номер провадження справи 2/42/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 Справа № 908/1286/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа”, м.Василівка, Запорізька область,

до відповідача: Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради, м.Запоріжжя,

про стягнення 125690,09 грн.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.01.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.05.2016 р.);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство “Василівкатепломережа” з позовом до Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради про стягнення вартості відпущеної теплової енергії за період з червня 2015 року по березень 2016 року в сумі 97441,61 грн., штрафу в сумі 9292,12 грн., пені в розмірі 8288,68 грн., процентів за користування коштами в розмірі ставки НБУ в сумі 5015,52 грн., інфляційних втрат у сумі 3704,34 грн., 3% річних в сумі 1947,82 грн. за договором на відпуск теплової енергії від 01.07.2008 р. №172.

Позов заявлено на підставі ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п. 40 Правил користування тепловою енергією, ст.ст. 387, 503, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 193, 218, 224 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.05.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/42/16 та призначено розгляд справи на 07.06.2016р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у сумі 5015,52 грн. за користування коштами в розмірі ставки НБУ, оскільки в договорі на відпуск теплової енергії від 01.07.2008 р. №172 не визначено, за якою саме ставкою НБУ нараховуються відсотки. Крім того, сторони уклали договір на відпуск теплової енергії в новій редакцій від 29.10.2015 р. і в цьому договорі взагалі відсутня відповідальність споживача у вигляді сплати відсоткової ставки НБУ. Також відповідач просить зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) до 500,00 грн. відповідно, оскільки позивач не надав доказів понесення ним збитків. Відповідач просить розстрочити виконання рішення на 9 місяців у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, в якому вказав на безпідставність вимог відповідача про зменшення штрафних санкцій та надання розстрочки. Вказує, що відповідачу вже надавалась розстрочка виконання рішення в іншій судовій справі і строки оплати відповідачем порушувались. Позивач також знаходиться у скрутному фінансовому стані.

16.06.2016 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд не враховувати заявлені позовні вимоги про стягнення процентів за користування коштами в розмірі ставки НБУ в сумі 5015,52 грн. Також збільшив період стягнення основного боргу до квітня 2016 року, а суму боргу до 99993,41 грн., зменшив суму штрафу до 6999,54 грн., збільшив пеню до 12457,25 грн., зменшив 3% річних до 982,36 грн., збільшив інфляційні втрати до 3704,34 грн. Загалом сума заявлених позовних вимог зменшилася. Відповідно до зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 99993,41 грн., штраф у розмірі 6999,54 грн., пеню в розмірі 12457,25 грн., 3% річних в розмірі 982,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 4626,23 грн., а всього – 125058,79 грн. Також позивач повідомив, що договір в редакції 2015 року є неукладеним, оскільки 20.10.2015 р. на прохання відповідача йому був наданий скріплений печаткою та підписом позивача договір на відпуск теплової енергії в новій редакції, однак відповідач не надіслав позивачу підписаний примірник цього договору або протокол розбіжностей. Заяви про розірвання договору від 01.07.2008 р. №172 не надходило, тому позивач продовжував відпуск теплової енергії на умовах договору від 01.07.2008 р. №172.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду. Враховуючи зазначене, має місце нова ціна позову про стягнення 125058,79 грн.

У зв’язку з перебуванням судді Мойсеєнко Т.В. на лікарняному, помічником судді було надіслано сторонам повідомлення від 03.06.2016 р. про неможливість проведення судового засідання, призначеного на 07.06.2016 р., та призначення наступного судового засідання на 21.06.2016 р. В подальшому сторонам було надіслано аналогічне повідомлення про неможливість проведення судового засідання 21.06.2016 р. та зазначено про те, що сторони будуть повідомлені про наступну дату та час судового засідання ухвалою суду.

Враховуючи викладене, у зв’язку з виходом судді з лікарняного, з метою повідомлення сторін про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 04.07.2016 р. розгляд справи судом відкладено на 11.07.2016 р.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, однак замість клопотання про розстрочку виконання рішення суду подав клопотання про відстрочку виконання рішення строком на 1 рік. Також подав суду клопотання не враховувати як доказ наданий відповідачем у справу договір в редакцій від 29.10.2015 р., оскільки позивачу примірник даного договору не надсилався і фактично сторони продовжували виконувати договір на відпуск теплової енергії від 01.07.2008 р. №172.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01.07.2008 р. Закритим акціонерним товариством «Василівкатепломережа» (теплопостачальна організація, позивач) та Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради (споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії №172 на об’єкт по вул. Приморська, 29.

В подальшому найменування позивача було змінено з Закритого акціонерного товариства «Василівкатепломережа» на Приватне акціонерне товариство «Василівкатепломережа», що підтверджується статутом товариства в редакції від 30.05.2011р.

Відповідно до пунктів 2, 4 договору теплопостачальна організація зобов’язується відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді згідно із встановленим планом теплоспоживання з максимальним тепловим навантаження 0,066700 Гкал/год. Кількість теплової енергії, що відпускається теплопостачальною організацією споживачу для опалення, встановлюється залежно від температури зовнішнього повітря.

У п. 22 договору закріплено, що вартість відпущеної теплопостачальною організацією споживачу теплової енергії за звітний місяць визначається на підставі рахунків.

Згідно з п. 26 договору оплата за теплову енергію здійснюється в наступному порядку:

- передплата до 15 числа поточного місяця вартості запланованих місячних обсягів споживання теплової енергії згідно з п. 4 даного договору;

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків до 10 числа наступного за звітним місяця.

За умовами п. 27 договору відпуск теплової енергії вважається прийнятим, якщо протягом 10 днів з моменту отримання акту виконаних робіт від споживача не надійдуть письмові заперечення.

Пунктами 28, 29 договору встановлено, що даний договір укладається строком на 1 рік та вступає в законну силу після його прийняття та підписання обома сторонами. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

Судом встановлено, що сторонами був підписаний договір на відпуск теплової енергії № 172 в редакції від 29.10.2015 р. Позивач у заяві про зменшення позовних вимог повідомив суду, що договір в редакції 2015 року є неукладеним, оскільки 20.10.2015 р. на прохання відповідача йому був наданий скріплений печаткою та підписом позивача договір на відпуск теплової енергії в новій редакції, однак відповідач не надіслав позивачу підписаний примірник цього договору або протокол розбіжностей. Заяви про розірвання договору від 01.07.2008 р. №172 не надходило, тому позивач продовжував відпуск теплової енергії на умовах договору від 01.07.2008 р. №172, що вбачається з актів на відпуск теплової енергії у спірному періоді, які виписані на підставі договору №172 в редакції від 01.07.2008 р. Відповідач підтвердив дані обставини та подав суду клопотання не враховувати договір в редакції 2015 р. як доказ.

Таким чином, правовідносини сторін регулюються договором на відпуск теплової енергії №172 від 01.07.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з червня 2015 року по квітень 2016 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію загальною вартістю 99993,41 грн., що підтверджуєтсья актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, а також актом звіряння взаємних розрахунків сторін за період з 01.06.2015 р. – 17.05.2016 р.

Оскільки за спірний період оплата теплової енергії відповідачем не проводилась, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, в якому відповідно до зменшених позовних вимог просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 99993,41 грн., штраф у розмірі 6999,54 грн., пеню в розмірі 12457,25 грн., 3% річних в розмірі 982,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 4626,23 грн., а всього – 125058,79 грн.

Правовідносини врегульовані договором на відпуск теплової енергії №172 від 01.07.2008 р., який за змістом закріплених у ньому прав та обов’язків сторін є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п.2.2 договору відповідач не здійснив остаточний розрахунок за отриману теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за звітним, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 99993,41 грн.

Відповідач не надав доказів оплати боргу, наявність боргу не заперечує.

За таких обставин суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 99993,41 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 31.1 договору передбачено, що споживач несе відповідальність перед теплопостачальною організацією у випадку несплати рахунку в семиденний строк та оплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості неоплаченої теплової енергії.

У п. 31 договору сторони погодили, що неустойка та пеня нараховуються протягом одного року.

За прострочення оплати теплової енергії позивач нарахував штраф у розмірі 7% від суми боргу, що склало 6999,54 грн. (99993,41 грн. х 7% = 6999,54 грн.) та пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення за період з 11.07.2015 р. по 10.06.2016р., що склало 12457,25 грн.

Розрахунок пені, виходячи зі ставки 0,1% вартості неоплаченої теплової енергії за кожен день прострочення оплати не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за спірні періоди прострочення та здійснений в межах одного року, як це визначено в п. 31 договору.

Суд перевірив розрахунок штрафних санкцій позивача та визнав вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6999,54 грн. та пені в сумі 12457,25 грн. законними, та обґрунтованими.

Разом із цим, суд згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивач не надав доказів понесення ним збитків у зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості та не надає доказів понесення збитків, враховуючи фінансовий стан відповідача, а саме: наявність значних збитків за результатами господарської діяльності (більше 66 мільйонів грн.) та важливе соціальне значення господарської діяльності відповідача (забезпечення потреб населення та інших споживачів Запорізької області в послугах водопостачання та водовідведення), суд дійшов висновку зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню штраф у розмірі 3499,77 грн. та пеня в розмірі 6228,63 грн.

