ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р.Справа № 923/1618/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівМорщагіної Н.С., Діброви Г.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання:Земляк А.В. за участю представників сторін:

від позивача:Осадчук О.В. - за дорученням,

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області

від13.10.2015 року

у справі№ 923/1618/15 (суддя: Закурін М.К.),

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», м. Бровари

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Херсон

простягнення 121679,88 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», м. Бровари, (далі - позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Херсон (далі - відповідач) про стягнення 121679,88 грн.

Позов мотивований порушенням відповідачем прийнятих на себе згідно з договором кредиту № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення отриманого кредиту, внаслідок чого станом на 01.09.2015 за останнім утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 4763,96 Євро, що еквівалентно по курсу Національного банку України 116501,58 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у сумі 211,75 Євро, що еквівалентно по курсу Національного банку України 5178,30 грн. за період з 21.07.2014 по 01.09.2015, а тому на підставі договору факторингу від 21.07.2014 повинний сплатити позивачеві вищезазначені суми, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1825,20 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» задоволені у повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 4763,96 Євро, що еквівалентно по курсу Національного банку України 116501,58 грн. - боргу з повернення кредитних коштів, 211,75 Євро, що еквівалентно по курсу Національного банку України 5178,30 грн. - боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а також 1825,20 грн. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності заявленого позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що позивачем вже обрано спосіб захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за №9702 від 11.08.2015, на підставі якого відділом державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м. Херсоні відкрито виконавче провадження за №48657391 від 08.09.2015, внаслідок чого ухвалення оскаржуваного рішення про стягнення боргу призвело до подвійної відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов'язання, що є порушенням норм Конституції України.

Крім того, апелянт вказував на невідповідність наведених позивачем розрахунків ціни позову, адже згідно наведеного виконавчого напису заборгованість за період 21.07.2014 по 15.07.2015 склала 115588,27грн. (тіло кредиту) та 2792,92грн. (відсотки).

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючого судді Морщагіної Н.С., суддів Ярош А.І., Гладишевої Т.Я.

Ухвалою від 27.04.2016 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» прийнята до розгляду.

Згідно поданих 13.05.2016 та 06.06.2016 через канцелярію суду пояснень відповідач зазначив, що в добровільному порядку здійснює погашення існуючої кредиторської заборгованості, на підтвердження чого представив суду копії квитанцій № 28185 від 17.09.2015, № 31643 від 01.10.2015, № 88381 від 05.11.2015. Додатково повідомив про неможливість надання платіжних документів щодо видачі/погашення кредиту, процентів за кредитом, у зв'язку з тим, що відповідні документи на його письмовий запит не були представлені представниками банківської установи.

У зв'язку з відпусткою членів колегії - суддів Ярош А.І. та Гладишевої Т.Я., відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.06.2016 та від 05.07.2016 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Діброва Г.І., Разюк Г.І.

Колегія суддів неодноразово, згідно ухвал від 18.05.2016, 08.06.2016, 21.06.2016 відкладала розгляд апеляційної скарги, у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю виклику в судове засідання посадової особи ПАТ «Неос Банк».

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду вважав законним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. З приводу доводів апеляційної скарги зазначив, що зарахування сплачених грошових коштів відбувалось у спосіб та згідно черговості, встановлених умовами кредитного договору 30/62-1798/2012 від 21.12.2012, обсяги відповідальності за порушення зобов'язань ФОП ОСОБА_6 перед кредитором не змінювались. В судовому засіданні висловився на підтримку власної позиції.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення судом про час та дату розгляду апеляційних скарг, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, наданими ст. 22 ГПК України правами на участь представника в судовому процесі не скористався.

Викликана в порядку ст. 30 ГПК України посадова особа ПАТ «Неос Банк» в судове засідання не з'явилась, пояснень стосовно виконання кредитного договору № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 та договору факторингу б/н від 21.07.2014 року не надала.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «БАНК КІПРУ» (кредитор), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (позичальник), укладено кредитний договір №30/62-1798/2012 (кредитний договір), за умовами якого кредитор на умовах забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування надає позичальнику грошові кошти (кредит/транші) в сумі, що не може перевищувати 9500,00 Євро на строк до 18 грудня 2015 року (включно) для придбання вантажного автомобіля за договором б/н від 12.12.2012, який укладено з ОСОБА_7, зі сплатою змінної процентної ставки за користування кредитом, розрахованою згідно з п.п. 1.1.1 цього договору.

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються за процентною ставкою, яка складається з:

- Euribor (1m) + 12,50% річних за строковою заборгованістю;

- Euribor (1m) + 15,50% річних в разі порушення строків повернення Кредиту (в тому числі частково, сплати нарахованих Процентів, інших платежів, що передбачені цим Договором, а також за порушення умов п.5.1.3 та/або 5.1.6 цього Договору. У разі усунення Позичальником вищезазначених порушень, процентна ставка за користування Кредитом встановлюється у розмірі, що діяла до моменту порушення Позичальником зобов'язань, визначених цим Договором.

У відповідності до встановлених розділом 2 кредитного договору умов та порядку надання і повернення кредиту сторони погодили, що:

кредит (кредитні кошти) надаються кредитором позичальнику на підстав письмової заяви позичальника та документів, підтверджуючих цільове використання, шляхом перерахування суми кредиту в повному обсязі на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК КІПРУ» (п. 2.2);

моментом (днем) надання/отримання кредиту вважається момент (день) зарахування грошових коштів (кредиту) на поточний рахунок позичальника (п. 2.3);

повернення кредиту та нарахованих процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на: позичковий рахунок та рахунок для сплати процентів(п. 2.4);

нарахування процентів за кредитом здійснюється у валюті кредиту впродовж всього строку користування кредитом до повного повернення заборгованості за кредитом, щомісячно, 21 числа кожного місяця, за період з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця, на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом (п. 2.6);

повернення кредиту (основної позичкової заборгованості) здійснюється позичальником відповідно до Графіка погашення заборгованості, що міститься в Додатку №1 до цього договору (наділі - Графік), з повним поверненням заборгованості за кредитом до кінцевого терміну повернення заборгованості (включно) (п.2.9.1);

нараховані проценти позичальник сплачує щомісячно в період з 22 до 27 числа кожного місяця, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок для сплати процентів, відповідно до п.2.4 цього договору. За останній місяць користування кредитом (кредитними коштами) сплата нарахованих процентів здійснюється позичальником не пізніше дня повного повернення всієї суми кредиту (п. 2.9.2).

Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили графік зниження ліміту кредитної лінії, який охоплює період з 28.12.2012 по 18.12.2015 та передбачає щомісячну сплату позичальником періодичних платежів в розмірі 271,42грн. на протязі лютого 2013 - листопада 2015 р.р., та за останнім платежем в грудні 2015 року в розмірі 271,72грн.

Згідно з п. 6.1 кредитного договору, останній набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до часу повного погашення позичальником боргу за кредитом та інших платежів, передбачених договором.

У відповідності до п. 1.3 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника перед кредитором, а також право вимоги кредитора забезпечується іпотекою першої черги трикімнатної квартири № 69, загальною площею 69,7 кв.м., що належить ОСОБА_6 на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1, ринковою вартістю 271874,00грн.

На виконання кредитного договору відповідачем оформлено та подано банку заяву-анкету позичальника - клієнта СМБ.

В період дії кредитного договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 18.02.2013 та № 2 від 18.07.2013, якими змінено шляхом викладення в новій редакції п.п.5.1.14, 5.1.6 кредитного договору в частині зобов'язань позичальника щодо надання кредитору документів, на підставі яких проводиться моніторинг фінансового стану позичальника та цільового використання кредитних коштів.

21.07.2014 кредитні зобов'язання ФОП ОСОБА_6, що випливають з кредитного договору № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012, відступлені ПАТ «БАНК КІПРУ», правонаступником якого згідно з п. 1.2 Статуту є ПАТ «Неос Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи» згідно укладеного між сторонами договору факторингу.

Згідно з додатком №1 «Реєстр заборгованості боржників» до договору факторингу, який є його невід'ємною частиною, загальна сума прав вимоги, що відступається за кредитним договором № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 складає 5896,07 Євро, у тому числі кредитна заборгованість в сумі 5670,38 Євро, заборгованість по процентах 225,69 Євро.

На виконання п. 2.5 договору факторингу відповідачу, як позичальнику, направлено письмове повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні № 500441 від 25.07.2014.

29.07.2014 позивач, як новий кредитор, звернувся до відповідача з претензією № KIPR KI-1256/15 від 28.07.2015 щодо сплати кредитної заборгованості за кредитним договором № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих поштових відправлень № 221 за 28.07.2015 та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 29.07.2015.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, що й стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає позивач, станом на момент набуття ним права вимоги за договором факторингу від 21.07.2014, за відповідачем рахувалась заборгованість за кредитним договором в сумі 5896,07 Євро, у тому числі кредитна заборгованість в сумі 5670,38 Євро, заборгованість по процентах 225,69 Євро.

Згідно представленого позивачем розрахунку в період з 21.07.2014 по 01.09.2015 відповідачем здійснено часткове погашення існуючої заборгованості: по тілу кредиту в сумі 906,42Євро, по процентах в сумі 935,66Євро, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в сумі 4975,71 Євро, у тому числі, за кредитом в сумі 4763,96 Євро (5670,38 Євро-906,42Євро), що станом на 01.09.2015 за офіційним курсом НБУ складає 116501,58грн. та по процентах в сумі 211,75 Євро (225,69Євро + 921,72Євро (відсотки нараховані за період з 21.08.2014 по 01.09.2015) - 935,66Євро), що станом на 01.09.2015 за офіційним курсом НБУ складає 5178,30грн.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 4-7, 32-34, 43 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

З метою з'ясування встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів згідно ухвал від 27.04.2016, 18.05.2016, 08.06.2016, 21.06.2016 витребувала у позивача документально підтверджені письмові пояснення щодо розміру фактичної заборгованості відповідача за кредитним договором № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 окремо щодо строкової/простроченої суми наданих кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами, а також в порядку ст. 30 ГПК України викликала в судове засідання посадову особа ПАТ «Неос Банк» для надання пояснень фактичного виконання п.п. 2.2. та 2.3. договору кредиту № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 щодо перерахування суми кредиту на поточний рахунок відповідача.

Водночас, вимоги ухвал суду належним чином не виконані, докази фактичного виконання п.п. 2.2. та 2.3. договору кредиту № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 не надані.

За таких обставин, апеляційний господарський суд в силу положень ст.ст. 75, 101 ГПК України здійснює перегляд рішення місцевого господарського суду за наявними у справі матеріалами.

Як зазначалося вище згідно з договором факторингу ПАТ «Неос Банк» (клієнт) відступив ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» (фактор) свої права за договорами кредиту та іпотеки укладених, у тому числі, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (боржник), зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги такої заборгованості від боржника та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим договором.

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 Цивільного кодексу України.

Так, частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В силу вимог ст.1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач є фінансовою компанію і має право надавати фінансові послуги такі як факторинг (що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданого Державною компанією з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.09.2011 та додатком до нього).

За договором факторингу можуть передаватись вимоги кредитора (здійснюватися заміна кредитора в зобов'язанні), а тому до нього можуть субсидіарно застосовуватися положення глави 47 Цивільного кодексу України, які містять загальні норми про заміну кредитора.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Сторони не передбачили в договорі кредиту застережень щодо обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора сторони в договорі кредиту не передбачили.

Відповідно до п. 3.1. договору факторингу, загальна сума прав вимоги, що відступається за цим договором та передача документації (визначена у п. 1.1. цього договору) здійснюється шляхом укладення між сторонами відповідних актів прийому-передачі Реєстру заборгованості боржників та Документації. Акт прийому-передачі Реєстру заборгованості боржників та Документації є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно Реєстру Заборгованостей Боржників, який є невід'ємною частиною договору факторингу станом на момент його вчинення за відповідачем рахувалась заборгованість за кредитним договором в сумі 5896,07 Євро, у тому числі кредитна заборгованість в сумі 5670,38 Євро, заборгованість по процентах 225,69 Євро.

Пунктом 2.3 Договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в дату відступлення, якою є дата укладення цього договору, після чого фактор стає новим кредитором у зобов'язанні по відношенню до божників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Під правом вимоги, сторони згідно розділу 1 договору факторингу погодили права грошової вимоги до клієнта щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на день укладення цього договору, а також ті, що можуть виникнути у майбутньому (майбутня вимога у розумінні ст. 1078 Цивільного кодексу України), на підставі кредитних договорів та підтверджується документацією.

Отже, з моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими фактором. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахування та несплачених боржником процентів, в тому числі нового кредитора, зокрема, процентів та інших обов'язкових платежів по відношенню до боржника.

Колегія суддів приймає до уваги, що в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, договір факторингу є дійсним та правомірним, доки він не визнаний судом недійсним, а отже породжує для сторін відповідні права та обов'язки.

Згідно п. 1.1. кредитного договору позичальник повинний повернути кредит у строк - до 18 грудня 2015 року.

Відповідно до п.п.4.2.5, 5.1.1-5.1.16 кредитного договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за цим договором, включаючи прострочену та строкову/поточну заборгованість позичальника за кредитом та/або процентами, та /або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані проценти та неустойку. У випадку такої вимоги кредитора про дострокове повернення заборгованості за цим Договором, в тому числі кредиту, сплати процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим Договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернуті/сплачені впродовж 30 днів з дня надіслання Кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

28.07.2015 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою щодо дострокового повернення кредиту у строк 30 днів з дати отримання цієї вимоги, а також щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом і нарахованої неустойку.

Станом на дату подання позову вимога не була виконана.

Відповідні обставини сторонами не заперечується, факт отримання кредитних коштів та порушення умов кредитних зобов'язань відповідачем не спростовується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ».

Надані апелянтом в якості доказу часткової оплати кредиту належним чином засвідчені копії квитанцій № 28185 від 17.09.2015 на суму 5000 грн., № 31643 від 01.10.2015 на суму 4000 грн. та № 88381 від 05.11.2015 на суму 2000 грн., з призначенням платежу «сплата кредиту за договором кредиту № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012» не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне:

по-перше, часткове погашення кредитних зобов'язань згідно представлених платіжних документів відбулось вже після порушення провадження у даній справі, проте такі докази не були своєчасно подані місцевому господарському суду, що з огляду на приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість їх прийняття та оцінки при апеляційному перегляді справи;

по-друге, повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи здійснювалось у відповідності до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Колегія суддів зазначає, що тягар негативних наслідків, у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, несе безпосередньо така сторона. В силу приписів ст. 64 Господарського процесуального кодексу України вважається, що ухвала про порушення провадження у справі в такому випадку вручена належним чином. За наведених обставин, підстави для скасування судового рішення, у зв'язку з неналежним повідомленням сторони у справі - відсутні.

Водночас, наведене не позбавляє відповідача права в порядку Закону України «Про виконавче провадження» представити відповідні докази державному виконавцю або в порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України ініціювати питання щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково).

Твердження апелянта про те, що позивачем вже обрано спосіб захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи зі змісту ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й на підставі виконавчого напису повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом за несвоєчасну сплату кредиту.

Колегією суддів згідно ухвали від 27.04.2016 витребувало у відповідача пояснення щодо погашення заборгованості за кредитним договором №30-62/1798/2012 від 21.12.2012 року, у тому числі і за рахунок заставного майна в межах виконавчого провадження №48657391.

Доказів фактичного (належного та повного) виконання умов кредитного договору № 30/62-1798/2012 від 21.12.2012 станом на момент звернення позивача з позовом/розгляду апеляційної скарги до матеріалів справи не надано.

Отже, зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги Банку про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним і підлягає судовому захисту.

Наведена правова позиція сформована у поставах Верховного суду України від 04.11.2009 у справі № 6-9224св09, від 09.09.2014 у справі № 3-71гс14.

З урахуванням положень ст.ст. 598, 599 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», висновків Верховного суду України, що містяться в постановах від 04.11.2009 у справі № 6-9224св09, від 09.09.2014 у справі № 3-71гс14 та в силу вимог ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими при застуванні судами відповідних норм права, а також вимог ст. 104 ГПК України, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути покладені в основу зміни чи скасування оскаржуваного судового акту.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2015 у справі № 923/1618/15 без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.07.2016.

Головуючий суддя: Морщагіна Н.С.

Судді: Діброва Г.І.

Разюк Г.П.