Справа № 2-102/12

Провадження № 2/369/3697/13

РІШЕННЯ

Іменем України

27.06.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого суддіНікушина В.В., при секретарі Василенко Н.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення , факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, -

встановив:

У квітні 2011 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку. Свої вимоги обґрунтував тим, що з відповідачкою знайомий з листопада 2001 року. З 2002 року вони почали проживати однією сім'єю, вести спільне господарство, у результаті чого 08 листопада 2003 року зареєстрували шлюб. У 2004 році він побудував житловий будинок за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, у якому мешкали разом. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2006 року шлюб між сторонами розірвано. Проте зазначив, що не зважаючи, на розірвання шлюбу, він з ОСОБА_2 продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, підтримували фактичні шлюбні відносини, вели спільне господарство та спільний бюджет, разом відпочивали та добудовували житловий будинок. Згодом їх відносини ускладнились і в кінці жовтня 2010 року відповідачка відмовилась впускати його у будинок, після чого останній припинив проживання у спірному будинку. Факт їхнього з ОСОБА_2 спільного проживання сім"єю з березня 2006 року по жовтень 2010 року, і також те, що він один за свої кошти утримував сім"ю та будував спірний будинок, можуть підтвердити свідки. Також те, що він один займався будівництвом будинку і його фінансуванням, підтверджується доданими до позовної заяви договорами та бухгалтерськими документами про оплату за будівельні матеріали, обладнання та виконання будівельно-ремонтних і монтажних робіт.

Вважає, що побудований будинок є спільним майном подружжя. Відповідно до вимог ст. ст. 60, 70 Сімейного кодексу України його частка в праві власності на спірний будинок складає Ѕ частину. Тому просив суд встановити юридичний факт проживання його однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по жовтень 2010 року з ОСОБА_2, визнати нерухоме майно, а саме - будинок №1-а по провулку Дальній у м.Вишневе спільним майном подружжя, здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за ним право власності на Ѕ частину будинку №1-а по провулку Дальній у м.Вишневе.

Відповідачка та її представник позов не визнали, надали суду заперечення та посилаючись на обставини, що в них викладені, просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Пояснили, що дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі тривалий час. Проте житловий будинок, який просить поділити позивач, був побудований покійно матір'ю відповідачки - ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі­продажу земельної ділянки та домоволодіння. Придбаний житловий будинок був побудований ще у 1960 році та на момент купівлі був без інженерних комунікацій, не придатний для проживання. На місці старого будинку мати побудувала новий за власні кошти. Восени 2004 року ОСОБА_3 захворіла, тому знаходячись у важкому стані, 02 вересня 2004 року склала заповіт на ім'я ОСОБА_2 Після смерті матері відповідачка продовжила оформлення права власності на спірний будинок.

При цьому позивач з 2003 року по 2006 рік ніде не працював, знаходився на її утриманні. З моменту розірвання шлюбу не проживали разом близько 7 місяців, після чого позивач самовільно зайняв одну із кімнат у її будинку та встановивши окремий замок, почав там проживати, посилаючись на відсутність житла. Виселити ОСОБА_1 з будинку вдалося тільки після неодноразового втручання правоохоронних органів. Тому просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.І ст. З ЦК України кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 10, 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності жінки та Чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно вимог ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї", приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею ( ним ) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по жовтень 2010 року, посилаючись на те, що з листопада 2001 року він з відповідачкою ОСОБА_2 став проживати однією сім'єю і вести спільне господарство, при цьому не перебуваючи з нею в зареєстрованому шлюбі, за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Як зазначив позивач, він разом із ОСОБА_2 проживали у жилому будинку її матері ОСОБА_3 за вищевказаною адресою.

08 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у відділ реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції у м.Києві,актовий запис 1777, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії 1-БВ №087053.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Проте зазначив, що не зважаючи, на розірвання шлюбу, він з ОСОБА_2 продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, підтримували фактичні шлюбні відносини, вели спільне господарство та спільний бюджет, разом відпочивали та добудовували житловий будинок. Згодом їх відносини ускладнились і в кінці жовтня 2010 року відповідачка відмовилась впускати його у будинок, після чого останній припинив проживання у спірному будинку

Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 28 травня 2004 року мати відповідачки ОСОБА_3 придбала жилий будинок з усіма надвірними будівлями та спорудами за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 травня 2004 року мати відповідачки ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,0323 га за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

02 вересня 2004 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за яким усе своє майно заповіла доньці - ОСОБА_2

22 жовтня 2004 року ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0323 га та жилий будинок, що знаходяться за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Спадщину в установлений законом строк ОСОБА_2 прийняла та отримала свідоцтво про право власності на спадщину, виданого 22 червня 2009 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що з позивачем перебуває у дружніх стосунках, зі сторонами знайомий з 2002 року. Декілька разів на рік приїздив до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірний будинок. Зі слів позивача, йому відомо, що будинок будувався за кошти всієї сім'ї. Будівництво домоволодіння сторони розпочали та закінчили у 2004 році.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з позивачем знайомий з 2005 року, оскільки працювали разом до липня-серпня 2008 року. Зі слів позивача, він вкладав кошти на будівництво спірного будинку, так як отримуючи на той час 500 дол. США ,мав змогу. Не приїздив в гості до ОСОБА_1М, та ОСОБА_2 жодного разу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання, що відповідачці приходиться кумою. З ОСОБА_1 вони не проживають однією сім'єю досить давно, з того часу у відповідача у будинку окрема кімната та окремий замок. З ОСОБА_2 вона зустрічалась часто, пару разів на тиждень приїжджала до неї в гості. При цьому ОСОБА_1 зловживав алкогольними напоями, у результаті влаштовував сварки. У них були різні сімейні бюджети, оскільки відповідачка часто займала у неї кошти для будівництва будинку.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах, оскільки є його братом по батьку. З ОСОБА_2 знайомий з 2005 року, коли проводив ремонтні роботи у її будинку. Зі слів позивача він з ОСОБА_2 вели спільний бюджет, на рахунок роботи з ним домовлявся ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_9 суду у судовому засіданні дав показання, що перебуває з позивачем у дружніх стосунках, оскільки є хрещеним сина ОСОБА_1 від попереднього шлюбу. З відповідачкою знайомий з 2008 року, коли проводив облицьовувальні роботи в будинку за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, за виконану роботу йому сплачував позивач. Декілька разів ночував у будинку, проте чи проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йому невідомо.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що добре знала померлу матір відповідачки -ОСОБА_3 Відповідачку знає з 1996 року. їй добре відомо, що ОСОБА_3 придбала земельну ділянку та жилий будинок за власні кошти, оскільки мала певні зберігання. Вона проживала у окремій квартирі,яку згодом продала. Зі слів померлої, ОСОБА_1 не допомагав та не надавав кошти на будівництво домоволодіння. З червня-липня 2004 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні, в цей час допомоги від ОСОБА_1 також не отримувала.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 також не підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по жовтень 2010 року.

З постанови Києво=Євятошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 29 вересня 2008 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з колишнім чоловіком ОСОБА_1, який на протязі останнього місяця влаштовує відносно неї сварки.

З постанови Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 09 листопада 2010 року встановлено, що у ОСОБА_2 з її колишнім чоловіком ОСОБА_1 склались неприязні стосунки на грунті розподілу майна, у результаті чого між ними виникають сварки. При цьому ОСОБА_1 не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 зОІ.П. 2010 року. Місцем перебування ОСОБА_1 вказав Фастівський район Київської області.

Також позивачем ОСОБА_1 на підтвердження факту сімейних відносин між ним та ОСОБА_2 надані фотографії, але останні не містять інформацію, за який саме період вони зроблені.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довів у судовому засіданні та не надав суду доказів про наявність протягом березня 2006 року по жовтень 2010 року співжиття з ОСОБА_2, ведення з відповідачкою спільного господарства, прояву подружніх відносин перед третіми особами пояснення позивача ОСОБА_1 про встановлення такого факту спростовуються наявними у справі письмовими доказами, а також показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15, поясненнями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ., а також поясненнями самого позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2, тому позов в частині вимог про встановлення факту проживання його, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 2006 року по жовтень 2010 року не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 також просив визнати за ним право власності на '/г частину жилого будинку, який розташований за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області на підставі вимог ст. ст. 60, 70, 74 Сімейного кодексу України. Придбання позивачем будівельних матеріалів та його участь у будівництві жилого будинку не підтверджують наявність між сторонами угоди про створення спільного майна.

Враховуючи, що для застосування наслідків, передбачених ст. 74 Сімейного кодексу України, щодо прав та обов'язків позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 на спірне майно, а саме жилий будинок за адресою: провул. Дальній, 1-а, у м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, що як вважає позивач, набуте ними під час спільного проживання, однією сім'єю як чоловіка і жінки, що не перебувають у шлюбі між собою, і належить їм на праві спільної сумісної власності, позивачем ОСОБА_1 не доведено наявність співжиття з відповідачкою ОСОБА_2, ведення ними спільного господарства, іншими доказами, а тому суд відмовляє і в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 60, 70, 74 Сімейного кодексу України, ст. ст. 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Нікушин