Також позивачем нараховані 3% річних в розмірі 982,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4626,23 грн. за період з липня 2015 року по квітень 2016 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 982,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4626,23 грн. визнані законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідачем подано клопотання про відстрочку виконання рішення строком на 1 рік, посилаючись на свій скрутний фінансовий стан.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Суд зазначає, що відповідач є комунальним підприємством, діяльність якого має важливе соціальне значення (забезпечення потреб населення та інших споживачів Запорізької області в послугах водопостачання та водовідведення).

Досліджені судом обставини свідчать, що відповідач дійсно знаходиться у важкому фінансовому стані і не має можливості одноразово розрахуватися з позивачем в короткий строк. Зокрема, з балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2016 р. вбачається, що підприємство має непокритий збиток за результатами господарської діяльності в розмірі 66 164 тис. грн. Така ситуація склалася у зв’язку із значною заборгованістю споживачів за надані послуги. Так, дебіторська заборгованість за надані відповідачем послуги складає 23845 тис. грн.

Загальна кредиторська заборгованість станом на 31.03.2016. складає 42905 тис. грн., з них заборгованість за розрахунками з оплати праці - 6073 тис. грн., з бюджетом – 6896 тис. грн.

На кошти підприємства накладено арешт постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.04.2016 р. ВП №50789229 у межах суми 4 266 102,82 грн.

Як пояснив представник відповідача, першочергово кошти, що надходять на рахунки підприємства, спрямовуються на погашення заборгованості із заробітної плати.

Стягнення суми заборгованості за наказом може призвести до зупинення діяльності підприємства, що, в свою чергу, спричинить зменшення надходжень від наданих послуг та може призвести до повної неплатоспроможності підприємства.

Разом із цим, відповідачем не обґрунтовано необхідність надання відстрочки виконання рішення строком саме 1 рік.

Як свідчить баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2016 р., відповідач має певні грошові надходження від здійснення господарської діяльності (готівка складає 654 тис. грн., на рахунках у банках 25 тис. грн.), а також має значну дебіторську заборгованість за надані послуги (23 845 тис. грн.), за рахунок яких можливе погашення заборгованості.

Згідно пояснень представника відповідача найближчим часом планується проведення відповідачем роботи зі стягнення дебіторської заборгованості.

Позивач в запереченнях на заяву відповідача вказав на те, що на сьогоднішній день ПрАТ «Василівкатепломережа» також перебуває у важкому фінансовому стані. Основними споживачами послуг ПрАТ «Василівкатепломережа» є бюджетні підприємства та населення, які мають низьку платоспроможність. Станом на 01.05.2016 р. заборгованість споживачів перед підприємством складає 1957,1 тис. грн., з них заборгованість населення – 939,0 тис. грн. При цьому позивач не має права припинити надання послуг з централізованого опалення населенню, а енергоносії позивач отримує за лише умови їх попередньої оплати.

У зв’язку з цим, враховуючи всі викладені обставини, інтереси позивача, який також є комунальним підприємством і перебуває у важкому фінансовому стані, суд дійшов висновку задовольнити заяву відповідача частково та надати відстрочку виконання рішення строком на 3 місяці.

Відстрочка виконання рішення сприятиме як відновленню господарської діяльності відповідача, так і зробить реальним отримання боргу позивачем.

Відповідач, у свою чергу, не позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України, надавши необхідні докази в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати в сумі 1875,88 грн. за розгляд зменшених позовних вимог покладаються на відповідача, оскільки позов пред’явлено обґрунтовано.

Переплата судового збору в розмірі 9,47 грн. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідною заявою.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, 129-А, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код 03327115) на користь Приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (вул. Шевченко, 85-А, м.Василівка, Запорізька область, 71601, ідентифікаційний код 05541137) основний борг в сумі 99993,41 грн. (дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто три грн. 41 коп.), штраф у розмірі 3499,77 грн. (три тисячі чотириста дев’яносто дев’ять грн. 77 коп.), пеню в розмірі 6228,63 грн. (шість тисяч двісті двадцять вісім грн. 63 коп.), 3% річних в розмірі 982,36 грн. (дев’ятсот вісімдесят дві грн. 36 коп.), інфляційні втрати в розмірі 4626,23 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять шість грн. 23 коп.), а також витрати на сплату судового збору в сумі 1875,88 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят п’ять грн. 88 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.07.2016р. у справі №908/1286/16 на 3 місяці.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 13.07.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.