ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №921/429/15-г/18

Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів: Карабань Я.А. (головуючий), Головіна К.І., Головатюк Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

«Нафтогаз України»

за участю третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу

Березій Зінаїди Анатоліївни;

2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Сидоренка Андрія Васильовича;

3) другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського

міського управління юстиції,

за участю третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 4) публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк»

про визнання частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню векселі

№ 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382

за участю представників сторін:

від позивача: Янчак Г.Р. (довіреність № 4780/25 від 23.11.2015);

Шевченко В.В. (довіреність № 4782/25 від 23.11.2015);

від відповідача: Данилевський О.М. (довіреність № 14-89 від 18.04.2014);

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились;

від третьої особи 4: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

30.04.2015 до Господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про визнання частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню векселі № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прості векселі № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382, видані ним 04.05.2000 (далі - спірні векселі), не можуть створювати для позивача обов'язків, оскільки не відповідають вимогам законодавства та встановленому в товаристві порядку видачі цінних паперів і укладення угод. Позивач стверджував, що спірні векселі не містять підпису голови правління ОСОБА_8; правління, як виконавчий орган, до компетенції якого статутом Товариства віднесені питання щодо здійснення операцій з цінними паперами, відповідного рішення про видачу спірних векселів не приймало; спостережна рада видання спірних векселів, як правочинів, укладених на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн, та, відповідно, потребують обов'язкового погодження із вказаним органом, не погоджувала.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду, просив визнати частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню векселі № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382 в часині зобов'язань позивача сплатити за вказаними векселями на користь Українського кредитного банку чи його наказу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн (по кожному векселю) у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.

Провадження у справі № 921/429/15-г/18 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 та призначено її розгляд на 27.05.2015.

27.05.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 05.05.2015, клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просив суд витребувати у відповідача оригінали документів, на підставі яких останній отримав спірні векселі, та клопотання, в якому просив суд залучити до участі у справі приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Березій Зінаїду Анатоліївну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича та другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вказані клопотання були судом задоволені. Крім того, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, розгляд якої судом було відкладено.

Представником відповідача було подане клопотання, в якому останній просив суд залучити до участі у справі публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вказане клопотання судом було задоволено. Крім того, представник відповідача подав відзив, в якому, зокрема, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності спірних векселів, а також зазначив, що не вважає видачу векселя укладенням угоди, оскільки вексель є лише засобом платежу у відносинах з кредиторами. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники сторін надали пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2015 були залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. (далі - третя особа 1 або приватний нотаріус Березій З.А.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. (далі - третя особа 2 або приватний нотаріус Сидоренко А.В.), другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - третя особа 3 або ВДВС Тернопільського МУЮ) та публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - третя особа 4 або ПАТ «Акцент-Банк»); зобов'язано відповідача надати суду оригінали документів, на підставі яких був здійснений індосамент спірних векселів; розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було відкладено на 10.06.2015.

10.06.2015 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 27.05.2015, яке було судом задоволено. А також заперечення на відзив, в яких, зокрема, зазначив, що не погоджується з твердженнями відповідача про те, що вексель є лише засобом платежу, а видача векселя не є укладенням угоди.

У судовому засіданні представники позивача, відповідача та третя особа 2 (приватний нотаріус Сидоренко А.В.) надали пояснення по суті спору. Представник відповідача та третя особа 2 подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які судом були задоволені. Крім того, третя особа 2 надав пояснення, в яких вказав, що вчинив виконавчі написи щодо спірних векселів із дотриманням встановленого законодавством порядку.

Представники третіх осіб 1, 3 та 4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 01.07.2015.

12.06.2015 та 19.06.2015 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи 1 (приватний нотаріус Березій З.А.) надійшли письмові пояснення, а також відзив на позовну заяву, в яких остання зазначила, що вчиняла нотаріальні дії щодо опротестування спірних векселів з дотриманням встановленого законодавством порядку, а також пояснила, що звернення до суду не є підставою для зупинення протесту векселів або для відмови у вчиненні такої нотаріальної дії.

01.07.2015 у судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було задоволено судом на підставі ст. 69 ГПК України.

Представники третіх осіб 1-4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 13.07.2015.

13.07.2015 від представника третьої особи 3 (ВДВС Тернопільського МУЮ) для долучення до матеріалів справи надійшли документи, витребувані ухвалами суду від 27.05.2015, 10.06.2015 та 01.07.2015, а саме оригінали спірних векселів.

