношення до вчиненого, відносини, які склалися між обвинуваченим та потерпілим, характеристику обвинуваченого за місцем проживання, його вік, стан здоров'я, сімейне положення, поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню злочину, обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обираючи вид і міру покарання ОСОБА_1, суд приймає до уваги його характеризуючі дані і приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_1 повинен відбувати призначену йому міру покарання.

Суд не має законних підстав для застосування ст. 69 КК України.

Прокурор заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого збитків за стаціонарне лікування потерпілого.

Згідно з довідки Носівської ЦРЛ ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Носівської ЦРЛ у період з 22 квітня по 06 травня 2014 року, закладом охорони здоров'я витрачено 2 490,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 не визнав цивільний позов прокурора.

Однак розмір збитків не викликає в суду будь-яких сумнівів, а тому цивільний позов підлягає задоволенню.

З метою запобігти спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду в стадії виконання вироку, суд приходить до висновку про необхідність обрати обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжний захід в виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Обрати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю м. Носівка Чернігівської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою негайно із зали суду з утриманням в Чернігівському СІЗО управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 24 червня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Фінансового управління Носівської районної державної адміністрації грошові кошти в сумі 2 490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) грн. 53 коп. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3

На вирок може бути подана апеляційна скарга через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілому - надіслати.

Суддя О.В. Киреєв