Справа № 464/11778/14 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/3714/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представника ТзОВ «Будівельна компанія «Сервус» - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2016 року задоволено заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Сколівські бескиди», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрол», про стягнення заборгованості за договором позики.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на праві власності, в межах загальної суми заборгованості ОСОБА_4, а саме: 42116865 грн.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції грунтуються на неповному з’ясуванні судом усіх обставин справи. Вказує на те, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову без виклику представників сторін, районний суд в порушення принципу змагальності сторін погодився лише з доводами позивача, не з’ясував чи дійсно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не встановив реальної необхідності в обраному способі забезпечення позову. Зазначає, що виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором позики забезпечується укладеним між позивачем та третьою особою ТзОВ «Андрон» договору іпотеки від 31.07.2013 року та ухвалою суду від 04.12.2014 року вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будівлю виробничого корпусу №28 загальною площею 4103 кв.м по вул.. Героїв УПА,73 у м. Львові, ринкова вартість яких становить 46645163,52 грн.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви представника позивача – ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати   можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скориставшись таким правом, представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Сколівські бескиди», третя особа ТзОВ «Андрол», про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 42116865 грн.(враховуючи уточнені позовні вимоги).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (із змінами від 12.06.2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У п.7 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що ухвала про забезпечення позову постановляється у порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна містити мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд(суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким керувався суд при постановленні ухвали.

Оскільки оскаржувана ухвала не відповідала зазначеним вимогам, то ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 квітня 2016 року було скасовано обрані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4, в межах загальної суми заборгованості ОСОБА_4, а саме: 42116865 грн.

Відтак, оскільки обрані ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2016 року заходи забезпечення позову ОСОБА_2 уже скасовані, то оскаржувану ухвалу слід скасувати, а заяву представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову - залишити без розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з наведених мотивів підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,   колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 задовольнити частково. Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 квітня 2016 року скасувати, а заяву представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Соколівські бескиди», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Андрол», про стягнення заборгованості за договором позики залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: