4

Справа  № 2-136/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року                Індустріальний районний  суд    м.

Дніпропетровська

у складі: головуючого   судді  Зосименко С.Г.

               при секретарі             Карпенко В.Ю.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.

Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про 

відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

 У лютому 2004 року позивач звернувся до суду з позовом  про відшкодування

матеріальної та  моральної  шкоди посилаючись на те, що 20.09.2003 року  на 596

км. автодороги Київ-Луганськ-Ізваріно  відбулася дорожньо-транспортна пригода,

в результаті якої був ушкоджений  належний позивачу автомобіль, чим завдана

позивачу матеріальна шкода. Винним у скоєні ДТП був відповідач ОСОБА_2

Просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду у розмірі 9384

грн. 08 коп., моральну шкоду у розмірі 1600 грн., витрати на проведення

експертизи у розмірі 280 грн., судові витрати та сплачене державне мито.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2005

року  позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9384 грн.

08 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., державне мито у розмірі 102 грн.

34 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.03.2006 року 

рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2005 року

скасовано і справу направлено на новий розгляд.

При новому розгляді справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. В

уточненому позові позивач посилається на те, що 20 вересня 2003 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21011 державний номер НОМЕР_1, порушив  п. 14.2

Правил дорожнього руху при виконанні обгону транспорту, виїхав на зустрічну

смугу і допустив зіткнення з автомобілем „Опель-Омега”, державний номер НОМЕР_2, яким керував позивач. ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21011, який

належить ОСОБА_3. На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 не мав належним

чином оформленої довіреності чи іншого документа, який би надавав йому право

керувати цим автомобілем. Позивач вважає, що ушкодженням його автомобіля йому

завдано збитків, які повинні бути відшкодовані відповідачами з урахуванням

офіційного індексу інфляції. Крім того, позивач вважає, що невідшкодування

завданої йому шкоди відповідачами та тривалий розгляд справи призвело до

збільшення його моральних страждань. Тому позивач просив стягнути з

відповідачів  суму матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції за

2004-2006 роки у розмірі 12972 грн. 08 коп., моральну шкоду у  розмірі 2000

грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 280 грн.,  судові витрати та

сплачене державне мито.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив

задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явився. Позовні

вимоги не визнав у повному обсязі і просив у задоволенні відмовити. Суду

пояснив, що в момент ДТП 20.09.2003 року він дійсно був за кермом автомобіля

ВАЗ  21011, але винним себе к скоєні ДТП не вважає. Посилається на те, що

позивач міг уникнути зіткнення, але не зробив цього.  Вважає, що причиною ДТП

було відсутність попереджувальних знаків про небезпечну ділянку дороги та

заборону обгону.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання  з'явився. Проти

задоволення позовних вимог заперечував. Суду пояснив, що автомобіль ВАЗ 21011,

державний номер НОМЕР_1, належить йому на праві власності. 20.09.2003 року

він разом із сином та дружиною їхали у гості до знайомих. Автомобілем керував

син. Він сидів на передньому сидінні. Довіреності на право керування

автомобілем він сину не давав. Син керував автомобілем з його усної згоди.

Здійснюючи обгін автомобіля Камаз, ОСОБА_2 побачив зустрічний

автомобіль під керування позивача.  Звільнивши йому зустрічну смугу, він

прийняв у право,  але автомобіль  Опель-Омега, який належить позивачу, вдарив

автомобіль ВАЗ-21011 у задню частину, в результаті чого автомобіль ВАЗ 21011

знесло у кювет.  Вважає, що вини ОСОБА_2 у скоєні ДТП немає.

Автомобілю ВАЗ 21011 також були завдані ушкодження внаслідок взаємодії джерел

підвищеної небезпеки, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив

у задоволенні позову відмовити.

           Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає,

що позов підлягає частковому задоволенню.

           Судом встановлено, що 20 вересня 2003 року на 596 км. автодороги

Київ-Луганськ ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ-21011, державний номер

НОМЕР_1, порушив правила п. 14.2 Правил дорожнього руху, при виконанні обгону

транспорту виїхав на зустрічну смугу і допустив зіткнення з автомобілем  Опель-

Омега, державний номер НОМЕР_2, яким керував позивач. З висновку  судової

авто технічної експертизи № 1754 від 07.12.2006 року (т. 2, а. с. 3-5)

вбачається, що  технічна можливість запобігти зіткнення для водія Заболотного К.