Представником позивача через загальний відділ діловодства суду було подане клопотання, в якому останній зазначив питання, що необхідно поставити на вирішення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору, представники третіх осіб 1-4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 921/429/15-г/18 було призначено проведення судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

24.09.2015 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 921/429/15-г/18, а також клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 провадження у справі № 921/429/15-г/18 поновлено, у зв'язку зі складністю справи призначено її колегіальний розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 справу № 921/429/15-г/18 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 04.11.2015.

04.11.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 15.10.2015, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення по суті спору, представники третіх осіб 1-4 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 провадження у справі № 921/429/15-г/18 зупинено, справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертного дослідження.

11.05.2016 до Господарського суду міста Києва були повернуті матеріали справи № 921/429/15-г/18 з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 14713/14714/15-32 від 27.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 провадження у справі № 921/429/15-г/18 поновлено, розгляд справи призначено на 08.06.2016.

08.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких останній, зокрема, зазначив, що оскільки у спірних векселях не зазначена організаційно правова форма Українського кредитного банку, має місце порушення щодо такого обов'язкового реквізиту простого векселя, як найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж.

Представником відповідача було подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом на підставі ст. 81-1 ГПК України.

Від представника третьої особи 4 (ПАТ «Акцент-Банк») надійшли прояснення по справі, останній вважав позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що підписання векселя не уповноваженою особою не є підставою для визнання його таким, що не має сили векселя, а відображення відомостей про видачу векселів у бухгалтерській документації позивача свідчить про його обізнаність щодо факту видачі векселів та подальшого схвалення таких дій.

У судовому засіданні представники позивача, відповідача та третьої особи 4 надали пояснення по суті спору. Представники третіх осіб 1-3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 05.07.2016.

05.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких останній підтримав раніше викладену позицію.

Представник відповідача також подав пояснення, де зазначив, що вважає спірні векселі такими, що не мають дефектів форми, оскільки відсутність вказівки на організаційно-правову форму особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, не свідчить про не зазначення найменування такої особи. Вказав, що питання щодо підстав набуття відповідачем спірних векселів не являється предметом розгляду даного спору. Просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб 1-4 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 05.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників учасників судового провадження, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

04.05.2000 відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» (далі - ВАТ «Тернопільобленерго») Українському кредитному банку були видані прості векселі № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382 (далі - спірні векселі), на суму 1 000 000,00 грн кожен, із строком платежу - за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.

У березні 2015 до ВАТ «Тернопільобленерго» звернулось публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з листом № 26-2132/1.2-15 від 24.03.2015, у якому повідомляло, що є власником спірних векселів та пропонувало їх оплатити до 12 год. 00 хв. 07.04.2015.

У відповідь на вищевказаний лист ВАТ «Тернопільобленерго» направило на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» лист № 2251/29 від 26.05.2015, яким повідомило, що виконати вимоги останнього в даний час не має можливості та просило розглянути можливість розтермінування оплати до кінця 2015 року щомісячними платежами.

23.04.2015 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. спірні векселі були опротестовані в неоплаті, що підтверджується, зокрема, актами про протест векселя про неоплату, копії яких долучені до матеріалів справи.

29.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. вчинені виконавчі написи з реєстровими номерами 636, 637, 638 про стягнення з ВАТ «Тернопільобленерго» по 1 000 000,00 грн за кожним з оспорюваних векселів.

Вважаючи, що спірні векселі не створюють для ВАТ «Тернопільобленерго» обов'язків, оскільки не відповідають вимогам законодавства та встановленому в товаристві порядку видачі цінних паперів і укладення угод, ВАТ «Тернопільобленерго» звернулось до суду, просило визнати частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню спірні векселі в часині зобов'язань ВАТ «Тернопільобленерго» сплатити за вказаними векселями на користь Українського кредитного банку чи його наказу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн (по кожному векселю) у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ «Тернопільобленерго» зазначило, що відповідно до статуту Товариства прийняття рішення щодо здійснення операцій з цінними паперами віднесено до компетенції правління товариства, а укладення угод (правочинів, до яких відносяться також дії, пов'язані із видачею векселя) на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн, потребує обов'язкового погодження такої угоди із спостережною радою. Проте, ані правлінням товариства, ані його спостережною радою відповідних рішень про погодження та видачу спірних векселів прийнято не було, що свідчить про перевищення власних повноважень особою, яка видала вексель.

Крім того, ВАТ «Тернопільобленерго» вказало, що на спірних векселях відсутній підпис, який належить саме голові правління ВАТ «Тернопільобленерго» ОСОБА_8, а також наявні порушення щодо такого обов'язкового реквізиту простого векселя, як найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, що суперечить положенням ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон) та позбавляє спірні векселі сили простого векселя.

Як встановлено судом, станом на момент видачі спірних векселів відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулювалися Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також законами України від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (прийнятого 18.06.1991, тут і далі в редакції, чинній на момент видачі спірних векселів) вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 75 Уніфікованого Закону встановлено, що простий вексель містить:

1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Уніфікованого Закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, форма будь-якого зобов'язання, яке виникає із переказного або простого векселя, підпорядковується законам місця підписання зобов'язання.

Так, ВАТ «Тернопільобленерго» зазначило про необхідність погодити видачу спірних векселів із спостережною радою товариства, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.3.7 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» в редакції, зареєстрованій в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 19.02.1999, чинній на момент видачі спірних векселів (далі - статут ВАТ «Тернопільобленерго») та п. 3.1 Положення про спостережну раду ВАТ «Тернопільобленерго» (затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Тернопільобленерго», протокол № 2 від 15.02.1999) спостережна рада встановлює граничний розмір сум договорів (угод), які підлягають обов'язковому погодженню із спостережною радою товариства.

Згідно із протоколом першого засідання спостережної ради ВАТ «Тернопільобленерго» від 15.02.1999, копія якого долучена до матеріалів справи, прийнято рішення про те, що обов'язковому погодженню із спостережною радою підлягають, зокрема, господарські, кредитні та інші (крім відчуження основних фондів) угоди на суму більшу 1 000 000,00 грн.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 08.06.2007 (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 5) роз'яснено, що дії, зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя, визначені як вексельні правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що договори (угоди) віднесені законодавцем до правочинів. Відтак, враховуючи положення статуту ВАТ «Тернопільобленерго», Положення про спостережну раду ВАТ «Тернопільобленерго» та протоколу першого засідання спостережної ради ВАТ «Тернопільобленерго» від 15.02.1999, за умови перевищення номінальної вартості векселя суми в 1 000 000,00 грн, видача такого векселя потребує обов'язкового погодження із спостережною радою товариства.

Водночас, судом встановлено, що номінальна вартість кожного з оспорюваних векселів становить 1 000 000,00 грн, тобто не перевищує гранично допустиму суму договору, визначену спостережною радою ВАТ «Тернопільобленерго». Відповідно погодження спостережної ради ВАТ «Тернопільобленерго» для видачі спірних векселів необхідним та обов'язковим не було.

Щодо доводів ВАТ «Тернопільобленерго» про наявність порушення щодо такого обов'язкового реквізиту простого векселя, як найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (прийнятого 18.06.1991) встановлено, що простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - «вексель»;

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Згідно з раніше наведеними положеннями ст. 75 Уніфікованого Закону простий вексель, зокрема, містить найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж.

Таким чином, законодавством встановлюються певні обов'язкові реквізити для простих векселів, а виходячи зі змісту ст. 76 Уніфікованого Закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є цінним папером (векселем), та може мати силу простої боргової розписки (п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 5).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про господарські товариства» (тут і далі в редакції станом на дату складення спірних векселів) найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства міститься в установчих документах товариства.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»).

Як вбачається із спірних векселів, у графі «найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж» зазначено Український кредитний банк та не вказано організаційно-правову форму (вид) зазначеного господарського товариства, з огляду на що позивач вважає, що спірні векселі не відповідають встановленої законодавством формі та є такими, що не мають сили простого векселя.

Судом встановлено, що відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті Національного банку України (http://www.bank.gov.ua/files/Licences_bank/307770.pdf), організаційно правовою формою Українського кредитного банку було закрите акціонерне товариство.

Судом встановлено, що на кожному спірному векселі міститься відбиток печатки Українського кредитного банку разом із ідентифікаційним кодом вказаної юридичної особи - 14360080.

Наразі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за пошуком ідентифікаційного коду 14360080 міститься інформація, що вказаний ідентифікаційний код юридичної особи належить публічному акціонерному товариству «Акцент-банк».

Той факт, що правонаступником закритого акціонерного товариства «Український кредитний банк» є публічне акціонерне товариство «Акцент-банк» сторонами не оспорюється та був встановлений в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015 у справі № 904/9103/15 (станом на дату розгляду справи у суді вказане рішення не набрало законної сили).

Таким чином, суд дійшов висновку, що правонаступником закритого акціонерного товариства «Український кредитний банк» є публічне акціонерне товариство «Акцент-банк».

При цьому, суд зазначає, що Уніфікований Закон та Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» (прийнятий 18.06.1991) не містили жодних правил складення такого реквізиту простого векселя як найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, з огляду на що суд дійшов висновку, що такий реквізит повинен відповідати вимозі щодо достатньої визначеності юридичної особи.

Як встановлено судом, у спірних векселях у графі «найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж» зазначено Український кредитний банк.

Суд зазначає, що незазначення у спірних векселях організаційно-правової форми юридичної особи Українського кредитного банку - закритого акціонерного товариства, не свідчить про незазначення найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, оскільки навіть при відсутності у векселі організаційно правової форми Українського кредитного банку вбачається за можливе визначити та ідентифікувати вказану юридичну особу.

Доказів існування іншої юридичної особи з назвою «Український кредитний банк» та з іншої організаційно-правовою формою позивачем суду не надано.

Крім того, відомості про існування іншої юридичної особи (з іншою організаційно-правовою формою) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Суд також зазначає, що саме ВАТ «Тернопільобленерго» були заповнені всі реквізити векселів, у тому числі найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж.

Вказані обставин представником ВАТ «Тернопільобленерго» спростовані не були.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд вважає, недоведеною наявність порушення щодо такого обов'язкового реквізиту простого векселя, як найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж.

Щодо тверджень ВАТ «Тернопільобленерго» про те, що спірні векселі видані з перевищенням повноважень особою, яка їх підписала, суд зазначає наступне.

Пунктом 8.4.3 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» закріплено, що правління товариства приймає рішення щодо здійснення операцій з цінними паперами.

Пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 роз'яснено, що при розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наведені приписи ст. 241 ЦК України не містять виключного переліку дій особи, яку представляють, що свідчать про схвалення нею правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень.

З балансу (Звіту про фінансовий стан) ВАТ «Тернопільобленерго» на 31.12.2014 вбачається, що в розділі ІІІ «Поточні зобов'язання і забезпечення» зазначено про видані векселі на загальну суму 5 000 000,00 грн на кінець звітного періоду.

Пунктами 8.1 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» встановлено, що органами управління та контролю товариства є: загальні збори товариства (вищий орган товариства); спостережна рада товариства; правління товариства; ревізійна комісія товариства.

Перевірка господарсько-фінансової діяльності товариства, дочірніх підприємств, філій та представництв проводиться ревізійною комісією. Ревізійна комісія складає висновки на підставі річних звітів та балансів. Без висновку ревізійної комісії вищий орган товариства не вправі затверджувати баланс (8.5.1 та 8.5.4 статуту ВАТ «Тернопільобленерго»).

Враховуючи, що видача векселів була відображена у документах бухгалтерського обліку векселедавця, про факт видачі вказаних векселів в будь-якому випадку, з огляду на її функції, була обізнана ревізійна комісія, яка, в свою чергу, мала доповісти про факт їх видачі загальним зборам акціонерів або спостережній раді та скласти відповідні висновки, без складення яких збори акціонерів не вправі затверджувати баланс позивача.

Крім того, в листі № 2251/29 від 26.05.2015, направленому у відповідь на вимогу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконати зобов'язання за спірними векселями, ВАТ «Тернопільобленерго» не заперечувало факт видачі спірних векселів, натомість повідомляло, що виконати зазначені зобов'язання в даний час не має можливості та просило розглянути можливість їх розстрочення.

Слід зазначити і про те, що, складаючи відповідні звіти про результати фінансово-господарської діяльності за наступні після видачі спірних векселів роки, правління позивача в будь-якому випадку було обізнане про факт видачі спірних векселів, проте заперечень щодо їх підписання не висловило, фактично схваливши правочин щодо їх видачі.

За таких обставин, відповідно до положень приписів ч. 2 ст. 241 ЦК України спірні векселі вважаються такими, що створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов'язки з моменту їх видачі та, відповідно, ВАТ «Тернопільобленерго» є особою, яка має перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язання щодо сплати грошових коштів за вказаними векселями (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 по справі № 910/10794/15 та від 26.04.2016 по справі № 910/7644/15-г).

