Справа № 2-3048/12
Провадження № 2/1015/1435/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
12.12.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нікушина В.В.
при секретарі Василенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-
встановив:
У липні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі не виконують умови укладеного кредитного договору №КІАША0000С017 від 27.12.2007 року, внаслідок чого утворилась значна заборгованість.
Мотивували свої вимоги тим, що між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за№КІАЮА00000017 від 27.12.2007року.
Згідно умов вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 70 550,00 дол. США на строк до 27 грудня 2017 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 11.04% річних.
27 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІАЮА00000017 від 27.12.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки предметом договору стала однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Станом на 06.07.2012 року заборгованість по тілу кредиту склала 54 384,04 дол. США, заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом - 11 286,57 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом -1 210,25 дол. США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань -2 563,30 дол. США.
Відповідач не виконав своїх обов'язків перед позивачем за вказаним договором. Тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КІАЮА00000017 від 27.12.2007 року в розмірі 69 444,16 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідача і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки зі зняттям таких з реєстраційного обліку.
Позивач надав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи у відсутність його представника. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладенім розгляду справи до суду не надходило. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належний чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей сірок (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При розгляді справи судом встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за .У9КІАША00000017. Згідно умов вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 70 550,00 дол. США на строк до 27 грудня 2017 року зі сплатою відсотку за користування кредитними коштами у розмірі 11.04% річних.
27 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КІАША00000017 від 27.12.2007 року між ПАТ КБ «Приват Ванк»(Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки. Відповідно до умов договору іпотеки предметом договору стала однокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_2 станом на 06.07.2012 року шникла заборгованість за договором кредиту № КІАША00000017 від 27.12.2007року у розмірі 6'} 444,16 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.07.2012 року еквівалентно 555 032,45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'? зання в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі • задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на тредмет іпотеки.
Законом України «Про іпотеку»встановлено, що майновий поручитель відповідає своїм майном, яке ним заставлене та на яке може бути звернене стягнення кредитора.
Умовами пункту 22 договору іпотеки квартири від 27 грудня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк»(Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавці) встановлено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого предметом іпотеки, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Вимоги про усунення порушення зобов'язання направлялося відповідачу 31 травня 2012 року, проте не була ним задоволена.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором(дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасно пред'явлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця(майновий поручитель), одночасне пред'явлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на тредмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки, тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЩІК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави.
При наявності заборгованості за кредитним договором №К1АША00000017 від 27 12.2007 року та виконанні кредитором ПАТ «Приват Банк» умови договору іпотеки квартири від 2" грудня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «Приват Банк»(Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавці), про направлення іпотекодавцям письмової вимоги про усунення порушення, суд дійшов категоричного висновку про можливість задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки і таке задоволення не суперечитиме ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33, ст. 38-39 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя: заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета потеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
В той же час, суд вирішуючи даний спір вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про виселення відповідача і інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки зі зняттям таких з реєстраційного обліку.
Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України , статей 39 -40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на іредмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення ме лканців цього житлового будинку чи житлового приміщення
Мотивуючи свою відмову в задоволенні такої вимоги, суд вважає необхідним зазначити, що у частинах 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» визначено певний порядок дій банку, а зокрема після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку ж-ггловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко деожателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Таким чином, суд вважає, що на момент ухвалення даного рішення суду, позивачем не дотримано вказаний порядок і на погляд суду вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів з квартири є передчасною у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов виснозку про можливість задоволення позову частково.
Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Керуючись ст. ст. 212-215. 223. 294-296 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.
В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»за кредитним договором №КІАША00000017 від 27.12.2007 року у розмірі 555 032,45 (п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч тридцять дві грн. сорок п'ять коп) звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді однокімнатної квартири, загальною площею 39,60 кв. м., житловою площею 20,30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_3 27 червня 2001 року ний за №344 і зареєстрований у Києво-
Святошинському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 21033017, шляхом продажу однокімнатної квартири, загальною площею 39,60 кв. м., житловою площею 20,30 кв.м., що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Бояр<а, АДРЕСА_2.
Предмет іпотеки у вигляді квартири що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,60 кв.м., що перебуває у власності іпотекодавця ОСОБА_2, підлягає реал зації із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу квартири ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі іпотечного договору від 27 грудня 2007 року, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя і передбачає право ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця за початковою ціною в розмірі 419 150,00 гривень, визначеною і узгодженою сторонами в договорі іпотеки від 27 грудня 2007 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір у розмірі 3219 (три тисям двісті дев'ятнадцять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Нікушин