Ю. визначалася виконанням вимог п. п. 10.1, 14.2 (в), 14.6 (г) Правил

дорожнього руху, у випадку, коли зустрічний транспортний засіб до моменту

зіткнення не був загальмований, питання про технічну можливість у водія Опель-

Омега попередити зіткнення шляхом гальмування, не має смислу, так як ні

зниження швидкості, ні повна зупинка цього автомобіля, не виключали можливості

зіткнення. Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 04.10.2003 року (т.1. а. с. 15)  ОСОБА_2 був визнаний винним у 

скоєні адміністративного правопорушення  та його притягнуто до адміністративної

відповідальності у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами 

строком  на шість місяців.  Дана постанова ОСОБА_2 не оскаржувалася та

набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про

адміністративне правопорушення обов'язкова для суду. що розглядає справу про

цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з

питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винним у скоєні ДТП 20.09.2003 року був ОСОБА_2. який

керував автомобілем ВАЗ-21011.

Автомобіль Опель-Омега, державний номер НОМЕР_2, належить на праві власності

ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про реєстрацію (т. 1, а. с. 22). Автомобіль ВАЗ-

21011. державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3.

В момент ДТП даним автомобілем керував з усної згоди власника його син -

відповідач у справі ОСОБА_2 З Висновку спеціаліста авто-товарознавця №

000157/4 від 08.10.2003 року (т. 1, а. с. 8-14) вартість матеріальної шкоди,

завданої власнику автомобіля Опель-Омега складає 9384 грн. 08 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України ( в редакції 1963 року) шкода, завдана

особі або майну громадянина відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 450 ЦК України (в редакції 1963 року) організації та

громадяни, діяльність яких пов'язана  з підвищеною небезпекою для оточуючих.

Зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо не

доведуть, що шкода виникла внаслідок  непереборної сили або умислу потерпілого.

У судовому засідання знайшло підтвердження  спричинення позивачу матеріальної

шкоди у зв'язку з пошкодженням його автомобіля. Однак суд не може прийняти до

уваги посилання позивача на те, що завдана йому матеріальна шкода є збитками,

які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 203 ЦК України (в редакції 1963

року), оскільки положення даної статті відноситься до обов'язку боржника

відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'

язань перед кредитором. Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на

користь позивача завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 9384 грн. 08 коп.

без  урахування індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) моральна

(немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи.

яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду,

якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна  не з її вини.

У судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача щодо завдання йому

моральної шкоди, яка виразилася у спричинені йому фізичного болю та страждань з

приводу отриманих тілесних ушкоджень в результаті ДТП, що підтверджується

виписками з амбулаторної карти позивача (т. 1, а. с. 17-20), нервовий струс,

який позивач  відчув в момент ДТП. Його хвилювання за своє життя та за життя

пасажирів, які й ой момент знаходилися в автомобілі. Крім того, в результаті

ДТП були порушені нормальні життєві зв'язки позивача, завдано шкоди його майну,

що спричинило значні незручності та вимусило позивача прикладати додаткових

зусиль для організації свого життя. Відповідачами у судовому засідання не

надані докази того, що моральної шкоди завдано не з їх вини, тому суд приходить

до висновку що вимога позивач про стягнення моральної шкоди  обґрунтована та

підлягає задоволенню. Однак суд критично відноситься до  розміру заявленої до стягнення моральної

шкоди і вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача моральну

шкоду у розмірі  1000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів витрат на проведення експертизи

у розмірі 280 грн. суд вважає необхідним відмовити позивачу, оскільки дані

витрати не підтверджені документально.

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на

користь позивача понесені судові витрати, а саме: сплачене державне мито у

розмірі 102 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи у розмірі 30 грн.

  Керуючись ст. ст. 440, 440-1, 450 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст.

11, 15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1суму матеріальної шкоди у

розмірі 9384 грн. 08 коп.,  моральну шкоду у розмірі  1000 грн.,  сплачене 

державне мито у розмірі 102 грн. 34 коп. , витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., всього - 10 516 грн. 42 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області

через Індустріальний районний суд шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього

протягом 20-ти днів апеляційної скарги або без подання заяви про апеляційне

оскарження шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня

проголошення рішення.

Суддя                                                                           

         С.Г.  Зосименко