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ № 5 роз'яснено, що при вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 528 від 10.09.1992 (тут і далі в редакції чинній на момент видачі спірних векселів), вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завірюється печаткою.

За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з п. 8.1 статуту ВАТ «Тернопільобленерго» посадовою особою органів управління товариства, зокрема, є голова правління товариства.

З протоколу загальних зборів акціонерів ДАЕК «Тернопільобленерго» від 15.02.1999, копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що головою правління було обрано ОСОБА_8.

Згідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 14713/14714/15-32 від 27.04.2016 підписи від імені ОСОБА_8 в графі «Голова правління» в простих векселях № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382 від 04.05.2000 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не ОСОБА_8, а іншою особою.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Окрім того, положеннями ч. 2 ст. 77 Уніфікованого закону встановлено, що до простого векселя також застосовуються такі положення: наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8).

Відповідно до ст. 8 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

Крім того, статтею 7 Уніфікованого закону встановлено, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

До того ж, суд зазначає, що підпис виконаний на спірних векселях від імені головного бухгалтера Кицкай Я.М. ВАТ «Тернопільобленерго» не оспорюється.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що дефектом форми векселя, який призводить до визнання його недійсним та таким, що не підлягає виконанню, є саме відсутність визначених законом обов'язкових реквізитів векселя, як документу, у даному випадку відсутність підписів голови правління, головного бухгалтера підприємства-векселедавця та його печатки.

Суд також зазначає, що представник ВАТ «Тернопільобленерго», в порушення вимог ухвали суду від 08.06.2016, документів, що підтверджують звернення ВАТ «Тернопільобленерго» у 2000 році до правоохоронних органів з приводу підроблення підпису голови правління ОСОБА_8 та викрадення печатки підприємства, до матеріалів справи не долучив.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню векселі № 793384262380, № 793384262381 та № 793384262382, видані ВАТ «Тернопільобленерго» 04.05.2000, в часині зобов'язань ВАТ «Тернопільобленерго» сплатити за вказаними векселями на користь Українського кредитного банку чи його наказу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн (по кожному векселю) у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а вказані векселі є дійсними і підлягають виконанню.

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вважало, що строк позовної давності у даній справі сплив 04.05.2003, про що зазначено в поясненнях, поданих 05.07.2016. У зв'язку з цим, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просило суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що підстави для визнання спірних векселів частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню, відсутні, тому суд відмовляє в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та не застосовує положення законодавства щодо позовної давності.

Судом була розглянута заява про забезпечення позову, подана представником позивача 27.05.2015. У вказаній заяві представник позивача просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчих документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку, - виконавчих написів № 636, № 637, № 638, вчинених 29.04.2015 приватним нотаріусом Сидоренком А.В. (третя особа 2), щодо сум, зазначених у спірних векселях, та заборонити ВДВС Тернопільського МУЮ (третя особа 3) вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання зазначених виконавчих написів.

Вказана заява була обґрунтована неправомірністю дій приватного нотаріуса Березій З.А. (третя особа 1), яка вчинила опротестування спірних векселів з порушенням вимог ст. 42 Закону України «Про нотаріат» щодо зупинення вчинення нотаріальних дій, а також з порушенням вимог п. 3.1 глави 17 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо строків для пред'явлення векселів до протесту. Зазначені дії приватного нотаріуса Березій З.А. призвело до подальшого порушення прав позивача: вчинення виконавчих написів по спірних опротестованих векселях та відкриття виконавчого провадження на підставі вказаних виконавчих документів.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Водночас, суд зазначає, що обґрунтування, наведене позивачем, може свідчити про порушення приватним нотаріусом Березій З.А. порядку вчинення нотаріальних дій, що не є предметом розгляду даної справи, та, враховуючи зміст позовних вимог, що полягають у визнанні частково недійсними та такими, що не підлягають виконанню, спірних векселів, не пояснює яким чином не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що судом відмовлено в задоволенні позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та задоволення відповідної заяви позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні даного позову судом відмовлено, судовий збір у повій мірі покладається на позивача - ВАТ «Тернопільобленерго».

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 липня 2016 року.

Головуючий суддя Я.А. Карабань

Суддя К.І. Головіна

Суддя Л.Д. Головатюк