Справа №522/2420/15-а

                                                                                    Провадження№ 2-а/522/81/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бойчука А. Ю.,

при секретарі – Скибінській Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Гахарії Демірі Северяновича про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області по якому просив:

-поновити строк для оскарження постанов по справам про адміністративні правопорушення за №402 від 06.10.2014 року та №34 від 04.12.2014 року, у зв’язку із його пропуском з поважних причин;

-визнати неправомірними дії посадових осіб Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо проведення перевірок від 29.09.2014 року, 03.11.2014 року та 25.11.2014 року по дотриманню вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Ромашкова, 2-А.

-визнати протиправними та скасувати постанови по справам про адміністративні правопорушення №402 від 06.10.2014 року та №34 від 04.12.2014 року, які були винесені Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за результатами розгляду матеріалів по справам про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що, про існування оскаржуваних постанов дізнався лише 23.01.2015 року під час ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, порушень містобудівного законодавства при відновленні своєї будівлі, яка постраждала від пожежі не вчиняв, тому вважає за необхідне оскаржити зазначені постанови, у зв’язку з їх необґрунтованістю та викривленістю фактичних обставин, що робить їх протиправними, а дії щодо їх прийняття неправомірними.

Стосовно проведених з боку відповідача перевірок від 29.09.2014 року, 03.11.2014 року та від 25.11.2014 року, позивач зазначає, що будь-яких матеріалів з приводу усіх проведених перевірок йому ніколи ніхто не надавав, а зроблені відповідачем в оскаржуваних матеріалах посилання на відмову від підписів та відмови отримання копій припису на усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства та протоколів про адміністративні правопорушення, є неправдою, що свідчить про протиправність дій суб’єкта владних повноважень.

У судовому засіданні 07.06.2016 року позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.06.2016 року не з’явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа до суду не з’явилась, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, причини неявки суду не повідомила, згідно наданих письмових пояснень від 31.05.2016 року просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на безпідставність.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, вислухавши думку осіб, які брали участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів  поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що 06.10.2014 року Департамент ДАБІ в Одеській області, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.09.2014 року та протокол про адміністративне правопорушення від 29.09.2014 року, виніс постанову №402 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядок виконання будівельних робіт згідно Постанови , та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн. (а.с.12).

03 листопада 2014 року на підставі вказаної перевірки Департаментом ДАБІ було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері будівельної діяльності, на підставі якого 04.12.2014 року Департамент ДАБІ в Одеській області виніс постанову №334 по справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-12 КпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6 800, 00 грн. (а.с.23).

Згідно копій наказів №12-К від 04 листопада 2014 року та №13-К від 25 листопада 2014 року, ОСОБА_1 з 03.11.2014 по 04.11.2014 року та з 25.11.2014 по 26.11.2014 року знаходився у відрядженні у м. Дніпропетровську. (а.с. 34-37), що доводить факт відсутності позивача у м. Одесі вв дати які зазначені в матеріалах перевірок та робить фактично неможливим у цих числах відмову позивача в отриманні складених відповідачем за результатами перевірок документів.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 10 КУпАП вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.   

Згідно до ст.. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, у відповідності до ст. 278 КпАП України при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.

З наданих позивачем документів, судом встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ромашкова, 2-А .

Згідно акту про пожежу від 01.07.2014 року, того ж дня о 14 годині 46 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Ромашкова, 2-А сталася пожежа, внаслідок чого ОСОБА_1 О О. знищено покрівлю житлового будинку та пошкоджено другий поверх житлового будинку. (а.с.10)

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.7 ст. 96 КУпАП.

Відповідно до ч. 1  ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1  ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За поясненнями представника позивача та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був присутній під час перевірки та складання протоколу про адміністративне правопорушення, такий протокол він не отримував та не був сповіщений про розгляд Департаментом справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що всупереч ст. 280 КУпАП, під час винесення постанов від №402 від 06.10.2014 року та №34 від 04.12.2014 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем були з’ясовані не всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не враховано, що позивач не був присутній під час перевірок та складання протоколів про адміністративне правопорушення, при визначенні міри адміністративного стягнення не враховано те, що Позивач не був присутній під час винесення рішення до притягнення до відповідальності, до цього часу жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача та підтверджуючого законність та обґрунтованість постанов, що оскаржуються. На спростування пояснень позивача суду не надано доказів про належне направлення ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, припису про усунення порушень, про сповіщення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У зв’язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення не були у повному обсязі досліджені обставини події, не дана належна оцінка доказам винності позивача, а тому прийнято хибне рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було виконане всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин.

Також встановлено, що про вищевказані постанови позивач дізнався лише у січні місяці 2015 року під час ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин строк, встановлений законом, може бути поновлений. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду.

Тому, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 трок на звернення до суду з позовом, оскільки причину пропуску такого строку вважає поважною.

За змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, таким, що знайшли своє належне підтвердження у матеріалах та при розгляді справи, тому приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 18, 19, 33, 71, 79, 86, 99, 100, 102, 104, 128, 158, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду  з адміністративним позовом до  Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо проведення перевірок від 29.09.2014 року, 03.11.2014 року та 25.11.2014 року по дотриманню вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, вул. Ромашкова, 2-А.

Визнати протиправними та скасувати постанови по справам про адміністративні правопорушення №402 від 06.10.2014 року та №34 від 04.12.2014 року, які були винесені Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за результатами розгляду матеріалів по справам про адміністративні правопорушення.

Постанова підлягає оскарженню відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.2015 року № 3-рп/2015

 Суддя: А. Ю. Бойчук