Головуючий у 1 інстанції - Озеров В.О.

Суддя-доповідач - Блохін Анатолій Андрійович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року справа №431/5245/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 14 січня 2016 року у справі № 431/5245/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Старобільському районі Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці,-

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Старобільському районі Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області від 24 грудня 2015 року № б/н, яким йому було відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганській області призначити та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22 грудня 2015 року у розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року; допустити негайне виконання постанови суду в межах суми платежу за один місяць.

В обгрунтування свого позову, позивач посилається на те, що він працював суддею Старобільського районного суду Луганської області.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України його було звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

На підставі вказаної Постанови Верховної Ради України 25 листопада 2015 року головою Старобільського районного суду виданий наказ № 68-ок «Про відрахування зі штату ОСОБА_2 у зв'язку із звільненням з посади судді у відставку».

Згідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді Старобільського районного суду у відставці ОСОБА_2 його загальний стаж судді становить 33 року 3 місяці 23 дні.

22 грудня 2015 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Заява направлена відповідачу разом з поданням Старобільського районного суду про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 22.12.2015 р., яке оформлено відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891, із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 11 лютого 2013 року № 2-4 «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України».

24 грудня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області прийняте рішення про відмову в призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді.

Підставою відмови у призначенні щомісячного довічного утримання судді зазначено, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 (далі Закон №213), з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до (серед інших) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає, що вказане рішення Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області від 24.12.2015 року є протиправним, та прийнятим з порушенням його прав на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, без врахування всіх поданих ним та уповноваженою особою документів щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призвело до порушення принципу рівності перед законом, допустивши дискримінацію його прав на встановлену Законом України «Про судоустрій і статус суддів» виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вважає, що відповідач порушив норми ст.ст.8,19,22,55,58 Конституції України, ст.8 КАСУ, рішень Конституційного суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004 р., від 22.09.2005 року №5-рп/2005 р., від 11.10.2005 року №8-рп/2005 р., від 03.06.2013 року №3-рп/2013 р., ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року).

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 14 січня 2016 року у справі № 431/5245/15-а, позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському Луганської області від 24 грудня 2015 року № б/н, яким ОСОБА_2 відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22 грудня 2015 року у розмірі, передбаченому статтею 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення сесії Старобільської районної ради Луганської області від 28 жовтня 1984 року ОСОБА_2 було обрано суддею Старобільського районного суду.

На підставі рішення Луганської обласної ради від 13 квітня 1990 року позивача було обрано суддею Старобільського районного суду (а.с. 29).

Постановою Верховної Ради України від 20.04.2000 року №1654-111 позивача було обрано безстроково суддею Старобільського районного суду (а.с. 30).

23 грудня 2004 року позивача було звільнено з посади судді в зв'язку поданою заявою про відставку (а.с. 31-32).

Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року позивача було обрано суддею Старобільського районного суду безстроково (а.с. 33).

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року позивача було звільнено з посади судді Старобільського районного суду в зв'язку з поданою заяви про відставку (а.с. 34-35).

Заява про відставку судді Зайцева Л.Н. була отримана Вищою Радою юстиції 26 січня 2015 року, що підтверджується поштовою квитанцією (а.с. 36).

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку, стаж позивача складає 33 роки 3 місяці та 23 дні.

22 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До заяви позивача до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці були додані такі документи: копію постанови ВРУ №788-УІІІ «Про звільнення суддів»: копію наказу про відрахування судді зі штату суду; копію паспорту; копію картки платника податків (ідентифікаційного номеру); копію трудової книжки; довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; копію диплому; довідку з місця проживання.

24 грудня 2015 року відповідачем було прийняте рішення № 11244/02-01, про відмову позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Підставою відмови у призначенні щомісячного довічного утримання судці зазначено, те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не поширюються на призначення і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, так як позивач набув право на щомісячне грошове утримання судді значно раніше прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, (чинний з 01.04.2015). Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові стверджує, що до спірних правовідносин щодо призначення довічного грошового утримання судді у відставці мають застосовуватися норми, які діяли станом на момент подання позивачем заяви про відставку. З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, через наступне. Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З 1 квітня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 - VIII від 02.03.2015 року. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень зазначеного Закону, Кабінету Міністрів України необхідно було у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

- підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах;

- забезпечити приведення нормативно - правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

- забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно - правових актів у відповідність із цим Законом.

З 1 червня 2015 року згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 - VIII від 02.03.2015 року у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів». «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України втратили чинність. Колегія суддів зазначає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку виникає не з моменту досягнення суддею певного віку чи подання заяви про відставку, а з моменту його фактичного виходу у відставку. Пунктом 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VI від 10.02.2010 Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України. Таким чином, право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці виникає з моменту прийняття Верховною Радою України відповідної постанови про звільнення з посади судді. Наведене також підтверджується п. 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, відповідно до якого щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення. Колегія суддів зазначає, що на момент звільнення позивача та отримання ним права на призначення довічного грошового утримання, діяли обмеження, передбачені п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213.

10 червня 2016 року Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 8 червня 2016 року Рішення № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Зазначеним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів.

Керуючись частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення:

- частина третя статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УШ, тобто у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";

- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку";

- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УІН в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

Колегія суддів зазначає, що Конституційним Судом України у своєму рішення чітко зазначив з якого часу втрачають чинніть вищевказані норми закону та не підлягають застосуванню як такі, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач 24 грудня 2015 року при прийнятті рішення № 11244/02-01, про відмову позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладених обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим. На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення. Керуючись статями 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Старобільському районі Луганської області на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 14 січня 2016 року у справі № 431/5245/15-а - задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 14 січня 2016 року у справі № 431/5245/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Старобільському районі Луганської області про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання судді у відставці - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок