Справа № 740/1398/16-ц Провадження № 22-ц/795/1389/2016 Категорія –цивільнаГоловуючий у I інстанції –Гордієць Л. В. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі:ОСОБА_4

за участю:представника позивача адвоката ОСОБА_5, представника відповідача адвоката ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись його на незаконність і необґрунтованість. На думку позивача, суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам у справі і в порушення вимог ст. 61 ЦПК України не взяв до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями про стягнення аліментів і розірвання шлюбу, якими, на думку позивача, підтверджується факт добровільної зміни місця проживання відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача скаргу не визнав.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з такого.

По справі встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 2002 року по 05 жовтня 2015 року. Від шлюбу мають сина, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення виконкому Ніжинської міської ради № 779 від 16.12.2004, ОСОБА_7, сім’я якого складається з 3-х осіб, як учаснику бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, виконкомом Ніжинської міськради від 11.01.2005 року виданий ордер № 9, на право зайняття жилого приміщення, жилою площею 31,8 кв. м, яке складається з 2-х кімнат в квартирі № 15 за адресою: м. Ніжин, вул. Геологів, 19-а. У спірну квартиру вселися всі члени сім’ї і проживали до серпня 2015 року.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_8 залишила спірне житлове приміщення з поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право на користування квартирою.

Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам закону і підтверджуються дослідженими доказами. Зокрема, з відповіді начальника служби у справах дітей виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 16-27/328 від 21.09.2015 ОСОБА_8 на її звернення вбачається, що відповідач зверталась за допомогою задовго до пред’явлення позивачем вимоги про визнання її такою, що втратила право користування житлом. Отже,доводи апеляційної скарги про відсутність доказів про поважність причин залишення спірної квартири не ґрунтуються на матеріалах справи.

Зміст судових рішень про розірвання шлюбу між сторонами і про стягнення аліментів висновків суду у рішенні щодо цього спору не спростовують. Саме по собі зазначення позивачем у заяві про розірвання шлюбу іншої адреси проживання не є доказом добровільного залишення особою постійного місця проживання. Обставини, за яких це відбулося, при розгляді справи про розірвання шлюбу не досліджувались і висновків з цього приводу судове рішення не містить. У виконавчому листі, виданому Ніжинським міськрайонним судом 29 вересня 2005 року про стягнення аліментів адресою стягувача ОСОБА_8 зазначена спірна квартира – м. Ніжин, вул. Геологів, 19а/15.

Судом правильно застосовані статті 71, 72 ЖК України та визнано, що не проживання відповідача за місцем реєстрації пов’язане з тими обставинами, що її колишній чоловік чинить на неї та на їхнього неповнолітнього сина психологічний тиск, з приводу чого вона зверталася у відповідні органи за наданням допомоги. Обґрунтовано суд визнав поважною причиною для не проживання в одній квартирі з колишнім чоловіком і ту обставину, що на теперішній час відповідачка перебуває в стані вагітності. На тепер відповідачка та син сторін не мають вільного доступу до квартири, тобто не мають можливості користуватися житловою площею за місцем своєї реєстрації, оскільки не мають ключа від вхідних дверей квартири. Цієї обставини позивач не заперечував, проте пояснює її щодо сина причинами виховного характеру.

Наведені вище обставини у їх сукупності підтверджують висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Позбавлення будь-якої особи права користування житлом можливе лише за умови підтвердження відсутності її у житловому приміщенні понад строк, визначений ст. 72 ЖК України, без поважних причин безспірними доказами. Таких доказів і цій справі не надано, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність ОСОБА_7 своїх вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: