УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1005/14-ц 22-ц/774/1373/К/16

Справа № 211/1005/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1373/К/16 інстанції – ОСОБА_1

Категорія № 20 (4) Доповідач – Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Барильської А.П., Грищенко Н.М.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника особи, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

позивача – ОСОБА_4 та його представника – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3, якій діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Хайдельберг Цемент Україна» про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Хайдельберг Цемент Україна» (далі ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна») про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку, в якому просив встановити факт, що гроші в розмірі 2110 грн. були сплачені ним за житловий будинок (котедж), розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7 до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого придніпровською товарною біржею 21.10.1996 року за реєстровим № 552-Н/96; внести зміни до договору купівлі продажу вказаного житлового будинку, який було укладено між ним та Закритим акціонерним товариством «Криворізький цементно-гірничим комбінат», правонаступником якого є відповідач, а саме: п. 4 викласти в наступній редакції «Будинок проданий за 2110,00 (дві тисячі сто десять) гривень та сплачена Покупцем до вселення в будинок а саме 01.02.1991 року», у зв’язку з тим, що оплата вартості будинку буда внесена в повному обсязі до посвідчення договору купівлі-продажу, а саме до 01.02.1991 року, потребу в п. п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.8., 4.9., 4.10., 4.11., 4.12. відсутня, а тому вказані пункти є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що 21 жовтня 1996 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Криворізький цементно-гірничий комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», укладено договір купівлі-продажу житлового будинку (котеджу), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7, який було посвідчено «Придніпровською товарною біржею».

Зазначений будинок належав відповідачу на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 427 від 05 жовтня 1993 року. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2003 року договір від 21.10.1996 року був визнаний дійсним. Вказаний договір був укладений з ним, як з працівником ЗАТ «Криворізький цементно-гірничий комбінат» в м. Кривий Ріг, оскільки з 1983 року він працював на вказаному підприємстві на посаді токаря в механічному цеху, з певною умовою купівлі-продажу, а саме в пункті 4.1. цього договору було зазначено: «Предприятие» устанавливает для «Покупателя» продажную (льготную) стоимость коттеджа согласно решения Правления ЗАО «КЦГК» Продажная (льготная) стоимость коттеджа индексируется «Предприятием» соразмерно решения вышестоящих органов, уровня жизни, роста (снижения) з/платы, либо замены (изменения) денежных знаков (валюты). Стоимость коттеджа «Покупатель» обязуется погасить в течении 15 лет с момента заселения в коттедж равными частями ежемесячно или сразу всю сумму». В п.4 Договорі зазначено, що будинок був проданий за 2 110 грн., хоча відповідно до   п. 2 і 3 Договору його інвентарна вартість згідно довідки Бюро технічної інвентаризації в м. Кривий Ріг за № 16599/2 від 09.10.1996 року становила 3 931 грн. 98 коп., що підтверджує пільгову ціну продажу житлового будинку. Він заселився в зазначений котедж 01 лютого 1991 року, що підтверджується відміткою в домовій книзі, а повну вартість будинку виплатив після вселення та до укладання договору, що підтверджується розрахунковими ордерами від його імені в рахунок оплати вартості зазначеного котеджу та книгами обліку розрахункових ордерів за період з січня 1993 року по січень 1994 року. Оплата вартості котеджу здійснювалась наступним чином: його вартість поділялась на дві рівні частини, перша половина вартості сплачувалась на початку 1993 року, а друга половина сплачувалась в кінці 1993 року, або на початку 1994 року. 23.12.1994 року він одружився з ОСОБА_2 з якою прожив п’ять років і 13.10.2009 року розлучився.

На даний момент між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_2 виник спір стосовно поділу зазначеного котеджу, оскільки договір купівлі-продажу спірного майна було укладено за період шлюбу з нею. ОСОБА_2, зважаючи на те що вказаний житловий будинок було придбано ним за особисті кошти, а також на пільгових умовах, вирішила виділити свою частку, як в спільному майні подружжя. У зв’язку з цим. він намагався вирішити даний спір мирним шляхом, а саме для встановлення факту оплати вартості спірного житлового будинку до укладання шлюбу за особисті кошти згідно ч.1 ст. 651, тому відповідно до його заяви від 26.02.2013 року, ще до подання даної позовної заяви, було запропоновано ОСОБА_2 укласти додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу котеджу посвідченого «Придніпровською товарною біржею»   21 жовтня 1996 року, а саме в пункті 4.1. вказаного договору зазначити що вартість котеджу розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, мкр. Східний 1, вул. Цеметників, буд. 7, який був наданий йому в володіння на основі спільного рішення адміністрації компанії профспілкового комітету, в сумі 2 110 грн., яка була виплачена ним «Продавцю» до моменту укладання договору, тобто вирішити спір без звернення до суду. Вказана заява була одержана ОСОБА_2 26.02.2013 року за вхідним № 01/785, але відповіді на даний момент не надійшло, тому він звернувся із зазначеним позовом до відповідача.

Про те, що будинок був придбаний в особисту власність, свідчать умови договору, оскільки в договорі купівлі-продажу містяться умови, згідно яких підприємство визначило пільгову вартість спірного будинку для нього, як працівника підприємства, за умови його подальшої правці на підприємстві протягом 15 років, а, крім того, в договорі зазначено, що пільги, вказані в його умовах, поширюються лише на працівників, а не на членів їх сімей.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Встановлено факт, що гроші в розмірі 2110 грн. були сплачені позивачем ОСОБА_4 за житловий будинок (котедж), розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7 до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна посвідченого Придніпровською товарною біржею 21.10.1996 року за реєстровим № 552-Н/96.

Внесено зміни до договору купівлі-продажу житлового будинку (котеджу), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7, який було посвідчено «Придніпровською товарною біржею» 21 жовтня 1996 року за реєстровим № 552-Н/96 укладеним між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Криворізький цементно-гірничим комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», а саме п. 4 викладено в наступній редакції «Будинок проданий за 2110,00 грн. (дві тисячі сто десять) гривень 00 коп. та сплачена Покупцем до вселення в будинок, а саме 01.02.1991 року.» у зв’язку з тим, що оплата вартості будинку була внесена в повному обсязі до посвідчення договору купівлі продажу до посвідчення договору купівлі – продажу, а саме до 01.02.1991 року, потреба в п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4., 4.5., 4.6., 4.7., 4.8, 4.9, 4.10, 4.11., 4.12, відсутня, а тому вказані пункти є нікчемними.      

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Хайдельберг Цемент Україна» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначив, що вказаним рішенням суду було вирішено питання про права та обов’язки ОСОБА_2, без її залучення до участі у розгляді справи, при тому, що суду було відомо про існуючий спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, як колишнім подружжям, щодо поділу спірного домоволодіння.

Також представник ОСОБА_2 звернув увагу на те, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.10.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2013 року, спірне домоволодіння було розділене між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за кожним з них було визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння, при цьому факт щодо періоду внесення коштів за придбання спірного домоволодіння було вже встановлено рішенням суду – а саме в період з 21.10.1996 року по 18.11.2003 року, тобто під час шлюбу. Отже, дане оскаржуване рішення суперечить раніше прийнятим судовим рішенням.

На його думку, оскаржуваним рішенням суду порушено права ОСОБА_2, адже тепер ОСОБА_4 ставить питання про перегляд рішення Довгинцівського районного суду від 11.10.2012 року за нововиявленими обставинами та вказує, що кошти за спірний будинок він сплатив до шлюбу із ОСОБА_2, що суперечить дійсності та раніше ухваленим рішенням суду.

Також представник ОСОБА_2 зазначив, що судом не враховано, що договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, до якого просив внести зміни позивач, було визнано дійсним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2003 року за позовом самого ж ОСОБА_4, при цьому під час розгляду тієї справи, ОСОБА_4 просив визнати дійсним вказаний договір в цілому, не заперечуючи проти окремих його частин.Отже вважає, що спір з тих самих підстав, між тими самими сторонами, щодо того ж предмету вже вирішено в судовому порядку, відтак оскаржуване рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на те, що позивач звернувся із вказаним позовом до суду із пропуском строку позовної давності, оскільки про існування договору купівлі-продажу спірного будинку та про його умови він знав ще з 1996 року, а так само і з 2003 році, коли ставив питання про визнання договору дійсним.

Крім того, на його думку, підстав задовольняти позовні вимоги у суду не було, оскільки відповідач позов не визнав. До того ж суперечливим є вселення у спірне домоволодіння, як зазначав ОСОБА_4 з 01.02.1991 року, оскільки зареєстровано в ньому позивача 01.02.1994 року, а здано в експлуатацію будинок було 04.10.1993 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасування з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 1996 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Криворізький цементно-гірничим комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», укладено договір купівлі продажу житлового будинку (котеджу), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7, який було посвідчено «Придніпровською товарною біржею» (а.с. 9-10 том 1).

Зазначений будинок належав ЗАТ «Криворізький цементно-гірничим комбінат» на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області за № 223 від 01 лютого 1990 року та акту прийому в експлуатацію № 427 від 05.10.1993 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації міста ОСОБА_6 в реєстраційну книгу № 5-В-24, р-р. № 5760 від 07 жовтня 1996 року (а.с. 104-122 том 1).

Як вбачається з договору купівлі-продажу, він був укладений з ОСОБА_4, як з працівником ЗАТ «Криворізький цементно-гірничим комбінат» в м. Кривий Ріг, оскільки з 1983 року він працював на вказаному підприємстві на посаді токаря в механічному цеху, з певною умовою купівлі – продажу, а саме в пункті 4.1. цього договору було зазначено: «Предприятие» устанавливает для «Покупателя» продажную (льготную) стоимость коттеджа согласно решения Правления ЗАО «КЦГК» Продажная (льготная) стоимость коттеджа индексируется «Предприятием» соразмерно решения вышестоящих органов, уровня жизни, роста (снижения) з/платы, либо замены (изменения) денежных знаков (валюты). Стоимость коттеджа «Покупатель» обязуется погасить в течении 15 лет с момента заселения в коттедж равными частями ежемесячно или сразу всю суму».

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу, будинок проданий за 2110,00 грн. та вказано, що продажна ціна встановлена правлінням ЗАТ «Криворізький цементно-гірничим комбінат», протокол засідання правління № 6 від 2609.1996 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 в період з 23.12.1994 року по 13.10.2009 року (а.с. 6, 16 том 1).

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_4 зазначив, що на даний момент між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_2 виник спір стосовно поділу спірного котеджу, оскільки договір купівлі-продажу посвідченого «Придніпровською товарною біржею» 21 жовтня 1996 року, було укладено за період шлюбу та ОСОБА_2 не зважаючи на те, що вказаний житловий будинок було придбано позивачем за особисті кошти, а також на пільгових умовах, вирішила виділити свою частку як в спільному майні подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повну вартість будинку позивач виплатив після вселення та до укладання договору купівлі-продажу: першу половину вартості – на початку 1993 року, а другу половину – в кінці 1993 року, або на початку 1994 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 153 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 128 ЦК України 1963 року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. 

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2003 року договір купівлі-продажу домоволодіння № 7 по вул. Цементників в м. Кривому Розі, посвідчений 21 жовтня 1996 року за № 552-Н між ОСОБА_7 та ЗАТ «Криворізький цементно-гірничим комбінат» в м. Кривий Ріг, був визнаний дійсним (а.с. 8 том 1). Рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Відповідно до зазначеного рішення суду, позивач ОСОБА_4 просив визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння № 7 по вул. Цементників в м. Кривому Розі від 21.10.1996 року – в цілому, не заперечуючи проти окремих його частин, а відповідач ВАТ «ОСОБА_6 Ріг Цемент» проти позову не заперечував.

Право власності ОСОБА_4 на спірне домоволодіння зареєстроване Криворізьким міським БТІ 14 лютого 1997 року (а.с. 10 зворот том 1).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суперечливим є вселення у спірне домоволодіння, як зазначав ОСОБА_4 з 01.02.1991 року, оскільки зареєстровано в ньому позивача 01.02.1994 року, а здано в експлуатацію будинок було 04.10.1993 року, з наступних підстав.

Згідно акту державної приймальної комісії про прийом та експлуатацію завершеного будівництва від 04 жовтня 1993 року, затвердженого рішенням Криворізької міської ради № 427 від 05.10.1993 року, будівництво індивідуальних домов (50 котеджів) за замовленням Криворізького цементно-гірничого комбінату «Концерн «Укрцемент» провадилось з грудня 1989 року по грудень 1992 року та прийнято в експлуатацію 04 жовтня 1993 року (а.с. 47-52, 116 том 1).

З копії паспорту позивача ОСОБА_4 вбачається, що за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Цементників, буд. 7 він зареєстрований 01 лютого 1994 року (а.с. 6 том 1).

Колегія вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договірні відносини між позивачем та відповідачем почалися з 1991 року, а тому спірний будинок належав позивачу ще до укладення шлюбу з ОСОБА_2

Крім того, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року, розділено майно, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за час шлюбу. Визнано за ОСОБА_4 та за ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині на домоволодіння № 7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яке складається з житлового будинку А1, гаражу Б, сараїв В, Г, З, альтанки Д, душу Е, теплиці Ж, навісів И, К, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі 1-3. Вселено ОСОБА_2 до домоволодіння № 7 по вулиці Цементників в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (а.с. 151-159 том 1).

Тобто, зазначеним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2012 року встановлено, що спірне домоволодіння було придбано за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і належить їм в рівних частках.

При цьому, як вбачається з тексту рішення суду від 11 жовтня 2012 року, судом вже встановлено те, що кошти за будинок були сплачені за час шлюбу позивача з ОСОБА_8

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що повну вартість спірного будинку позивач виплатив після вселення та до укладання договору купівлі-продажу: першу половину вартості – на початку 1993 року, а другу половину – в кінці 1993 року, або на початку 1994 року.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вдався до припущень, зазначивши, що можна припустити, що договірні відносини між позивачем, ОСОБА_4 та ЗАО «КЦГК» почалися з 1991 року, ще до укладення договору у письмовій формі, а отже вказаний житловий будинок належав позивачеві ще до укладення шлюбу з ОСОБА_2

З урахуванням  викладеного, матеріалів справи, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -     

                                                         ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, якій діє в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2015 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Хайдельберг Цемент Україна» про внесення змін до договору купівлі-продажу та встановлення факту про час сплати повної вартості будинку– відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_9