Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #56600199

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/31493/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Мальченко А.О.

Рябухи В.І.


за участю представників сторін:


від позивача: не викликався, не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;


від відповідача: Ганага А.С - представник, дов. № 02-36/3075 від 24.10.2014;


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона"


на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016

у справі № 910/31493/15 (суддя Цюкало Ю.В.)


за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про визнання недійсною третейської угоди


Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 № 09-52/2194/16 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2016 визначено наступний склад колегії суддів: Ропій Л.М. - головуючий суддя, Мальченко А.О., Рябуха В.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду колегією суддів Ропій Л.М. - головуючий суддя, Мальченко А.О., Рябуха В.І. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" прийнято до провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 910/31493/15 відкладено на 29.06.2016.

ВСТАНОВИВ:


Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/31493/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що на день укладення третейської угоди - 30.07.2008 законодавством не було передбачено необхідності обов'язкового визначення відомостей про найменування сторін та їх місцезнаходження, інформації про предмет спору, місце і дату укладення угоди, тощо; з урахуванням того, що обставин порушення прав позивача судом не встановлено, підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить рішенні Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/31493/15 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам позовної заяви про те, що третейська угода у вигляді застереження в п.6.2 генерального договору про надання кредитних послуг № 43-35.8/355 в редакції від 30.07.2008, в частині визначення в ній конкретних третейських суддів, які мають право розглядати спори сторін, суперечить вимогам ст.14 Закону України "Про третейські суди" та положенням статей 14, 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Скаржник вказує на те, що на момент укладання генерального договору існувала типова форма кредитного договору, розроблена відповідачем, позивач не мав можливості змінити умови договору, виходячи із норм ч.1 ст.634 ЦК України, тому умова кредитного договору, яка містить третейське застереження (п.6.2 ст.6) була обов'язковою для позивача.

Як стверджує скаржник, посилаючись на положення ч.1 ст.203, ч.3 ст.215, ст.217 ЦК України, третейська угода у вигляді третейського застереження у генеральному договорі кредитних послуг, в частині визначення в ній конкретних третейських суддів, які мають право розглядати спори сторін, суперечить вимогам ст.ст.14, 17 Закону України "Про третейські суди" та положенням ст.ст.14, 17 Регламенту, що є підставою для визнання такої третейської угоди недійсною.

Скаржник вказує на те, що в силу приписів ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Посилаючись на положення п.2 ч.2 ст.104 ГПК України, скаржник вказує на те, що представник позивача не був присутнім на судовому засіданні 10.02.2016 у справі № 910/31493/15 через хворобу, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/31493/15 позивач одержав тільки 20.04.2016.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що твердження скаржника, що на момент укладання договору між позивачем та відповідачем існувала лише типова форма договору та що укладений кредитний договір є договором приєднання, не відповідає дійсності; позивачем не надано доказів про внесення ним пропозицій щодо зміни будь-яких умов договору кредиту; підписавши договір кредиту, сторони дійшли взаємної згоди щодо всіх умов та положень договору кредиту; відповідно до вимог Закону Регламент третейського суду публікується, є загальнодоступним та знаходиться на сайті третейського суду при АУБ http://tretsud.aub.org.ua у вільному доступі; сторонами при укладенні договору кредиту та оспорюваного третейського застереження дотримано усіх норм чинного законодавства України, необхідних для визнання його дійсним.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подана позовна заява, у якій позивач просив визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у п.6.2 генерального договору про надання кредитних послуг № 43-35.8/355, в редакції від 30.07.2008, укладену між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" і ТзОВ "Аркона".

25.01.2016 відповідачем до суду першої інстанції подана заява про застосування позовної давності, у якій відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності у справі № 910/31493/15 та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2008 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 43-35.8/355 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", за договором кредитором, та позивачем, за договором позичальником (далі - кредитний договір № 43-35.8/355), згідно із п.1.1 якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в наступних валютах: національна валюта; надалі за текстом - "Кредитні послуги", "Кредит" , в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті українська гривня в сумі 1 000 000,00 грн. надалі за текстом - "Загальний ліміт кредитування", на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, надалі за текстом - "Додаткові угоди", сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше: 20 процентів річних у гривні; а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами за кредитні послуги, що містяться у додатку 2 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

У подальшому Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" перетворений у Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Відповідно до п.6.2 кредитного договору № 43-35.8/355 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ вул. М. Раскової, 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

В ч.2 ст.1, ч.1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 № 1701-IV, в редакції станом на момент укладення кредитного договору № 43-35.8/355, (далі - Закон № 1701), встановлено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом; юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом; спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно із ст.12 Закону № 1701 третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди; за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту; третейська угода укладається у письмовій формі; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною; недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

В ст.14 Закону № 1701 передбачено, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів; за домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів; для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода; у постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 7 ст.14 Регламенту постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.06.2005, (далі - Регламент) спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди"; за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди Регламенту Третейського суду застосовуються положення Регламенту; третейська угода може містити посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків або просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно із ч.1 ст.17 Регламенту формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом; якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею.

Як встановлено в ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, кредитний договір № 43-35.8/355 укладено сторонами на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч.ч.1, 2, 3, 4 5 ст.203 ЦК України, в редакції, станом на 30.07.2008, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 43-35.8/355 підписаний сторонами без заперечень, докази наявності у позивача своїх зауважень чи пропозицій, у тому числі про надання для ознайомлення Регламенту, наданих відповідачу до укладення кредитного договору, у матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи не підтверджено ані того, що позивач не міг запропонувати свої умови щодо редакції пункту 6.2, або щодо наявності такого пункту, ані того, що не міг укласти договір із іншим контрагентом на інших умовах.

Стаття 12 Закону № 1701не містить імперативних вказівок про викладення регламенту третейського суду в тексті договору або у додатку до нього. Регламент є документом, що містить правила вирішення спорів конкретним третейським судом, затверджується цим третейським судом і не потребує додаткового схвалення сторонами третейського розгляду.

Слід зауважити, що статтю 12 Закону № 1701 доповнено новою частиною про те, що третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди, вже після укладання сторонами кредитного договору № 43-35.8/355 - Законом України від 05.03.2009 № 1076-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів.

Регламент постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків є загальнодоступним, оскільки знаходиться на сайті http://tretsud.aub.org.ua.

Твердження позивача про те. що третейське застереження, викладене у п.6.2 кредитного договору № 43-35.8/355 обмежує конституційне права позивача на судовий захист, безпідставне, оскільки обрання сторонами за взаємною домовленістю у встановленому порядку та визначених законодавством межах позасудового порядку вирішення спорів не може вважатися порушенням їх права на судовий захист, якщо така домовленість відповідає внутрішній волі та намірам сторін.

Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди") (п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду від 10.01.2008 № 1-рп/2008).

У ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус судів" від 07.07.2010 № 2453-VI передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Крім того, у п.п. 4.2.3 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Отже, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 16.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31493/15 та призначення розгляду справи на 25.01.2016, надіслана сторонам 20.12.2015 та одержана, зокрема, позивачем, 09.01.2016, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 37419773.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 25.01.2016 та протоколу судового засідання від 25.01.2016, у судовому засіданні 25.01.2016 брали участь представники позивача та відповідача; оголошено перерву у судовому засіданні до 10.02.2016.

10.02.2016 до суду першої інстанції надійшло електронне повідомлення від позивача про перенесення розгляду справи № 910/31493/15, у зв'язку із хворобою директора.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, судом першої інстанції відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи із наведенням обґрунтованого мотивування відмови у задоволенні цього клопотання.

Перевіривши, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції та вважає відсутніми у справі ознак порушень прав позивача, передбачених ст.22 ГПК України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено та із матеріалів справи не вбачається наявності підстав для визнання третейського застереження, викладеного у п.6.2 кредитного договору № 43-35.8/355 недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:


1. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/31493/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" залишити без задоволення.

2. Справу № 910/31493/15 повернути до Господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя Л.М. Ропій


Судді А.О. Мальченко


В.І. Рябуха



  • Номер:
  • Опис: про визнання недійсним арбітражного застереження до договору
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/31493/15
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Ропій Л.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.12.2015
  • Дата етапу: 10.02.2016
  • Номер:
  • Опис: визнання недійсною третейської угоди
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/31493/15
  • Суд: Київський апеляційний господарський суд
  • Суддя: Ропій Л.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.05.2016
  • Дата етапу: 16.05.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація