У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2016 рокум. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення безпідставно одержаних коштів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. В обґрунтування якого зазначив, що 5 липня 2014 року посадова особа відповідача безпідставно стягнула з нього штраф за безквитковий проїзд у двадцятикратному розмірі від вартості квитка (30 грн), що підтверджується квитанцією.

Зазначив, що він їхав у комунальному автобусі, при цьому талон на проїзд був закомпостований. Надати цей талон не має змоги, оскільки його забрали контролери при перевірці.

Вказав також, що вказаною посадовою особою не було складено протоколу та/або постанову про вчинення адміністративного правопорушення. Викликати працівників міліції він контролерам не пропонував і до райвідділу міліції також не звертався.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої та ухвалу апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, по суті позовних вимог.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із безпідставності позовних вимог.

Судами встановлено, що 5 липня 2014 року посадова особа КП «Київпастранс» з особистим номером 102/384 стягнула штраф за безквитковий проїзд з ОСОБА_2 у двадцятикратному розмірі від вартості проїзду у розмірі 30 грн, що підтверджується квитанцією.

За умовами ст. 135 КУпАП, безквитковий проїзд тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду.

Штраф накладають контролери, водії та деякі інші особи; стягнення виконується на місці правопорушення, відповідно до ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, порушнику видається квитанція встановленого зразка. Крім того, особа зобов'язана сплатити вартість проїзду.

Згідно відомості про здачу штрафних квитанцій, кошти та корінець квитанції серії АГ № 215863 були здані відповідальній особі КП «Київпастранс».

Відповідно ст. 258 КУпАП, протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135 КУпАП якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Оскільки ОСОБА_2 сплатив штраф на місці і в добровільному порядку, протокол про адміністративне правопорушення відповідно до положень ст. 258 КУпАП не складався.

Працівником КП «Київпастранс» від ОСОБА_2 було отримано грошові кошти в сумі 30 грн, у передбачений законом спосіб (оплата штрафу за безквітковий проїзд у громадському транспорті), тому посилання останнього на безпідставність отриманих коштів необґрунтовані і не підтверджені належними доказами.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення безпідставно одержаних коштів, за касаційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк