Номер провадження: 22-ц/785/3959/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору іпотеки та частково недійсним кредитного договору,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Савранського районного суду Одеської області від 15 березня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним договору іпотеки № ODSAGR0000000192 від 03.09.2008 року та п. 8.3 Кредитного договору №ODSAGR0000000192 від 03.09.2008р. в частині зазначення у цьому пункті договору домовленості про забезпечення зобов’язань за ним іпотекою.

В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № ODSAGR0000000192 від 03.09.2008 року про надання кредиту у сумі 15450,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позичальником 03.09.2008 року у простій письмовій формі було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме будинку загальною площею 98,10 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., Савранський район, с. Вільшанка, вул. Лісна, 13; договір іпотеки нотаріально не посвідчувався всупереч вимогам закону;згода співвласникаОСОБА_3 також не посвідчувалась нотаріально, а тому вважали, що є підстави для задоволення позову. Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, просили про розгляд справи за їх відсутності. (а. с. 3-5).

Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, просила про розгляд справи за її відсутності (а. с. 31), надала письмові заперечення до позову (а. с. 43-44), в яких просила про застосування строку позовної давності, і зазначила, що хоча договір іпотеки при його укладенні не був посвідчений нотаріально, вважає його дійсним, оскільки сторони домовилися стосовно усіх істотних умов, і на її погляд відбулося часткове виконання договору, що полягає в забезпеченні іпотекодавцем схоронності предмету іпотеки.

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Визнано п. 8.3 кредитного договору № ODSAGR0000000192 від 03.09.2008 року недійсним в частині зазначення в ньому: «Забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека будинку загальною площею 98,10 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, с. Вільшанка, вул. Лісна, 13, ...». В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду від 15 березня 2016 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач та його представник рішення суду першої інстанції не оскаржили, представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню ( в частині задоволеного позову) з ухваленням нового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки, який не був нотаріально посвідчений, а відтак він є нікчемним; що нікчемний правочин не потребує визнання його недійсним; однак вважав, що є підстави для визнання недійсним пункту кредитного договору, в якому йдеться про забезпечення кредитного договору іпотекою.

З висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.09.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №ODSAGR0000000192 на суму 15450 дол. США. Кредитний договір укладався на споживчі цілі, а саме для капітального ремонту, строком на 10 років, до 03.09.2018 року. (а.с. 7-11) Відповідно до п. 8.3. вищезазначеного кредитного договору сторони домовились забезпечити виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекою будинку, загальною площею загальною площею 98,10 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., Савранський район, с. Вільшанка, вул. Лісна, 13; договором поруки від 03.09.2008р., укладеним зі ОСОБА_3, а також іншими видами застави, іпотеки, поруки і т.п.

В цей же день між сторонами у простій письмові формі було укладено договір іпотеки, за умовами якого (п.33.3.) в забезпечення виконання іпотекодавцем ОСОБА_2 зобов’язань за вищевказаним кредитним договором було передано в іпотеку банку належний позивачу будинок, загальною площею 98,10 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., Савранський район, с. Вільшанка, вул. Лісна, 13 (а.с.12-16,16а,17) За п.32 договору іпотеки договір нотаріальному посвідченню не підлягає, та за п.26 сторони домовились, що договір іпотеки підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації лише у випадку порушення позичальником будь-яких зобов’язань по кредитному договору. Договір іпотеки має Додаток №1, в якому висловлена згода співвласника ОСОБА_3 на укладання договору іпотеки, і така згода нотаріально не посвідчувалась. (а. с. 17)

За ст. ст. 209ч.1,220 ч.1 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін; у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемним.

За змістом ст. 577 ч.1 ЦК України, ст.13 ч.1 Закону України «Про заставу», ст.ст.18 ч.1, 6ч.2 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент укладення договору, далі Закону № 898-IV), якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню; іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню; майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників; співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

За ст. 3 Закону № 898-IV( в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки) взаємні права та обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст.ст.215ч.2,216ч.1,236ч.1 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю; нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення.

За роз’ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (п.п.4,5) «судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини – якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна   із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам   закону   та не потребує визнання його таким судом… Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому… Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину…»

Враховуючи те, що сторони уклали іпотечний договір у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, та водночас без нотаріально посвідченої згоди співвласника на передачу нерухомого майна в іпотеку, колегія суддів з висновками суду першої інстанції щодо нікчемності вищезгаданого договору іпотеки повністю погоджується. Протилежні доводи відповідача з цього приводу є неспроможними. З огляду на наявні у справі докази, на нікчемну умову договору іпотеки не посвідчувати його нотаріально, та враховуючи межі заявлених сторонами позовних вимог, неможливо вважати, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, що відбулося його виконання, що позивач ухилився від нотаріального посвідчення договору, і його належить вважати дійсним за ст.220 ЦК України. Вказані доводи водночас суперечать встановленим обставинам справи і вищенаведеним вимогам закону, за якими права та обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для визнання недійсним п. 8.3 кредитного договору № ODSAGR0000000192 від 03.09.2008 року в частині зазначення про забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекою будинку. Вбачається, що кредитний договір не є кредитно-заставним і нотаріально посвідченим, та в згаданому пункті кредитного договору сторони висловили лише намір забезпечити зобов’язання по кредитному договору іпотекою. Свій намір сторони не реалізували, і в наступному нотаріально посвідченого договору іпотеки не уклали. Відомостей про державну реєстрації обтяження матеріали справи також не містять. А тому, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції на момент укладення договору) взаємні права та обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникали виключно з моменту його нотаріального посвідчення, то вказаний пункт кредитного договору жодних правових наслідків не породжував. За ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» ( в редакції, що була чинною на момент укладення договору) державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації на підставі договору застави(іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду тощо. Кредитний договір підставою для реєстрації обмеження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна за вказаним законом не був. Та водночас нікчемність договору іпотеки має наслідком і нікчемність вказаного пункту кредитного договору. А тому потреби у визнанні недійсним п. 8.3 кредитного договору колегія суддів не вбачає. У разі наявності реєстрації обтяження нерухомого майна позивач не позбавлена можливості захищати своє порушене право іншим шляхом.

З огляду на нікчемність договору іпотеки, на відсутність підстав для визнання недійсним пункту кредитного договору потреби у застосуванні строку позовної давності, на що вказує представник відповідача в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволеного позову слід скасувати і в скасованій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 15 березня 2016 рокув частині задоволеного позову ОСОБА_2 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання частково недійсним кредитного договору відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_4 Сєвєрова