Справа № 22ц-1491/2009 Головуючий у першій інстанції
Короїд Ю.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
06 серпня 2009 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого: Мамонової О.Є.
Суддів : Лазоренка М.І., Зінченко С.П.
при секретарі: Пільгуй Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно, -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2009 року, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог, та справу направити суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Так, суд при ухваленні рішення застосував закон, який не мав права застосовувати, адже законодавство, яке регулювало право власності на майно, яке належить колгоспному двору, на момент відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 не діяло. Таким чином, висновок суду про те, що спірний будинок відносився до категорії колгоспних дворів, до складу якого входила тільки ОСОБА_2., є незаконним. Висновок суду щодо відсутності даних про втрату нею права на частку в майні також є невірним та передчасним, оскільки суд в ході розгляду справи не витребував дані про реєстрацію земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, не був допитаний свідок, який міг би повідомити суд про те, які права ОСОБА_3. мала на будинок.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного доказу про те, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3. та, що вона не входила до складу колгоспного двору у зв'язку з чим будинок не ввійшов до складу її спадщини.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Судом 1 інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3. (а.с. 10)., яка за життя, 24.01.1992 року склала заповіт, яким заповідала все своє майно, в тому числі житловий будинок в с. Максим Козелецького району Чернігівської області дочці -ОСОБА_4. (а.с. 8).
01.07.1997 рокуОСОБА_4. уклала шлюб з позивачем - ОСОБА_1., після чого змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. померла (а.с. 15).
Позивач стверджує, що ОСОБА_3. в складеному нею заповіті заповідала все своє майно, в тому числі і житловий будинок АДРЕСА_1 своїй дочці - ОСОБА_4, яка за життя фактично вступила у володіння майном, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Після її смерті єдиним спадкоємцем першої черги за законом залишився він, як один із подружжя, який пережив іншого, і в свою чергу, також вступив у володіння та управління майном - зазначеним житловим будинком, а тому вважається таким, що прийняв у спадок будинок.
Проте, відповідно до довідки виконкому Максимівської сільської ради Козелецького району від 24.07.2008 року та погосподарської книги, будинок АДРЕСА_1 станом на 15.04. 1991 року відносився до категорії колгоспних дворів і до його складу входила лише ОСОБА_2., 1952 року народження.(а.с. 18, 88).
Згідно повідомлення Максимівської сільської ради ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована за адресоюАДРЕСА_2/ а.с.93 і вона не входила до членів колгоспного двору по АДРЕСА_1.
Відповідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” від 22.12.1995 р. спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбано до 15.04.1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні, проте з досліджених в суді 1 інстанції доказів не вбачається, що ОСОБА_3. мала право на спірний будинок чи його частку, а відповідачка ОСОБА_2. втратила таке право.
Крім того, спадкуванням вважається перехід майна після смерті його власника до інших осіб.
Відповідно до ст. 534 ЦК України (1963 року), який діяв на момент смерті ОСОБА_3. /ІНФОРМАЦІЯ_2/ кожен громадянин може залишити по заповіту все своє майно або його частину одній або кільком особам, проте в матеріалах справи відсутні, а позивач суду не надав належних доказів того, що ОСОБА_3. за життя належав спірний будинок. Сама ж ОСОБА_3. у своєму заповіті не зазначили, який саме будинок вона заповідає своїй дочці - ОСОБА_4..
За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову позивачу у задоволенні вимог про визнання права власності на спірний будинок, оскільки відсутні правові підстави вважати, що спірний будинок входив до складу спадщини після смерті ОСОБА_3., а отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4, а в подальшому й позивач, прийняли у спадок будинок по АДРЕСА_1.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: