ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016р.                                                                        Справа № 914/1171/16

За позовом:Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів;

до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто», м. Львів; Львівська міська рада, м. Львів;

про: за зустрічним позовом: до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: про:стягнення 18977,24 грн. боргу, зобов’язання повернути об’єкт оренди шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто», м. Львів; Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів; Львівська міська рада, м. Львів; визнання недійсним договору оренди від 28.03.2000р. за № 456

Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Цяпка О.І.

Представники сторін:

від Управління комунальної власності ДЕП ЛМР:ОСОБА_1 - представник (довіреність №2302-вих-2279 від 12.10.2015р.);

від ТОВ СП «Піцца-Пронто»: від Львівської м/р: ОСОБА_2 – представник (довіреність б/н від 03.05.2016р.), ОСОБА_3 – директор; не з’явився.

присутній:ОСОБА_4 – працівник батальйону поліції особливого призначення

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. За ініціативою суду здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

28.04.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі – УКВ ДЕП ЛМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто» (надалі – ТОВ СП «Піцца-Пронто») про стягнення 18977,24 грн. боргу, зобов’язання повернути об’єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 57,4 кв.м., що знаходяться за адресою : м. Львів, вул. Городоцька, 61.

Ухвалою суду від 28.04.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.05.2016р.

23.05.2016р. ТОВ СП «Піцца-Пронто» подано суду зустрічну позовну заяву у справі №914/1171/16, яка ухвалою суду 23.05.2016р. прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 23.05.2016р. розгляд справи відкладено на 02.06.2016р. Ухвалою суду від 02.06.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Львівську міську раду та розгляд справи відкладено на 15.06.2016р. Ухвалою від 15.06.2016р. суд на підставі клопотання позивача продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 08.07.2016р.

08.07.2016р. судом винесено ухвалу, відповідно до якої забезпечено участь працівника батальйону поліції особливого призначення у судовому засіданні господарського суду Львівської області 08.07.2016р. у справі №914/1171/16.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання з’явився, позовні вимоги за первісним позовом підтримав, проти зустрічного позову заперечив.

Як вбачається з позовної заяви, заявлені вимоги УКВ ДЕП ЛМР обґрунтовано тим, що 28.03.2000р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради (функції та повноваження якого у сфері управління майном територіальної громади м. Львова здійснює УКВ ДЕП ЛМР) укладено договір оренди нежитлових приміщень №456, терміном з 27.03.1996р. до 27.03.2006р. У зв’язку з відсутністю заяви однієї зі сторін про припинення договору, в 2006р. вказаний договір було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах до 27.03.2016р. У зв’язку з небажанням продовжувати договірні відносини, 31.03.2016р. УКВ ДЕП ЛМР на адресу ТОВ СП «Піцца-Пронто» скеровано повідомлення про припинення договірних відносин у зв’язку з закінченням терміну дії договору, необхідності повернути орендоване майно протягом 15 днів та проведення повного розрахунку по сплаті орендної плати. Оскільки після закінчення строку дії договору, орендар не повернув об’єкт оренди, не погасив заборгованість по орендній платі та незаконно займає раніше орендовані ним приміщення, УКВ ДЕП ЛМР просить суд зобов’язати ТОВ СП «Піцца-Пронто» повернути об’єкт оренди та стягнути з останнього 18977,24 грн., з яких за період з 01.05.2015р. до 27.03.2016р. борг по орендній платі, з 28.03.2016р. до 31.03.2016р. плата за фактичне користування приміщенням. Також позивач просить суд виселити ТОВ СП «Піцца-Пронто» з займаних приміщень.

