АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 654/742/16-ц Головуючий в 1 інстанції: Ширінська О.Х. Номер провадження: 22-ц/791/1719/16 Доповідач – Іванова І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого – Іванової І.П.

                                                        суддів: Базіль Л.В., Кузнєцової О.А.,

секретар – Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на 42/100 частини житлового будинку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 червня 1987 року вона розлучилася зі своїм чоловіком ОСОБА_2 згідно рішення Голопристанського райнарсуду Херсонської області, яким також здійснено розподіл спільного майна подружжя, а саме: житлового будинку за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17, в наступних пропорціях: 58/100 частин будинку перейшли у власність ОСОБА_1, а 42/100 частина будинку перейшла у власність ОСОБА_2

Позивачка зазначила, що з 1995 року відповідач не проживає у вказаному житловому будинку з належною йому частиною. У лютому 2009 року ОСОБА_1 запропонувала своєму колишньому чоловіку продати їй належну йому 42/100 частину житлового будинку, у зв’язку з чим вони пішли до нотаріуса ОСОБА_3, де ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 12 000 грн., а останній в свою чергу написав розписку про отримання вказаних коштів за продаж 42/100 частини житлового будинку, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17 та надав довіреність на право оформлення зазначеної частини житлового будинку, завірену нотаріусом ОСОБА_3

Позивачка наголосила, що домовилася з відповідачем у подальшому посвідчити нотарільно договір купівлі-продажу після підготовки всіх необхідних документів та коштів, однак не встигла, оскільки сплив строк дії довіреності, виданої ОСОБА_2

На підставі викладеного, посилаючись на ч. 2 ст. 220, ст. 392, 321, 328 ЦПК України, ОСОБА_1 просила: визнати дійсним договір купівлі-продажу 42/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17, укладений 09 лютого 2009 року між нею та ОСОБА_2; визнати за нею право власності на 42/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17.

Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

17 лютого 2016 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення, в результаті чого, попереднє рішення було скасовано та винесено нове рішення по суті позовних вимог.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на 42/100 частини житлового будинку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Судом встановлено, що сторони проживали в шлюбі, рішенням Голопристанського райнарсуду Херсонської області від 10 червня 1986 року шлюб між сторонами розірвано та ОСОБА_2 виділено у власність 42/100 частину житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17 спільного сумісного майна подружжя. Розпискою від 09 лютого 2009 року ОСОБА_2 засвідчив те, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12 000 грн. за продаж 42/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17. Довіреністю від 09 лютого 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 наділив ОСОБА_1 повноваженнями щодо продажу належної йому 42/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Дубініна, 17 з дійсністю строком на три роки до 09 лютого 2012 року.

Заслухавши доповідача, сторони, що з’явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу житлового будинку, складений у формі розписки, в силу ст. 657 ЦК України підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому він не може бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується на підставі наступного.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмові формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на ту обставину, що вона та відповідач дійшли згоди про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, однак посвідчення одразу не відбулось у зв’язку з відсутністю коштів та необхідністю підготувати документи, не заслуговує на увагу.

Не може бути підставою для задоволення позову ОСОБА_1 довід позивачки, що вона не встигла оформити нотаріально договір-купівлі продажу, у зв’язку зі спливом строку дії довіреності від 09 лютого 2009 року, оскільки перебувала за кордоном, після чого, вона звернулася з вимогою до ОСОБА_2 піти до нотаріуса, однак останній відмовся.

Розписка ОСОБА_2 про отримання коштів за частину будинку не може бути доказом укладення договору купівлі-продажу, оскільки ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належної формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір купівлі-продажу житлового будинку (його частки) підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, вимагає ст. 657 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.13 постанови № 9  від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»  вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Отже, договір-купівлі продажу 42/100 частини житлового будинку підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тому ст. 220 ЦК України, в якій зазначено, що обов'язковою умовою для визнання судом дійсним договору є ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення у даному випадку не підлягає застосуванню.

На підставі викладеного, недійсність правочину, який відбувся між сторонами, тягне за собою відсутність підстав для визнання права власності на 42/100 частини житлового будинку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.П. Іванова

Судді: Л.В. Базіль

ОСОБА_4