ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2016 р.Справа № 921/24/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА", вул. Електриків, 29а, м. Київ 176, 04176

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна", вул. Тролейбусна, 16, м. Тернопіль, 46027

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс", вул. Пироговського, 19 корпус 6, м. Київ, 03110

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", вул. Агрономічна, 225, с. Усатове, Біляївський район, Одеська область, 67663

про cтягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача: Прийдун П.В. - представник (довіреність № 728 від 30.12.2015р.),

Відповідач 1: Стадник В.О. - представник (договір про надання юридичних послуг б/н від 16.02.2016р.)

Відповідача 2: не з'явився

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені статтями 20, 22, 27 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

В судовому засіданні 30.05.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "КРАЇНА" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" про стягнення заборгованості в сумі 421 635,07 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.01.2016р.

У відповідності до статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 16.02.2016р. та на 25.02.2016р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду, а також у судових засіданнях оголошувались перерви до 09.03.2016р. та до 15.03.2016р.

Ухвалою суду від 09.03.2016 року судом задоволено клопотання (вх. №6548 від 09.03.2016р.) представника відповідача про продовження строку розгляду справи, в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також, через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №5231 від 16.02.2016р.).

Крім того, представником позивача через канцелярію суду подано заяву (вх. №6918) про залучення до участі у розгляді справи №921/24/16-г/3 ТзОВ " Дюк Транс" та ТзОВ "Укратлантік" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відповідно до вимог статті 27 ГПК України, яку просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив, подав клопотання б/н від 14.03.2016р. (вх. №6796) про залучення до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс", на підставі статті 24 ГПК України, яке просив суд задовольнити.

Ухвалою суду від 15.03.2016р. залучено до участі у справі іншого відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", у зв"язку з чим розгляд справи відкладався на 29.03.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також, через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №7594 від 28.03.2016р.).

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог в усній формі.

Відповідач 2 участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Третя особа участі повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала.

У зв"язку з неподанням відповідачем 1, відповідачем 2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача витребуваних судом документів розгляд справи відкладався на 28.04.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні28.04.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог, з підстав викладених у письмових поясненнях (вх.№9379).

Відповідач 2 участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Третя особа участі повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Однак через канцелярію суду надіслала документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №8523 від 13.04.2016р.).

Ухвалою суду від 28.04.2016р. розгляд справи відкладено на 11.05.2016р. з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судове засідання11.05.2016р. не з"явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених в письмових поясненнях (вх.№9379 від 28.04.2016р.). Також, через канцелярію суду подав клопотання (вх. №9968) про продовження строку розгляду справи.

Відповідач 2 участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях №132 від 10.05.2016р. ( вх. №9876). Також через канцелярію суду подала додаткові документи (вх. №9969).

Ухвалою суду від 11.05.2016р. згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору) та статті 69 ГПК України, клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 23.05.2016р.

12.05.2016р. через канцелярію суду представник відповідача подав клопотання в порядку статті 38 ГПК України про витребування у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" нових доказів, необхідних для дослідження фактів для повного та всебічного розгляду справи, а саме: докази надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" претензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс"; докази отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" відповіді на претензію ТОВ "Укратлантік"; акт знищення продукції, пошкодженої внаслідок перевезення відповідно до акту від 26.01.2015р.. Крім того, просив витребувати у позивача - Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "КРАЇНА" Правила добровільного страхування відповідальності перед третіми особами "Страхова компанія "КРАЇНА", які є невід'ємною частиною договору страхування від 29.08.2014р. №12/287/3.1.11.3(вх. № 10009) з підстав, викладених у клопотанні, на задоволення якого ухвалою суду від 12.05.2016р. витребувано у позивача: Правила добровільного страхування відповідальності перед третіми особами "Страхова компанія "КРАЇНА", які є невід'ємною частиною договору страхування від 29.08.2014р. №12/287/3.1.11.3 та витребувано у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: докази надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" претензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс"; докази отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" відповіді на претензію ТОВ "Укратлантік"; акт знищення продукції, пошкодженої внаслідок перевезення відповідно до акту від 26.01.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні23.05.2016р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також через канцелярію суду подав документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №10581).

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених в письмових поясненнях (вх.№9379 від 28.04.2016р.).

Відповідач 2 участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Третя особа участі повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Однак через канцелярію суду надіслала документи, які витребовувались ухвалою суду (вх. №10583).

Представник позивача в судовому засіданні 30.05.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених в письмових поясненнях (вх.№9379 від 28.04.2016р.). Також, через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи копію претензії ТОВ "ДЮК ТРАНС" за №01 від 24.03.2015р. про відшкодування збитків виставлена ТОВ "Рікое Україна" (вх. №10999 від 30.05.2016р.).

Відповідач 2 участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Пироговського, 19 корпус 6, які містяться в матеріалах справи.

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформований господарським судом Тернопільської області станом на 24.05.2016р.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Третя особа участі повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі ст. 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача 2 за наявними матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Стаття 67 ГК України вказує, що відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

До виконання господарських договорів, згідно частини 1 статті 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

21 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", Україна (як, Покупець) та Компанією Аtlаntic Industrie, Франція (як, Продавець) укладено Контракт № Fг- 02/13, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець купляє обладнання, електротовари та комплектуючі до нього, які іменуються надалі "Товар" (п. 1.2. Контракту).

Згідно п.2.1. Контракту, вид, ціна, кількість та вартість фіксується в Специфікаціях та/або Інвойсах, які оформляються на кожну окрему поставку і являються невід"ємною частиною даного Контракту.

Загальна сума купленого та проданого товару під час дії Контракту, складає 2 000 000,00 Євро (п.3.1. Контракту).

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. Контракту, упаковка, в якій відвантажується товар, повинна відповідати технічним умовам, також забезпечувати, при умові належного користування з товаром, збереження товару під час транспортування морським, автомобільним або авіатранспортом. На кожну партію Товару Продавець зобов'язується представити наступні документи: Інвойс; Товарно-транспортна накладна.

Згідно п. 13.1. Контракту сторони домовились, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року включно.

Також, 17 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік", Україна (як, Покупець) та Компанією АtlаnticIndustrie, Франція (як, Продавець) укладено додаткову угоду №2 до Контракту, якою сторони внесли зміни в п. 13.1. та п. 14 Контракту.

На виконання умов Контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013р. Компанією Аtlаntic Industrie передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" отримано товар, про що свідчать Інвойси (рахунки-фактури) № 2014-123466 від 18.11.2014р., № 2014-123467 від 18.11.2014 р., № 2014-123479 від 20.11.2014 р., № 2014-123502 від 11.12.2014 р.; пакувальні листи № 2014-123466 від 18.11.2014р., № 2014-123467 від 18.11.2014 р., № 2014-123479 від 20.11.2014 р., № 2014-123502 від 11.12.2014 р. та товарно - транспортна накладна СMR №0001111 (містяться в матеріалах справи).

02 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮК ТРАНС" (надалі - Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" (надалі - Замовник) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004, згідно з умовами якого Експедитор зобов'язується організовувати та забезпечувати транспортування вантажу автомобільним міжнародним і внутрішнім сполученням, відповідно до заявок Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість таких послуг Експедитору у строки та в порядку, встановленому цим Договором (п.2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004).

Відповідно до п.2.2. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004, перевезення вантажів може, здійснюватись, як безпосередньо Експедитором, наявним автомобільним транспортом так й іншими Перевізниками, що можуть залучатись Експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього, шляхом укладення з ними відповідних договорів.

Пунктом 3.1.Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004, встановлено, що для здійснення кожного перевезення Замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає Експедитору електронною поштою (факсимільним зв"язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Експедитор повинен забезпечити подачу транспортного засобу, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу для завантаження та розвантаження в строк, вказаний в чинних Заявках (п.3.5. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004).

Згідно п. 3.6. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004 визначено, що належним документом, що підтверджує виконання своїх обов"язків Експедитора, буде оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів про дату та час прибуття транспортного засобу на шляху слідування.

Передача вантажу вантажоотримувачу підтверджується його відміткою (підпис уповноваженого представника, дата, час та відбиток печатки/штампу) на товарній-транспортній накладній (CMR) . Вантаж вважається прийнятим в належному стані та у кількості, якщо інше не буде зазначене в товарно-транспортній накладній (СМК) ( п. 3.9. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004).

Згідно з п. 3.10. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004, в разі виявлення ушкоджень вантажу складається акт про ушкодження вантажу протягом наступного робочого дня з моменту розвантаження автотранспорту. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж, і представником Замовника або Вантажоотримувача.

Пунктом 4.3. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004 Експедитор зобов"язується укладати від свого імені необхідну кількість договорів перевезення або інших договорів з метою забезпечення оптимального транспортного обслуговування та організації перевезення вантажів, що не суперечать умовам цього договору та даних, вказаних в Заявках. Забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі його вантажоотримувачу.

Згідно п.6.11. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004 Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮК ТРАНС" та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" послуг, підтверджується заявкою № 14/01/15 ТОВ "Укратлантік" узгоджено завдання замовника на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м., упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015 р., підписаною та скріпленою печатками обох сторін (знаходиться в матеріалах справи).

Також, 05.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" (як, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна" (як, Виконавець) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до узгоджених Сторонами Заявок (п.2.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196).

Пунктом 3.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196, встановлено, що для здійснення кожного перевезення Замовник в строк не пізніше 48 годин до бажаної дати початку перевезення оформляє та передає Експедитору електронною поштою (факсимільним зв"язком) заявку, складену у відповідності до п.1.5 договору.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196, Виконавець відшкодовує шкоду заподіяну Замовнику у разі пошкодження і/або втрати вантажів, що сталися з вини Виконавця, у розмірі вартості пошкодженого і/або втраченого вантажу, виходячи з цін цього вантажу, що вказана у товарно-транспортних документах.

Згідно п.4.2. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 Замовник зобов"язаний надати Виконавцю у Заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

Відповідно до п. 6.5. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196, Виконавець несе відповідальність за збереження майна Замовника (вантажу) з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження (майна) вантажу сталися через обставини, яким він не міг запобігти і усунення яких від нього незалежало. Виконавець несе відповідальність за збереження майна (вантажу): при міжнародних перевезеннях - відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях - відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

На виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮК ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна укладено заявку № 14/01/15 ТОВ "ДЮК ТРАНС" на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м., упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015 р. підписаною та скріпленою печатками обох сторін (знаходиться в матеріалах справи).

29 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (як, Страховик/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" (як, Страхувальник/Експедитор) укладено Договір страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3., за яким Страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим Договором і Правилами Страхування визначеними в п.1.2. цього Договору, а Страхувальник зобов'язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього Договору (п.1.1. Договір страхування).

Відповідно до п. 3.1. Договору страхування, страховим випадком є встановлення зобов'язання Страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Згідно з п. 3.2. Договору страхування, факт виникнення відповідальності Страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані Страхувальником обгрунтованими та Страховик згоден з таким визнанням вимог.

Пунктом 6.3. Договору страхування визначено, що Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу Вигодонабувача.

Згідно з п. 6.4.7. Договору страхування, Страхувальник зобов'язаний повідомити Страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо Страхувальнику.

Як стверджує позивач, фактом настання страхової події є наступне: при прийнятті вантажу, що постачався Товариству з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" компанією Аtlаntic Industrie, Замовником (ТОВ "Укратлантік") було виявлено та зафіксовані у вигляді фотографій пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції - 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявленні пошкодження / псування упаковки / вантажу при його перевезенні, які є підставою для матеріальної відповідальності перевізника від 26.01.2015р. складений та підписаний водієм Перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - ОСОБА_3 та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В.

Отже, 28.01.2015р. ТзОВ "ДЮК ТРАНС" надіслало повідомлення №300 ПАТ "СК "Країна" про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015 р.

Також, 02.03.2015р. листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим.

У зв"язку з чим, 04 березня 2015 року Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ "Укратлантік", в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмочки у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ - 289.

24.03.2015 р. повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по Контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013р. пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана Продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ - 289/1.

24.03.2015р. ТОВ "Укратлантік" направлено на адресу Страхувальника - ТОВ "ДЮК ТРАНС" - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог.

15.05.2015р. ТзОВ "ДЮК ТРАНС" звернулося до ПАТ "СК "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

03.06.2015р. позивачем (ПАТ "СК "Країна") був складений страховий акт № 12/35016/3.1.11.3. та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТзОВ "Укратлантік" грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015р., №5479 від 03.06.2015р., №5621 від 08.06.2015р., №6915 від 03.07.2015р., №6992 від 06.07.2015р. в графі "призначення платежу" якого зазначено:"страх. відшк. по стр/а №99- 12/35016/3.1.11.3.від 03.06.2015р. (отр.: ТОВ "Укратлантік").

Позивачем на адресу відповідача 1 (ТОВ "Рікое Україна") було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015р. про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн.

На вказану претензію ТОВ "Рікое Україна" було надіслано лист №28/08-02 від 28.08.2015р., в якому просило надіслати ПАТ "СК "Країна" оригінали документів доданих до претензії та оригінал висновку експерта у 30-ний строк для можливості розглянути претензію.

На думку позивача, сплативши передбачене договором страхове відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів за пошкодження вантажу, до ПАТ «СК «Країна» перейшло право вимоги до відповідача - 1.

Однак, відповідачем - 1 не погашено розмір страхового відшкодування.

З наведених вище обставин, позивач вважає, що його права та законні інтереси порушенні, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вимогами статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Згідно з частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, умежах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України, зазначає, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс" договору страхування відповідальності експедитора № 12/287/3.1.11.3. від 29.08.2014р. (відповідно до умов якого Страховик бере на себе зобов'язання, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику на умовах і в обсязі, передбачених цим Договором і Правилами Страхування визначеними в п.1.2. цього Договору, а Страхувальник зобов'язується сплатити вчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови цього Договору (п.1.1. Договір страхування).

Відповідно до п. 3.1. Договору страхування, страховим випадком є встановлення зобов'язання Страхувальника щодо відшкодування завданої майнової шкоди третій особі за втрату та/або пошкодження вантажу, прийнятого на перевезення по території України, Росії, Білорусі, Європи автомобільним транспортом.

Згідно з п. 3.2. Договору страхування, факт виникнення відповідальності Страхувальника за майнову шкоду завдану третій особі повинен бути визнаний судом, або вимоги від третіх осіб повинні бути визнані Страхувальником обгрунтованими та Страховик згоден з таким визнанням вимог.

Пунктом 6.3. Договору страхування визначено, що Страхувальник має право отримати страхове відшкодування з письмового дозволу Вигодонабувача.

Згідно з п. 6.4.7. Договору страхування, Страхувальник зобов'язаний повідомити Страховика про настання випадку, що має ознаки страхового, негайно, але не пізніш 3 (трьох) робочих днів з моменту, коли про це стало відомо Страхувальнику.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 ГК України, зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається зі змісту укладеного Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004 від 02.09.2013р., він по своїй правовій природі є договором міжнародного перевезення вантажу.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 01.08.2006 р.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Стаття 9 Закону України "Про транспортно- експедиторську діяльність" вказує, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR)

На виконання умов Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004від 02.09.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮК ТРАНС" надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" отримано товар, що підтверджується товарно - транспортною накладною СMR №0001111 (знаходиться в матеріалах справи).

Як вказано в статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно статті 14 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно п. 6.11. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № А 0004 Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, найнятих ним для виконання цього договору або надання послуг в тому ж порядку та обсязі, що і за свої власні дії.

Також, як вбачається зі змісту укладеного Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В0196, він по своїй правовій природі є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 статті 909 ЦК України та статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частиною 2 статті 308 ГК України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до вимог п. 4.2. Договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 Замовник зобов"язаний надати Виконавцю у Заявці всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, які можуть передбачати особливі умови його перевезення.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування № В 0196 від 05.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЮК ТРАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рікое Україна укладено заявку № 14/01/15 ТОВ "ДЮК ТРАНС" на транспортування вантажу в міжнародному сполученні, згідно даної заявки: вантаж - до 10т, об'єм 86 куб. м., упаковка на паллетах, адреса завантаження - СІСЕ 2 ruedeLucelle 68300 SaintLouis, дата, час подачі під завантаження - 14.01.2015 р., вантаж для ТОВ "Укратлантік", термін доставки - 21.01.2015 р. підписаною та скріпленою печатками обох сторін (знаходиться в матеріалах справи).

Однак, згідно даної заявки № 14/01/15 від ТОВ "ДЮК ТРАНС" виписаної для ТОВ "Рікое Україна" про особливі умови перевезення замовник перевізнику не повідомляв як це передбачено умовами договору.

Так, при прийнятті вантажу, що постачався Товариству з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" компанією Аtlаntiс Industrie, Замовником (ТОВ "Укратлантік") було виявлено та зафіксовані у вигляді фотографій пошкодження упаковки/вантажу при перевезенні: вантаж та упаковка у підмоченому стані, а саме три паллети конвекторів електричних: код продукції- 12600817, Електронний блок керування 2000 WSFP термостатом МК01-12, 600 шт. (5 кор. х 120);код продукції - 18600342, Електронний термостат МК01-12 для конвектору від 500-1500 w, 1056 шт. (11 кор. х 96); код продукції - 12600754, Електронний термостат для конвектору від 2000w, 1 152 шт. (12 кор. х 96); код продукції - 18600341, Електронний термостат МК01.11 для конвектору від 2000w, 2016 шт. (21 кор. х 96); код продукції - 18300545, Електронний блок керування термостатом МК21 ЕхрРА, 386 шт. (7 кор. х 44), про що свідчить акт про виявленні пошкодження / псування упаковки / вантажу при його перевезенні, які є підставою для матеріальної відповідальності перевізника від 26.01.2015р. складений та підписаний водієм Перевізника (ТОВ "Рікое Україна") - ОСОБА_3 та представником ТОВ "Укратлантік" - Лукашевичем А.В.

Також, 27.01.2015р. ТОВ "Укратлантік" складено та підписано акт вхідного контролю, за яким забраковано 100% продукції у зв"язку з її повною непридатністю внаслідок окислення електронних плат (карт).

02.03.2015р. листом компанія Аtlаntic Industrie, як виробник, підтвердила, що продукція, поставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Укратлантік" в подальшому не може бути використана для виробництва електричних конвекторів у зв'язку з тим, що в результаті пошкодження вантажу під час перевезення транспортним засобом, електронні плати (карти) були піддані впливу вологи внаслідок чого якість продукції, що постачається, не підлягає відновленню і згідно з технічними нормами даний факт являється недопустимим.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово- промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

04 березня 2015 року Одеською регіональною торгово-промисловою палатою проведено експертизу на замовлення ТОВ "Укратлантік", в якій експерт встановив, що окремі одиничні вироби мають висохлі сліди підмочки у вигляді розводів, білого нальоту і жовтих плям на білому пластику, про що свідчить висновок експерта № УТЭ - 289.

24.03.2015 р. повторно проведено експертизу Одеською регіональною торгово-промисловою палатою, якою встановлено, що частина продукції, яка була поставлена по Контракту № Fг- 02/13 від 21.01.2013р. пошкоджена при транспортуванні під дією вологи. Дана Продукція являється платами для електричних конвекторів і не має захисту від дії вологи. Електричні плати не призначені для експлуатації у вологому середовищі, після попадання на них вологи (води) дані електронні плати для збірки електричних конвекторів не придатні для подальшої експлуатації і використання через неможливість виявлення і усунення отриманих мікроскопічних окислень і корозій та складено відповідний висновок № УТЭ - 289/1.

Підпунктом 12.2.8. п. 12.2. Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (включаючи відповідальність перевізника), затверджені головою правління СК "Країна" від 22.02.2007р. визначено перелік основних документів, необхідних для врегулювання страхового випадку, а саме: оригінал висновку експертної організації, із зазначенням у грошовому виражені розміру збитків, заподіяних майну потерпілому.

Проте, в даних висновках експерта невизначена ціна пошкодженого вантажу.

Отже, заявляючи до відповідача 1 вимогу про стягнення шкоди (збитків) позивачем не доведено розміру таких.

Крім того, як вбачається із висновку експерта від 24.03.2015 р. та підтверджено позивачем, друга експертиза проводилась на підставі першої експертизи та акту від 26.01.2015 р.

Таким чином, 28.01.2015 р. ТзОВ "ДЮК ТРАНС" надіслало повідомлення №300 ПАТ "СК "Країна" про настання страхового випадку, який відбувся 26.01.2015 р.

24.03.2015р. ТОВ "Укратлантік" направлено на адресу Страхувальника - ТОВ "ДЮК ТРАНС" - претензію щодо відшкодування збитків на суму гривневий еквівалент 19 599,04 Євро по курсу НБУ на день висунення вимог.

15.05.2015р. ТзОВ "ДЮК ТРАНС" звернулося до ПАТ "СК "Країна" з заявою про виплату страхового відшкодування.

03.06.2015р. позивачем (ПАТ "СК "Країна") був складений страховий акт № 12/35016/3.1.11.3. та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 421 635,07 грн.

Позивачем було перераховано ТзОВ "Укратлантік" грошові кошти у розмірі 421 635,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5903 від 11.06.2015р., №5479 від 03.06.2015р., №5621 від 08.06.2015р., №6915 від 03.07.2015р., №6992 від 06.07.2015р. в графі "призначення платежу" якого зазначено:"страх. відшк. по стр/а №99- 12/35016/3.1.11.3. від 03.06.2015р. (отр.: ТОВ "Укратлантік".

Позивачем на адресу відповідача 1 (ТОВ "Рікое Україна") було надіслано претензію №5181 від 30.07.2015р. про стягнення грошових коштів в порядку регресу в розмірі 421 635,07 грн.

На вказану претензію ТОВ "Рікое Україна" було надіслано лист №28/08-02 від 28.08.2015р., в якому просило надіслати ПАТ "СК "Країна" оригінали документів доданих до претензії та оригінал висновку експерта у 30-ний строк для можливості розглянути претензію.

Враховуючи викладене, дослідивши норми чинного законодавства та умови договору страхування, право страховика виникає після виплати страхового відшкодування на подачу регресного позову, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс".

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Отже, з'ясувавши об'єктивну наявність порушеного права, суд дійшов висновку, що позивачем невірно реалізовано право шляхом подачі позову саме до відповідача 1 - ТОВ "Рікое Україна".

Ухвалою суду від 15.03.2016 р. залучено до участі у справі іншого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк Транс".

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.

Позивач подав на розгляд господарського суду позовну заяву про стягнення з відповідача1 (ТзОВ "Рікое Україна") грошових коштів в порядку регресу у розмірі 421 635,05 грн. Підставою подання позову позивачем зазначено, що саме відповідач1 (ТзОВ "Рікое Україна") як перевізник несе відповідальність за пошкодження вантажу.

Після залечення судом у справу іншого відповідача - ТзОВ "Дюк Транс" позивач не скорстався своїм правом щодо зміни підстави або предмета позову.

Також, судом встановлено, що в обґрунтування позову позивач посилається на пункт 1 частини 1 статті 1191 ЦК України, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а також на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статтю 993 Цивільного кодексу України, відповіднодо яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У позовній заяві позивачем помилково ототожнюється правова природа регресу та суброгації, оскільки у позові містяться посилання як на ст. 993 Цивільного кодексу України, так і на ст. 1191 Цивільного кодексу України.

З аналізу зазначених норм вбачається, що за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання.

Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.

Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування, а правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування"; частина ж 1 ст. 1191 ЦК України визначає право зворотної вимоги (регресу), а право на подання регресного позову передбачено ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За встановлених судом обставин, які свідчать про перехід до страховика (позивача) права вимоги, а не набуття ним такого права, правильним є застосування до спірних правовідносин ст.ст. 257, 262, 512, 993 ЦК України, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а ст. 993 ЦК України - до договірних, що мають місце у даній справі.

Відповідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Таким чином, суд вважає, що позов є безпідставним та таким, що до задоволення не підлягає.

Судові витрати у справі, слід покласти на позивача у відповідності до статті 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2016 року.

Суддя Боровець Я.Я.