ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року Справа № 918/1055/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),

суддівКостенко Т.Ф., Полянського А.Г,

розглянувши матеріали касаційної скарги Рівненського державного гуманітарного університету

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.03.16

у справі№918/1055/15 Господарського суду Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доРівненського державного гуманітарного університету

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління державної казначейської служби України у Рівненській області

простягнення

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.16, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф., розгляд касаційної скарги Рівненського державного гуманітарного університету призначено на 07.07.16. Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.07.16 №08.03-04/2472 у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. призначено автоматичну зміну складу суддів, за наслідками якої визначено склад колегії суддів: Добролюбова Т.В. - головуючий, Костенко Т.Ф., Полянський А.Г.

У судовому засіданні взяв участь представник від позивача - Старчик А.А. - за дов. від 18.04.14. Представники від відповідача і третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у серпні 2015 року заявлений позов про стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету 46 947, 39 грн, з яких основний борг у розмірі 35 578, 37 грн за період жовтень-грудень 2012 року, пеня у сумі 2 632,14 грн, штраф у розмірі 2 490,49 грн, 3% річних у сумі 1 743, 13 грн та інфляційних втрат в розмірі 4 503, 26 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.10.12 №54-БО-28 в частині сплати вартості отриманого газу та приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 216, 218 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.11.15 ухваленим суддею Пашкевич І.О., позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 35 578, 37 грн основного боргу, 467, 88 грн 3% річних, 3 949, 20 грн інфляційних втрат, 2 490, 49 грн штрафу. У стягненні 2 632, 14 грн пені, 1 275,25 грн 3% річних та 554, 06 грн інфляційних втрат судом відмовлено. Суд установив заборгованість відповідача за поставлений газ у заявленій до стягнення сумі, проте відмовив в частині нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за період до 04.03.14, оскільки в діях відповідача у цей період відсутня вина у порушенні виконання грошового зобов'язання, позаяк суд установив, що відповідач вчиняв залежні від нього дії щодо відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання, а також звертався з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства в частині реквізитів поточного рахунку. Разом з тим, здійснені позивачем нарахування 3% річних, інфляційних та штрафу за період з 05.03.14 і до кінцевої дати нарахування, суд визнав обґрунтованими, правомірними і підтвердженими належними доказами. Суд керувався приписами статей 509, 526, 530, 549, 610, 612-614, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, пунктами 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08 №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергією та природний газ".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.16 залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управлення Державної казначейської служби України у Рівненській області.

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючої судді Олексюк Г.Є., суддів: Гудак А.В., Павлюк І. Ю., постановою від 14.03.16, перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Рівненський державний гуманітарний університет звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині стягнення 467,88 грн 3% річних, 3949,20 грн інфляційних втрат, 2490,49 грн штрафу та прийняти нове рішення про відмову у задоволення цих вимог. Скаржник вказує, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з моменту, коли відповідачеві стало відомо про наявність відкритого рахунку зі спеціальним режимом використання, суди не здійснили правовий аналіз проведення розрахунків між розпорядниками бюджетних коштів в порядку передбаченим Бюджетним кодексом України та наказом Міністерства фінансів України від 02.03.12 №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". Скаржник посилається на пункт 7 статті 2, статтю 3, пункт 12 статті 23 Бюджетного кодексу України та зазначає, що з огляду на договірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, Публічне акціонерне товариствоа "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не виконало вимоги Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в бюджетному періоді, в якому було укладено Договір №54-БО-28 купівлі - продажу природного газу, з власної вини. Відтак на думку скаржника мало місце прострочення кредитора, тобто Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втратило право на відшкодування Рівненським державним гуманітарним університетом 467,88 грн 3% річних, 3 949,20 грн інфляційних втрат, 2 490,49 грн штрафу.

Від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та заперечення на касаційну скаргу присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами при розгляді справи по суті спору установлено, що Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як Продавець та Рівненський державний гуманітарний університет, як Покупець 22.10.12 уклали Договір № 54-БО-28 купівлі-продажу природного газу, за умовами пункту 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього правочину. Пунктами 1.2, 2.1., 3.1 сторони погодили, що проданий за цим договором газ, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями і іншими споживачами. Продавець передає Покупцеві з 01.08.12 до 31.12.12 газ обсягом дев'ять тисяч куб. м., у тому числі за місяцями кварталів. Продавець передав Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ перейшло від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ. Відповідно до пунктів 3.3., 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. Пунктом 5.2. Договору встановлено ціну за 1000 куб. м. газу, зокрема до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн, крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. Відповідно до пунктів 6.1., 6.4 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати упродовж місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання; 2)у другу чергу погашається неустойка; 3)у третю чергу погашається основна сума боргу. Відповідно до пунктів 7.1. і 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що цей правочин набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.08.12 і діє в частині поставки газу до 31.12.12, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Судами установлено, що даний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. За актами приймання-передачі природного газу від 31.10.12, 30.11.12, 31.12.12 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передала, а Рівненський державний гуманітарний університет прийняв імпортований природний газ на загальну суму 35 578,37 грн, проте в порушення умов договору вартість газу не сплатив.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір. Укладений між сторонами у справі правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами. Частиною 2 статті 712 названого Кодексу передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як установлено судами, сторони пунктом 6.1 спірного договору погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Стаття 611 Цивільного кодексу України унормовує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет зобов'язання. Залежно від змісту відповідного обов'язку невиконання зобов'язання може полягати у тому, що боржник не передав річ, не виконує роботи, не надає послуги, не сплачує гроші тощо. Основною метою і результатом виконання боржником свого обов'язку є задоволення потреб кредитора. Тобто під невиконанням зобов'язання розуміється неодержання кредитором виконання обов'язку боржника. Неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом. Тобто при неналежному виконанні зобов'язання може мати місце недодержання умов щодо кількості, якості, асортименту товару, якості виконаної роботи чи наданої послуги, розміру оплати, строку, способу або місця виконання тощо.

Судами обох інстанцій оцінено надані сторонами докази та установлено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у жовтні - грудні 2012 року у сумі 35 578, 37 грн, а відтак судами задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині. Окрім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, задоволені і вимоги позивача про стягнення 467, 88 грн 3% річних, 3 949, 20 грн інфляційних втрат, 2 490, 49 грн штрафу на підставі пункту 7.2 Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Скаржник не погоджується з судовими рішенням обох інстанцій саме в частині стягнення річних, інфляційних та штрафу, посилаючись на те, що в даному випадку мало місце прострочення кредитора, а відтак за приписами статей 612, 613 Цивільного кодексу України суди мали відмовити у задоволенні позову в цій частині. Проте доводи скаржника визнаються судом неспроможними з огляду на таке. За приписами частин 1, 4 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно з пунктами 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.08 № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання. Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк". Затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається. Відповідно до пунктів 1, 3, 6, 7 указаного Порядку суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком. Базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку. Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку. У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві. Відповідно до пункту 54.2 "Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від усіх категорій споживачів", затвердженого постановою НКРЕ від 23.01.12 №37, таким рахунком позивача для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від бюджетних установ є поточний рахунок №260032304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465.

Розглянувши даний спір по суті, судами обох інстанцій установлено, що під час укладання спірного договору позивачем у Договорі було вказано інший рахунок №26009304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, що унеможливило проведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ. Судами установлено і те, що відповідач приймав міри для того, щоб здійснити оплату вартості природного газу і виконати умов договору до 04.03.14. Судами установлено, що в матеріалах справи містяться листи до різних установ щодо необхідності відкриття рахунку в банку з спеціальним режимом використання, датовані до 04.03.14. Таким чином суди обох інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідач як боржник зробив всі залежні від нього дії для належного виконання свого обов'язку щодо оплати заборгованості, то в діях відповідача відсутня вина в порушенні виконання грошового зобов'язання в період до 04.03.14. Разом з тим, судами установлено, що 04.03.14 Університету стало відомо, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на виконання вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відкриті в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від підприємств теплоенергетики та промислових споживачів. Про зазначене Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомила керівників теплопостачальних підприємств листом від 03.03.14 (а.с. 80), у якому також зазначила, що з метою недопущення порушень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вимагає здійснювати оплату за спожитий природний газ виключно на рахунки із спеціальним режимом використання. Таким чином визнається правомірним висновок обох інстанції про те, що з 04.03.14 року відповідачу стало відомо про наявну фактичну можливість сплатити спірну заборгованість, та виникло відповідне зобов'язання з оплати за отриманий природний газ, однак заборгованість з оплати вартості спожитого газу скаржником сплачена не була. За таких обставин, суди законно стягнули нараховані штрафні санкції, інфляційні втрат та 3% річних за період прострочення з 05.03.14 у розмірі 467,88 грн 3% річних, 3949,20 грн інфляційних втрат, 2490,49 грн штрафу, перевіривши порядок їх нарахувань. Доводам скаржника про неврахування судами обох інстанцій приписів статей 2, 3, 23 Бюджетного кодексу України і відсутність підстав для нарахування за період з 05.03.14 річних, інфляційних та штрафу оскільки нормами діючого законодавства не передбачений порядок здійснення оплати взятих на себе бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів за минулий період, апеляційним господарським судом надавалась правова оцінка і вони мотивовано відхилені судом з огляду на те, що спірні відносини між сторонами регулюються законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", Цивільним та Господарським кодексами України, а не бюджетним законодавством. Апеляційним судом установлено, що матеріали справи не містять письмових доказів того, що відповідач вчиняв активні дії щодо звертався до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" чи Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області стосовно оплати заборгованості за спожитий природний газ після 04.03.14, тобто після того, як довідався про відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Окрім того, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 15.02.12 № 11/446 та Європейським судом з прав людини зокрема у рішенні від 18.10.05 зі справи "Терен ЛТД, Чечеткін та Олійс проти України". Інших доводів касаційна скарга не містить. З огляду на те, що судами обох інстанцій вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, повно і всебічно установлені всі обставини, що входять до предмету доказування, підстави для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.16 у справі №918/1055/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Костенко

А.Полянський