Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 409/680/16-ц

Провадження № 22ц/782/480/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

суддів Стахової Н.В., Орлова І.В.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 17.05.2016року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановила:

У березні 2016року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 15.12.2013року позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 3400доларів США, про що останній написав розписку і зобов’язався повернути борг до 15.03.2016року. Відповідач не повернув борг, тому ОСОБА_3І просив визнати правочин дійсним і стягнути борг з ОСОБА_2 в сумі 89 225.,86грн.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково: суд визнав дійсним правочин позики грошових коштів в розмірі 3400доларів США, вчинений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, і стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг в сумі 86.341,88грн., в іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст..213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача і його представників, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2013року позивач ОСОБА_3 надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3400доларів США, про що останній написав розписку у присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, і зобов’язався повернути борг до 15.03.2016року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст.1047,1049 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, норам матеріального і процесуального права.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися грошові зобов’язання.

Доводи ОСОБА_2 стосовно того, що він написав розписку, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння і під впливом позивача ОСОБА_3, який умисно довів його до такого стану і продиктував текст розписки, судова колегія не приймає до уваги, оскільки відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції і апеляційного суду визнав, що розписка (а.с.6 оборот) написана ним, а вимоги щодо визнання укладеного договору позики недійсним відповідачем не заявлялися. Причини, з яких він цього не зробив, не заслуговують на увагу.

Посилання відповідача на необгрунтовану відмову у допиті свідка ОСОБА_6, судова колегія вважає безпідставним, оскільки сам відповідач пояснив в суді апеляційної інстанції, що не пам’ятає обставин написання розписки і хто був присутнім при цьому.

Крім цього, судова колегія зауважує, що грошові зобов»язання не можуть підтверджуватися свідченнями свідків, що випливає з вимог ч.2ст.59 ЦПК України, яка зазначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вище зазначене свідчить, що апеляційна скарга не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, а рішення суду є законним і обгрунтованим.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308,315 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 17.05.2016року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: