ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2009 року справа № 2а-3499/09/2370
11 год. 20 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Холода Р.В.,
при секретарі - Музиченко В.І.,
за участю: позивача ОСОБА_1 особисто, представника відповідача ОСОБА_2. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови від 21.04.2009 р. НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, в якій він просить скасувати постанову начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Черкаській області від 21.04.2009 року НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, визнати незаконними дії посадових осіб відповідача в частині проведення рейдової перевірки та визнати відсутність повноважень у відповідача на проведення рейдових перевірок.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити повністю.
Представник відповідача позов не визнала та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
У судовому засіданні сторони заявили, що примиритися не бажають.
З'ясовуючи повно та всебічно обставини і докази в адміністративній справі, аналізуючи норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особо-підприємець відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18.02.2005 року, номер запису про державну реєстрацію НОМЕР_3.
Як вбачається із акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.04.2009 року та пояснень позивача ПП ОСОБА_1 здійснює послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів.
Право позивача виконувати даний вид господарської діяльності підтверджується ліцензією серії НОМЕР_4, яка видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті 06.07.2005 року, термін дії 06.07.2005 - 05.07.2010 року, ліцензійною карткою серії НОМЕР_5.
Право відповідача на проведення рейдових перевірок закріплене у абз.11 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р., № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті".
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» також передбачено, що рейдові перевірки здійснюються не частіше одного разу на квартал. При проведенні рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Рейдова перевірка господарської діяльності ПП ОСОБА_1 проводилась державними інспекторами ТУ ГАТІ в Черкаській області ОСОБА_3. та ОСОБА_4 відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на території Черкаської області в період з 06.04.2009 року по 10.04.2009 року та завдання на перевірку № 006105 від 26.03.2009 року, що повністю відповідає вимогам положень Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.11.2006 р., № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті"
Тому суд приходить до висновку, що відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті має повноваження на проведення рейдових перевірок, а дії посадових осіб - держінспекторів ТУ ГАТІ ОСОБА_3 та ОСОБА_4. є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України, тому акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.04.2009 року суд не вважає таким, що одержаний з порушенням закону.
Відповідно до постанови про застосування фінансових санкцій НОМЕР_1 від 21.04.2009 року зазначено, що ПП ОСОБА_1 допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - надавав послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів без оригіналу паспорта маршруту, у пасажирів відсутні поліси особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Що до відсутності оригіналу паспорта маршруту, то суд вважає саму його відсутність не доведеною відповідачем. Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі заперечення проти адміністративного позову обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Як вбачається із акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.04.2009 року у графі пояснення водія ОСОБА_5, що керував транспортним засобом VOLKSWAGEN, LT 46 Kasten, реєстраційний номер НОМЕР_6, який належить ОСОБА_1, про причини порушень зазначено, що під час перевірки паспорт маршруту був у наявності, та був наданий для перевірки. Інших доказів (інші письмові докази, покази свідків та інші), які свідчили про відсутність паспорту маршруту відповідач суду не надав, а представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити про причину наявних протиріч у акті від 06.04.2009 року.
Що стосується застосування відповідачем до позивача фінансової санкції, яка передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуги з регулярних спеціальних перевезень без наявності у пасажирів полісів особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, то суд не може погодитись з твердженням позивача про те, що їм виконана вимога п.48 Правил надання послуг, оскільки позивачем породжені страхові зобов'язання шляхом укладення договору страхування і ніхто не може заперечити, що пасажири, які перебувають в салоні автобуса є незастрахованими і те що даний порядок страхування суперечить чинному законодавству. На підтвердження своїх доводів позивач надав договір страхування пасажирів від нещасних випадків НОМЕР_7 від 01 вересня 2008 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова компанія «АВАНГАРД».
Пункт 48 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р., № 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", передбачає, що під час здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Пункт 6 статті 7 Закону України, від 07.03.1996 р., № 85/96-ВР "Про страхування" передбачає одним із видів обов'язкового страхування - особисте страхування від нещасних випадків на транспорті .
Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 (надалі - Положення) передбачає, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Пункт 1 Положення визначає, що обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів: морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ та автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах, даний перелік є вичерпним. Тому суд вважає, що дія даного Положення поширюється на пасажирів регулярних спеціальних перевезень.
Пункт 3 Положення встановлює, що кожному застрахованому пасажиру перевізник, який виступає агентом страховика, видає страховий поліс на окремому бланку, тому що у випадку здійснення регулярних спеціальних перевезень відсутні квитки. Саме страховий поліс в даному випадку є, відповідно до ст.18 Закон України, від 07.03.1996, № 85/96-ВР "Про страхування", договором страхування. Перевізник, виступаючи як агент страховика, повинен укласти з останнім відповідний договір доручення.
У судовому засіданні позивач заявив, що ніякого іншого договору крім договору с трахування пасажирів від нещасних випадків НОМЕР_7 від 01 вересня 2008 року, який укладено між ОСОБА_1 та ЗАТ «Страхова компанія «АВАНГАРД» зі страховиком позивач не має.
Аналізуючи положення договору с трахування пасажирів від нещасних випадків НОМЕР_7 від 1 вересня 2008 року та вищевказані нормативно-правові акти суд вважає, що даний договір не здійснює особисте страхування пасажирів на транспорті, як того вимагають приписи Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України, від 14.08.1996 р. №959. В даному випадку в договорі відповідно до п.2.2. страхування пасажирів проводиться за системою посадочних місць, а не конкретної особи пасажира.
Тому суд вважає що до позивача правомірно застосована фінансова санкція, яка передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуги з регулярних спеціальних перевезень пасажирів в частині того, що у пасажирів відсутні поліси обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови від 21.04.2009р. НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р.В.Холод
Повний текст постанови виготовлений 23 липня 2009 року.