Заперечуючи проти зустрічного позову, УКВ ДЕП ЛМР зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 10.03.1987р. №109 будинок за адресою: м. Львів, вул. 1 Травня (тепер вул. Городоцька), 61 включено в реєстр житлових будинків (споруд), які належать місцевим радам по Залізничному районі м. Львова. Постановою КМУ від 05.11.1991р. №311 затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якого, зокрема, включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов’язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду. 24.12.1991р. виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення №728, яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів районів м. Львова. Таким чином, будинок по вул. Городоцькій, 61 в цілому, в т.ч. нежитлове приміщення за інв. №19-1 – 19-6 площею 57,4 кв.м. було віднесено до власності місцевих рад. Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради є власником спірних нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно серії ССО №830997 від 04.03.2009р. На думку УКВ ДЕП ЛМР, договір оренди від 28.03.2000р. №456 укладений Управлінням комунального майна в межах наданих йому повноважень, як виконавчого органу Львівської міської ради, який на той час був уповноважений виступати орендодавцем та управляти майном комунальної власності. З приводу реєстрації права власності на об’єкт оренди позивач за первісним позовом стверджує, що законодавством, котре діяло на момент укладення договору не встановлювалося вимог щодо обов’язкової державної реєстрації речових прав, натомість така стала обов’язковою лише 01.07.2004р., з прийняттям закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З приводу звернення до суду УКВ ДЕП ЛМР, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) зазначає, що Управління комунальної власності виконує повноваження орендодавця майна комунальної власності м. Львова на підставі положення про управління комунальної власності Львівської міської ради.

Також 15.06.2016р. УКВ ДЕП ЛМР подано клопотання, відповідно до якого позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) просить суд застосувати до зустрічних позовних вимог про визнання договору оренди від 28.03.2000р. №456 недійсним, строк позовної давності.

Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання з’явилися, проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовують тим, що Управління комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, яким укладався договір оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р. є неналежним орендодавцем, так як в нього було відсутнє право власності на об’єкт оренди, про що на думку ТОВ СП «Піцца-Пронто» свідчить інформаційна довідка з державного реєстру майнових прав на нерухоме майно від 09.03.2016р. Управління комунального майна не було структурним підрозділом Львівської міської ради, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ на Львівську міську раду від 04.06.2015р., де в розділі «Дані про відокремлені структурні підрозділи відсутні». Крім цього, в інформаційній довідці з державного реєстру майнових прав на нерухоме майно від 22.02.2016р., відомості про власника приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61 з індексами приміщень 19.1-19.6. відсутні. Також в обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ СП «Піцца-Пронто» посилається на те, що Львівська міська рада не є правонаступником Ради народних депутатів, місцеве самоврядування з’явилося в Україні лише в 1996 році, до того, вся публічна власність була державною, до Львівської міської ради ця власність не передавалася від держави, відповідно власність і не була зареєстрована. Також у зустрічні позовній заяві йдеться про те, що відсутні акти прийому-передачі приміщення за договором, фізично не можна передати приміщення в оренду по акту прийому-передачі, коли договір підписується 28.03.2000р., а фактичний початок дії договору фіксується 27.03.1996р. На думку позивача за зустрічним позовом, Управління комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради могло здійснювати повноваження орендодавця за договором №456 від 28.03.2000р. тільки за наявності відповідного рішення Львівської міської ради. УКВ ДЕП ЛМР не є стороною договору та не є правонаступником Управління комунального майна. Крім цього, позивачем за зустрічним позовом зазначається, що в приміщеннях по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові з 1990р. до 1992р. знаходилося підприємство громадського харчування «Гарячі бутерброди», 01.10.1992р. згідно акту прийому-передачі вказане приміщення було передане ТОВ «Піцца-Пронто, натомість жодних актів передачі від ЖЕКу, Управління комунального майна, територіальної громади чи міської ради не було. До сьогоднішнього дня, власник приміщення не виявлений. Договір оренди, об’єктом котрого являлося згадане приміщення переоформлявся з ЖЕКом 302, Фондом комунального майна, а пізніше і з Управлінням комунального майна, яке не мало права на укладення договору оренди. Відтак ТОВ СП «Піцца-Пронто» просить суд визнати недійсним договір оренди від 28.03.2000р. №456, укладений між Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради та ТОВ СП «Піцца-Пронто».

08.07.2016р. ТОВ СП «Піцца-Пронто» в судовому засіданні заявлено усне клопотання про витребування в УКВ ДЕП ЛМР договорів оренди нежитлового приміщення №455, №457 від 28.03.2000р. та реєстраційного журналу угод за березень 2000р. та клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 28.03.2000р. за №456.

Також ТОВ СП «Піцца-Пронто» 08.07.2016р. подано клопотання від 07.07.2016р. №160707-1сг, відповідно до якого ТОВ СП «Піцца-Пронто» просило суд в порядку ст. 83 ГПК України визнати недійсним нікчемний правочин – договір оренди №456 від 28.03.2000р. та застосувати наслідки недійсності нікчемних договорів; клопотання від 07.07.2016р. №160707-3сг, відповідно до якого ТОВ СП «Піцца-Пронто» просить суд дослідити відповідність підприємства, печаткою якого скріплений договір №456 від 28.03.2000р. та орендодавця, як сторони цього договору – Управління комунального майна Департаменту економічної політики ЛМР; відповідність коду ЗКПО 20858073, що стоїть в графі «Орендодавець» за юридичною адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15, коду Управління комунальної власності ДЕП ЛМР; клопотання від 07.07.2016р. №160707-5сг, відповідно до якого ТОВ СП «Піцца-Пронто» просило дослідити довідку з ЄДРПОУ на Управління комунального майна ЛМР та виписку з ЄДР на Управління комунальної власності; клопотання від 07.07.2016р. №160707-8сг про витребування у Львівського міського управління юстиції (реєстраційної служби) копії реєстраційної справи Управління комунального майна Виконавчого комітету Львівської ради народних депутатів, відкладення розгляду справи; клопотання від 07.07.2016р. №160707-9сг про витребування в Управління комунального майна ДЕП ЛМР реєстраційних документів Управління комунального майна Виконавчого комітету Львівської ради народних депутатів та відкладення розгляду справи; клопотання від 07.07.2016р. №160707-7сг про залучення до участі у справі прокуратуру Львівської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Ухвалою від 08.07.2016р. суд відмовив ТОВ СП «Піцца-Пронто» в задоволенні усного клопотання про витребування документів та письмових клопотань від 07.07.2016р. №160707-8сг, від 07.07.2016р. №160707-9сг, від 07.07.2016р. №160707-7сг, оцінку доводам, викладеним у клопотаннях від 07.07.2016р. №160707-1сг, від 07.07.2016р. №160707-3сг, від 07.07.2016р. №160707-5сг та усному клопотанні про визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди від 28.03.2000р. за №456, суд ухвалив надати при винесенні рішення у справі.

Крім цього, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) подано заяву про відвід судді Крупника Р.В., в задоволенні котрої відмовлено, з підстав, викладених в ухвалі від 08.07.2016р.

Також в судовому засіданні (після виходу судом з нарадчої кімнати, у зв’язку із вирішенням клопотань позивача (за зустрічним позовом) та вирішення заяви про відвід судді) ТОВ СП «Піцца-Пронто» подало клопотання про колегіальний розгляд справи, клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду з зустрічним позовом та повторно подало заяву про відвід судді Крупника Р.В..

Як вбачається зі змісту повторної заяви про відвід судді, така мотивована тиском та неупередженістю судді Крупника Р.В. на представників ТОВ СП «Піцца-Пронто», зокрема, безпідставним викликом в судове засідання наряду «Грифон» для вчинення психологічного тиску на представників ТОВ СП «Піцца-Пронто», лояльного ставлення до УКВ ДЕП ЛМР, раніше прийнятого суддею завідомо неправосудного рішення у справі ТОВ СП «Піцца-Пронто» до ПАТ «Львівгаз» про стягнення збитків.

Розглянувши повторну заяву ТОВ СП «Піцца-Пронто» про відвід судді, господарський суд зазначає.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній. У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься (п. 1.2.5. Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р.).

Враховуючи те, що участь працівника батальйону поліції особливого призначення в судовому засіданні відбулася на підставі ухвали, винесеної 08.07.2016р., враховуючи те, що повторна заява про відвід судді подана з тих же підстав, що й попередня, подана без жодних доказових підтверджень обставин, на які посилається заявник, суд розцінив повторну заяву про відвід судді як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та відповідно відмовив в її задоволенні, без виходу в нарадчу кімнату та без винесення окремого процесуального документу.

Розглянувши клопотання ТОВ СП «Піцца-Пронто» про призначення колегіального розгляду справи, яке мотивоване складністю справи, невизначеністю обставин справи, необхідністю з’ясування великої кількості правових нюансів, суд ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки заявником на наведено жодних обставин, які свідчать про складність даної справи, яка унеможливлює одноособовий її розгляд.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явилася, через канцелярію суду подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у відпустці.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що Львівська міська рада не позбавлена права та можливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання з числа своїх працівників, зокрема, юридичного відділу Львівської міської ради, однак явка такого забезпечена не була, беручи до уваги обмеженість строку розгляду справи, суд відмовляє в задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2000р. між Управлінням комунального майна (Орендодавець) та ТОВ СП «Піцца-Пронто» (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №456, відповідно до п. 1-3 якого орендодавець на підставі договору №456 від 20.05.1993р. і патенту №279 від 01.04.1996р. здав, а орендар прийняв в оренду з 27.03.1996р. до 27.03.2006р., терміном на 10 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61. Призначення приміщень – кафе. Загальна площа – 57,4 кв.м.

Відповідно до п.9 Договору надані в оренду приміщення передаються ЖЕКом орендарю з устаткуванням і інвентарем, що конструктивно з’єднані з орендованим приміщенням, згідно акту прийому-передачі та поверхового плану, які додаються до договору.

У поясненнях (вх. №21666/16 від 23.05.2016р.) УКВ ДЕП ЛМР зазначає, що акт приймання-передачі в оренду приміщення за договором оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р. не складався, оскільки об’єкт оренди був переданий ТОВ СП «Піцца-Пронто» ще задовго до укладення вказаного договору, а саме 27.03.1996р.

Разом з тим, ТОВ СП «Піцца-Пронто» не заперечує проти факту знаходження у спірному приміщенні. Більше того, факт знаходження останнього у вказаному приміщенні підтверджується ОСОБА_3 №170п/16 від 23.02.2016р. (Т.1 а.с.64).

Відповідно до положень пунктів 3, 5, 6 Договору №456 від 28.03.2000р. станом на 23.03.2000р. орендна плата складає 312,55 грн. + ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. За орендоване приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць шляхом її перерахунку на розрахунковий рахунок ЖЕКу, на території якого знаходиться об’єкт оренди.

Орендар зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ (п.15.1 Договору).

Судом на підставі матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що до березня 2015р. ТОВ СП «Піцца-Пронто» регулярно сплачувало оренду плату, однак починаючи з березня 2015р. оренда сплачувалася не в повному обсязі, а з вересня 2015р. надходження орендних платежів від орендаря припинилося взагалі.

Також з матеріалів справи вбачається, що 31.03.2016р. УКВ ДЕП ЛМР направило ТОВ СП «Піцца-Пронто» повідомлення №2302-вих-901 від 30.03.2016р. в якому повідомило останнього, що строк дії Договору №456 закінчився 27.03.2016р., а тому просило орендаря звільнити займані приміщення та передати їх за актом приймання-передачі балансоутримувачу.

У зв’язку з тим, що ТОВ СП «Піцца-Пронто» не повернула об’єкт оренди та не сплатило заборгованості з орендної плати, УКВ ДЕП ЛМР звернулося із первісним позовом до суду в якому просить зобов’язати відповідача позовом повернути об’єкт оренди шляхом виселення із займаних приміщень та стягнути з ТОВ СП «Піцца-Пронто» 18977,24 грн. боргу: з 01.05.2015р. до 27.03.2016р. – заборгованість по оренді, з 28.03.2016р. до 31.03.2016р. – заборгованість за фактичне користування майном у розмірі орендної плати.

Заперечуючи проти позову, ТОВ СП «Піцца-Пронто» стверджує, що підстав для стягнення заборгованості та повернення приміщення немає, оскільки Управління комунального майна не є належним орендодавцем за договором оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р., так як не являвся власником приміщення по вул. Городоцькій, 61, а УКВ ДЕП ЛМР не є правонаступником Управління комунального майна та не був стороною договору, а тому не вправі стягувати оренду та виселяти ТОВ СП «Піцца-Пронто» з займаних товариством приміщень. Більше того, Львівська міська рада не є правонаступником Ради народних депутатів, місцеве самоврядування в Україні виникло лише в 1996р., до того вся публічна власність була лише державною і до Львівської міської ради не передавалася від держави, відповідно право власності на приміщення не зареєстроване за жодним суб’єктом. Крім цього, договір №456 від 25.05.1993р. (на підставі якого як стверджує УКВ ДЕП ЛМР укладався договір №456 від 28.03.2000р.) є нікчемним, так як не містить таких істотних умов, як: оцінка об’єкта, порядок використання амортизаційних відрахувань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки. У зв’язку з наведеним, ТОВ СП «Піцца-Пронто» заявило зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.4 та п.9 Прикінцевий та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Беручи до уваги той факт, що спірний Договір оренди №456 було укладено 28.03.2000р., відтак стосовно питань, щодо його відповідності чинному законодавству при його укладенні слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963р., а стосовно питань, що стосуються припинення його дії, поновленням його на новий строк, а також виконання його умов слід застосовувати положення ЦК України від 16.01.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Аналогічний обов’язок покладений на відповідача (за первісним позовом) пунктом 15.1 Договору.

