Справа № 2-531/12

Провадження № 2/1015/7041/11

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Нікушин В.В. при секретарі Василенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з врахуванням пені, штрафу, інфляційних збитків та 3% річних,-

встановив:

У листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивував тим, що: 03 вересня 2009 року між ним та ОСОБА_2- було укладено договір безвідсоткової цільової позики у розмірі 9540,00грн. На підтвердження отримання коштів відповідач власноручно написав розписку. Кошти мали бути повернуті до 03 листопада 2009 року. Не одноразові звертання до відповідача з вимогою повернути запозичену суму ігнорувалися, униканнями зустрічей та всілякими можливими способами ухилявся від виконання повернути борг.

Таким чином загальна сума заборгованості складає 17766,36 грн., яка складається, - 570,05грн.(3% річних), -3267,91 грн.(пеня), - 1526,40грн.(інфляція), -2862грн.(штраф).

До цього часу ОСОБА_2 гроші не повернув та повертати в добровільному порядку не хоче, тому просив суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 17766,36 грн. - нарахування від інфляції, пені, 3% річних, штаф. Також просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 178 грн. 00 коп. за оплату судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 гри.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала просив задовольнити їх в повному обсязі.

У судове засідання Відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неподаткового мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При розгляді справи судом встановлено, що 03 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової цільової позики у розмірі 9540,00грн. На підтвердження отримання коштів відповідач власноручно написав розписку від 03.09.2009 року. Кошти мали бути повернуті до 03 листопада 2009 року. Не одноразові звертання до відповідача з вимогою повернути запозичену суму ігнорувалися, униканнями зустрічей та всілякими можливими способами ухилявся від виконання повернути борг.

Таким чином загальна сума заборгованості складає 17766,36 грн., яка складається:, - 570.05грн.(3% річних), -3267,9Ігрн.(пеня), - 1526,40грн.(інфляція), -2862грн.(штраф).

До цього часу ОСОБА_2 гроші не повернув та повертати в добровільному порядку не хоче.

Ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням ' встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від і простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За наведених обставин, суд вважає, що позивачем доведено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 9540,00грн. Тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 17766,36 грн. підлягають задоволенню. Оскільки кошти не були повернути в цілому, тому з відповідача слід стягнути 3% річних,

і пеня, встановлений індекс інфляції, штраф., за прострочення виконання зобов'язання. І Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суді присуджує з, другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, і Враховуючи наведене, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1

витрати пов'язані зі сплатою судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.88, 208, 118-120, 213-215, 526, 610,625 ЦПК України, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 суму у розмірі 17766,36 ( сімнадцять тисяч сімсот шістдесят гривень тридцять шість копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 298,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В.В. Нікушин