ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/43610/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання донарахування і виплати компенсації,

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просили визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати підвищення до пенсії за період з лютого 2009 року по час виплати такого підвищення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012, у справі № 2а-4714/10 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2009 по 01.10.2010, з врахуванням раніше проведених виплат.

В лютому 2015 року позивачами отримано виконавчий лист у адміністративній справі №2а-4714/10, при цьому дані про відкриття виконавчого провадження за вказаним листом відсутні.

Розпорядженнями Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому №184080 та №1840 від 28.05.2015 позивачам було призначено надбавку до пенсії як дітям війни згідно судового рішення, однак її розмір ще не розраховано та не здійснено нарахування.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення термінів виплати підвищення до пенсії, оскільки станом на дату розгляду справи доходи позивачів у вигляді підвищення до пенсії фактично не були нараховані.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 07 листопада 2012 року у справі №6-131цс12 та колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Разом з тим судами попередніх інстанцій зазначеним фактам належної оцінки надано не було.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Всупереч вищевказаним нормам закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не грунтуються на законі.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання донарахування і виплати компенсації - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М.Заїка