Відповідно до ч.2 ст.291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч.1 ст.27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»; ч.1 ст.785 ЦК України).

Відповідно до ст.764 ЦК України, положення котрої є аналогічними із положеннями ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначає УКВ ДЕП ЛМР, у зв’язку з тим, що спірний Договір оренди №456 від 28.03.2000р. було укладено на 10 років і його строк почав обчислюватися з 27.03.1996р. (як це зазначено в самому договорі), то строк цього договору закінчився 27.03.2006р. і через те, що не було ніяких заперечень щодо його поновлення, договір поновився на новий десятирічний строк до 27.03.2016р. Оскільки, 31.03.2016р. УКВ ДЕП ЛМР направило ТОВ СП «Піцца-Пронто» повідомлення №2302-вих-901 від 30.03.2016р. про припинення дії договору, то строк Договору оренди №456 від 28.03.2000р. припинився 27.03.2016р., а тому останнє зобов’язане звільнити вказане приміщення.

Разом з тим, суд не погоджується з таким твердженням УКВ ДЕП ЛМР, з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 1-3 Договору №456 від 28.03.2000р., орендодавець на підставі договору №456 від 20.05.1993р. і патенту №279 від 01.04.1996р. здав, а орендар прийняв в оренду з 27.03.1996р. до 27.03.2006р., терміном на 10 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61.

Відповідно до ч.1 ст.41 ЦК УРСР 1963р. (в редакції станом на 28.03.2000р.) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Згідно ч.1 ст.42 ЦК УРСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

За змістом ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась (ч.1 ст.154 ЦК УРСР).

Таким чином, з наведеного вбачається, що своє волевиявлення на укладення договору сторони договору виявляють в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки. Разом з тим, строк договору – це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Вказаний строк не може розпочинати свій перебіг швидше ніж сторонами досягається згоди з усіх істотних умов та складається письмовий документ.

Як вбачається з п.1 Договору оренди №456 від 28.03.2000р. сторони погодили, що термін оренди становить 10 років. Разом з тим, всупереч положенням чинного на той час законодавства України (які не передбачали можливості обчислювати перебіг строку оренди раніше ніж укладався договір) та всупереч положенням ч.2 ст.19 Конституції України котрими зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Управління комунального майна зазначило, що термін оренди обчислюється з 27.03.1996р.

Суд зазначає, що лише із прийняттям ЦК України від 16.01.2003р. сторонам договору було надано можливість встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.3 ст.631). До прийняття ЦК України від 16.01.2003р. такої можливості в цивільному законодавстві не передбачалося.

Більше того, неможливість обчислювати строк оренди з 27.03.1996р. за Договором №456 від 28.03.2000р. доводиться також наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.1993р. між Львівською міською радою народних депутатів, Фондом комунального майна м. Львова (Орендодавцем) та ТОВ СП «Піцца-Пронто» (Орендарем) укладено договір на оренду нежитлових приміщень №456, відповідно до якого орендодавець на підставі договору №2 від 01.10.1992р. із ЖЕК-302 (комерціалізація) передав, а орендар прийняв в оренду з 01.10.1992р. на термін до 01.10.1994р. в користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 61 (19-1, 19-2, 19-3, 19-4) для використання під торгові зали (зали харчування) і побутових приміщень, площею 57,1 кв.м. (Т.1 а.с.83-84).

З відмітки відділу оренди нежитлових приміщень від 28.10.1994р. на вказаному договорі вбачається, що такий було продовжено до 21.10.1999р. на підставі наказу №6 від 21.10.1994р.

Таким чином суд зазначає, що окрім неможливості обчислювати за Договором №456 від 28.03.2000р. строк оренди з 27.03.1996р. у зв’язку з тим, що вказане не видавалося можливим чинним на той час законодавством України, цей строк не можна було обчислювати з вказаного періоду ще й тому, що спірне приміщення перебувало до 21.10.1999р. в оренді за Договором №456 від 25.05.1993р. Водночас перебування одного і того ж приміщення в оренді за двома різними договорами є неможливим.

Відтак, оскільки в пункті 1 Договору оренди №456 від 28.03.2000р. сторони погодили, що термін оренди становить 10 років, цей термін розпочав свій перебіг з моменту укладення договору і закінчився 27.03.2010р. включно. Оскільки в матеріалах справи відсутніми є докази того, що протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору орендар повідомлявся про його припинення, строк Договору оренди №456 від 28.03.2000р. на підставі ст. 764 ЦК України поновився на тих же самих умовах до 27.03.2020р. включно.

Обгрунтовуючи первісні позовні вимоги, УКВ ДЕП ЛМР покликається на ухвалу суду від 10.08.2006р. у справі №1/794-11/207, відповідно до котрої встановлено, що спірний договір оренди було продовжено до 27.03.2016р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2006р. господарським судом Львівської області прийнято ухвалу №1/794-11/207 у справі за позовом ТОВ СП «Піцца-Пронто» до Управління комунального майна про спонукання підписати додаток до Договору оренди №456 від 27.03.1996, яким встановити термін дії договору з 27.03.2006р. до 27.03.2016р., котрою припинено провадження у справі (Т.1 а.с.146-147).

З вказаної ухвали вбачається, що суд прийшов до висновку про відсутність предмета спору, оскільки на думку суду Договір оренди нежитлових приміщень №456 від 27.03.1996р. в редакції від 28.03.2000р. продовжено на підставі Закону до 27.03.2016р., так як сторони не направляли одна одній заяв, пропозицій, додатків про намір припинити або змінити умови цього договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії.

Як зазначає представник УКВ ДЕП ЛМР, враховуючи наявність ухвали суду №1/794-11/207 від 10.08.2006р., факт про те, що спірний договір оренди продовжено до 27.03.2016р. є преюдиціальним. Разом з тим, суд не погоджується з таким твердженням представника.

Так, відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Як зазначив Пленум ВГСУ в п.2.6 Постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. (Постанова Пленуму ВГСУ №18) не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, з наведеного вбачається, що преюдиціальність обставин встановлюється саме в рішенні суду, а не ухвалі суду. Вказане зумовлене тим, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 5, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території. Суттєвою рисою рішення суду, що відрізняє його від ухвали, є те, що спір сторін вирішується по суті лише в рішенні суду, яке повинне відповідати вимогам ст. 84 ГПК України. Натомість, ухвали суду повинні відповідати вимогам ст. 86 ГПК. Більше того, як зазначено в п.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ №18 припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, покликання представника УКВ ДЕП ЛМР про те, що в ухвалі суду про припинення провадження у справі №1/794-11/207 від 10.08.2006р. встановлено преюдиціальні обставини, є такими, що суперечать вимогам чинного процесуального законодавства України та не заслуговують на увагу.

Більше того, висновок суду про поновлення договору оренди на новий строк являється не обставиною, яка встановлюється судом, а правовою оцінкою обставин пов’язаних із закінченням строку дії договору та наявністю/відсутністю заперечень щодо його поновлення, яка здійснюється судом за результатами розгляду справи із застосуванням положень ч.2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 ЦК України.

Враховуючи викладене, а також те, що за результатами дослідження таких обставин в даній справі, як наявність Договору оренди №456 від 25.05.1993р. та його чинність до 21.10.1999р., неможливість обчислення строку дії Договору оренди №456 від 28.03.2000р. до моменту його укладення, суд прийшов до висновку про поновлення строку дії вказаного договору до 27.03.2020р. включно і його чинність, станом на момент розгляду справи, відтак відсутніми є правові підстави для задоволення первісної позовної вимоги про зобов’язання ТОВ СП «Піцца-Пронто» повернути об’єкт оренди шляхом виселення із займаних приміщення.

Крім цього, у зв’язку з чинністю Договору оренди №456 від 28.03.2000р., ТОВ СП «Піцца-Пронто» не являється особою, яка займає спірне приміщення без правовстановлюючих документів, а тому відсутніми є правові підстави про задоволення первісної позовної вимоги про стягнення заборгованості за фактичне користування майном за період з 28.03.2016р. до 31.03.2016р. у розмірі 296,53 грн.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2015р. по 27.03.2016р. у розмірі 18680,71 грн., то така позовна вимога підлягає задоволенню повністю, оскільки в ході розгляду справи судом ТОВ СП «Піцца-Пронто» не спростувало належними доказами наявність заборгованості з орендної плати.

З приводу зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР 1963р. недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє (ст. 59 ЦК УРСР 1963р.).

Як вбачається із зустрічної позовної, ТОВ СП «Піцца-Пронто» просить суд визнати недійсним Договір оренди №456 від 28.03.2000р., оскільки на думку позивача (за зустрічним позовом) Управління комунального майна не мало права його укладати, так як не являвся власником орендованого приміщення по вул. Городоцькій, 61.

В ході розгляду справи судом на підставі Технічного паспорту від 23.10.1998р. (Т. 1 а.с. 37) встановлено, та вказане не заперечується жодною із сторін, що об’єктом оренди за Договором №456 від 28.03.2000р. виступають приміщення першого поверху будинку №61 по вул. Городоцькій у м. Львові під індексами: №19-1 – 35,8 кв.м., №19-2 – 9,1 кв.м., №19-3 – 3,0 кв.м., №19-4 – 7,7 кв.м., №19-5 – 0,9 кв.м. та №19-6 – 0,9 кв.м. загальною площею 57,4 кв.м.

В довідках №Ю3/413-422 від 13.06.2016р., №32302вих.-1413 від 13.05.2016р. (Т.1 а.с. 276-277) ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» зазначає, що інформація про реєстрацію права власності на приміщення, що виступають об’єктом оренди в матеріалах ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» відсутня. Дані приміщення є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням ТОВ СП «Піцца-Пронто», що відсутність реєстрації права власності на приміщення під індексами: №19-1, №19-2, №19-3, №19-4, №19-5 та №19-6 свідчить про те, що Львівська міська рада не являється власником спірних приміщень і Управління комунального майна не мало права укладати спірний договір.

Так, матеріалами справи, зокрема згаданими довідками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №53752721 від 22.02.2016р. (Т.1 а.с.180-183), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22063107 від 04.03.2009р. (Т.1 а.с.82) підтверджується те право власності на будинок по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Залізничного райвиконкому м. Львова №109 від 10.03.1987р. (Т.1 а.с.81).

Відтак, беручи до уваги те, що територіальна громада м Львова в особі Львівської міської ради являється зареєстрованим власником будинку в цілому по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові, а орендовані приміщення під індексами: №19-1, №19-2, №19-3, №19-4, №19-5 та №19-6 являються частинами внутрішнього об'єму цього будинку є ізольованими, не належать до житлового фонду, не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку та не є допоміжними, то за відсутності окремої реєстрації права власності на ці приміщення за третіми особами, право власності на них належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Судом відхиляються доводи представника ТОВ СП «Піцца-Пронто» про неналежність реєстрації права власності на будинок по вул. Городоцькій, 61 у м. Львові у зв’язку з невідповідністю дат такої реєстрації у витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки в процесі розгляду справи, жодною із сторін не надано доказів того, що реєстрація права власності на будинок в установленому законом порядку скасована.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ СП «Піцца-Пронто» зазначає про невідповідність Управління комунального майна м. Львова, як орендодавця спірного майна.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Як встановлено судом, 09.06.1994р. Львівською міською радою народних депутатів 18-ї сесії 21 скликання прийнято ухвалу «Про припинення діяльності Фонду комунального майна м. Львова», відповідно до п. 1, 2 якої з 15.06.1994р. припинено діяльність Фонду комунального майна м. Львова, поклавши функції орендодавця майна – на міську адміністрацію в особі її управління комунального майна м. Львова, правонаступником прав і обов’язків Фонду комунального майна м. Львова в частині орендодавця майна – міську адміністрацію в особі її управління комунального майна м. Львова.

24.02.2000р. Львівською міською радою 8-ї сесії 3-го скликання прийнято ухвалу №529 «Про питання забезпечення управління майном міської комунальної власності», згідно п. 1-3 якої утворено з 01.04.2000р. Управління ресурсів як структурний підрозділ департаменту економічної політики та ресурсів з правами юридичної особи чисельністю 35 штатних одиниць, шляхом реорганізації управління приватизації майна (13 од.) та управління комунального майна департаменту (22 од.). Встановлено, що управління ресурсів є правонаступником реорганізованих управління приватизації майна та управління комунального майна, надано управлінню ресурсів повноваження органу приватизації, продавця, орендодавця, органу уповноваженого управляти майном міської комунальної власності.

На підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.08.2002р. №250, Управління ресурсів Львівської міської ради стало правонаступником управління ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів та в подальшому, а саме 19.09.2002р. (на підставі ухвали Львівської міської ради 2-ї сесії 4-го скликання №57) було перейменовано в Управління комунального майна Львівської міської ради. Згодом, Львівською міською радою прийнято ухвалу №809 від 23.10.2003р., якою реорганізовано Управління ресурсів в Управління комунального майна Львівської міської ради.

15.08.2003р. Львівською міською радою прийнято рішення №719, яким затверджено Положення про управління комунального майна Львівської міської ради, згідно ст. 1 якого Управління комунального майна Львівської міської ради утворене як її виконавчий орган, орган управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова з метою реалізації повноважень Львівської міської ради щодо здійснення управління цим майном, його приватизації, відчуження та оренди. Статтею 2 цього Положення передбачено, що Управління є юридичною особою.

06.07.2006р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №94, якою утворено Управління комунальної власності Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 25558625), як структурний підрозділ Департаменту економічної політики Львівської міської ради. Згідно Положення про управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, затв. рішенням Львівської міської ради №1205 від 27.10.2006р., основними завданнями управління є, зокрема, виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Станом на день розгляду справи, Львівською міською радою на підставі рішення №237 від 01.04.2016р. затверджено нове Положення про УКВ ДЕП ЛМР.

На підставі наведеного судом встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р. укладено орендодавцем – Управлінням комунального майна м. Львова, яке на момент укладення такого договору здійснювало повноваження орендодавця комунального майна м. Львова, а в подальшому, в порядку правонаступництва такі повноваження перейшли до УКВ ДЕП ЛМР.

Досліджуючи питання невідповідності коду ЄДРПОУ та печатки Управління комунального майна (на яку вказує відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним), як орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень №456 від 28.03.2000р., суд зазначає, що на момент укладання зазначеного договору, Управління комунального майна являлося правонаступником Фонду комунального майна м. Львова в частині орендодавця комунального майна міста, однак доказів того, що Управління комунального майна на момент укладення договору являлося окремою юридичною особою та дані про нього були внесені до ЄДРПОУ, матеріали справи не містять. Натомість, як юридична особа з присвоєнням відповідного коду ЄДРПОУ (25558625), Управління комунального майна внесено до реєстру 19.09.2002р. у зв’язку з перейменуванням Управління ресурсів Львівської міської ради на Управління комунального майна (ухвала №57 від 19.09.2002р.). Наведене пояснює невідповідність коду ЄДРПОУ орендодавця за договором – Управління комунального майна, зазначеного в договорі, коду ЄДРПОУ, який міститься в реєстрі.

З огляду на викладене в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити повністю за безпідставністю. Інші доводи ТОВ СП «Піцца-Пронто» не заслуговують на увагу, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства України.

З приводу заявленого первісним позивачем клопотання про застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності та клопотання позивача за зустрічним позовом про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи те, що в процесі судового розгляду ТОВ СП «Піцца-Пронто» належними та допустимими доказами не було доведено обґрунтованості зустрічних позовних вимог та такі були спростовані судом на підставі наявних матеріалів справи та відповідно в їх задоволенні господарським судом відмовлено, суд відмовляє в задоволенні клопотання УКВ ДЕП ЛМР про застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності та клопотання ТОВ СП «Піцца-пронто» про визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду з зустрічним позовом.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судовий збір за первісним позовом підлягає стягненню з ТОВ СП «Піцца-Пронто» пропорційно задоволеним первісним позовним вимогам, натомість судовий збір за зустрічним позовом залишається за ТОВ СП «Піцца-Пронто».

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 27, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства «Піцца-Пронто» (79016, м. Львів, вул. Городоцька, 61; код ЄДРПОУ 14369753) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 18680,71 грн. боргу та 1356,50 грн. судового збору.

3.          В задоволенні решти первісних позовних вимог – відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6.          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.