КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3583/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дій Київської митниці ДФС, які виразились у відмові у відповіді на заяву № 20/04-1 від 20.04.2015 про здійснення заходів, передбачених законодавством України щодо підготовки та направлення органам казначейства висновку про повернення ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 65 236,98 грн.; стягнення з доходних рахунків Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» надмірно сплачену суму митних платежів в загальному розмірі 65 236,98 грн., із яких 17 631,62 грн. - ввізне мито, 47 605,36 грн. - податок на додану вартість

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.08.2014 позивач пред'явив до оформлення на Київську митницю, товар - рукавички трикотажні для захисту від механічних впливів з різним, в залежності від артикулу, покриттям торговельної марки «TRIARMA», придбаний у компанії SHANDONG XINGYU GLOVES CO, LTD (Китай) на підставі контракту від 09.01.2013 №090113 та інвойсу від 27.06.2014 № XYQ14810.

З метою митного оформлення вказаного товару, позивачем було подано митну декларацію (за формою МД-2) від 19.08.2014 № 125130013/2014/412553, із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

Однак, на підставі розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах, Київською митницю було прийнято рішення від 22.08.2014 №125000003/2014/000370/1 про коригування митної вартості товару, та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.08.2014 № 125130013/2014/00039.

Керуючись частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, позивач подав до митного органу додаткову митну декларацію від 22.08.2014 №125130013/2014/412760, сплативши при цьому митні платежі згідно із попередньо заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантії відповідно до розділу X МК України шляхом перерахування платіжним дорученням від 22.08.2014 № 10915 на відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у місті Києві депозитний рахунок Київської митниці Міндоходів коштів в розмірі, достатньому для покриття гарантійного зобов'язання, а саме - 70000,00 грн.

При цьому, позивач не погодившись з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийняті митної декларації, звернувся з позовом до суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/5397/14 від 07.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, адміністративний позов задоволено, визнані протиправними та скасовані рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 22.08.2014 №125000003/2014/000370/1 та картка відмови Київської митниці Міндоходів від 22.08.2014 №125130013/2014/00039 в прийнятті митної декларації.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у даній справі.

На підстави вказаних рішень, позивач звернувся до Київської митниці ДФС із заявою від 20.04. №20/04-1, в якій просив вжити заходів щодо повернення з Державного бюджету України сплачених в якості фінансової гарантії при розмитненні товару на підставі рішення про коригування митної вартості товару від 22.08.2014 №125000003/2014/000370/1 сум митних платежів в розмірі 65236,98 грн.

Листом від 22.05.2015 №4336/4/10-70-25-47 Київська митниця надала відповідь, з якої вбачається, що рішеннями у справі №810/5397/14, позовні вимоги щодо повернення надміру сплачених коштів не розглядались. Також відповідач послався на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, відповідно до п. 8 розділу ІІІ якого суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

При цьому, пославшись на Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міндоходів та Мінфіну від 30.12.2013 №882/1188, відповідач вказав, що дія цього Порядку не поширюється на виконання рішень судів щодо безспірного списання коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників встановлений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, згідно якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

Вважаючи вказану відповідь відмовою у задоволенні його вимоги, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено бездіяльність щодо неповернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до заяви позивача від 24.07.2015 № 110-юр.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі - МК України), Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплат, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618), Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженим спільним наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 (далі - Порядок № 25/44), Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 (далі - Порядок № 882/1188).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 27 МК України закріплено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 3 ст. 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно п. 1.2 Порядку № 25/44 надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

У п. 3.4 Порядку № 25/44 закріплено, що повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, ГУДК України у м. Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.

Пунктом 1 розділу III Порядку № 618 передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Відповідно п.п. 2, 3 розділу III Порядку № 618, заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

У п. 4 розділу III Порядку № 618 вказано, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 розділу III Порядку № 618, керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Пунктом 11 розділу III Порядку № 618 регламентовано, що за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

У п. 5 Порядку № 882/1188 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 п. 7 Порядку № 882/1188, за платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Відповідно до п. 8 Порядку № 882/1188 орган Міндоходів несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Пунктом 9 Порядку № 882/1188 встановлено, що висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Згідно п. 10 Порядку № 882/1188 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку. Орган Казначейства протягом п'яти робочих днів повідомляє відповідний орган Міндоходів про перерахування сум помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на рахунки банків та через підприємства поштового зв'язку, уповноважені здійснювати готівкові розрахунки з платниками податків, зазначені у висновку, після чого орган Міндоходів у строк не пізніше п'яти робочих днів повідомляє платників податків про можливість отримання належних їм коштів.

Виходячи з викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі митних та фінансових правовідносин регламентований чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; 2) проведення, у разі необхідності, відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано зазначену заяву, перевірки на підставі п. 4 розділу III Порядку № 618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складення ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Аналогічний правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-3а15, яке у відповідності до ч. І ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначені норми права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Київського окружного адміністративного суду у справі №810/5397/14 від 07.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, визнані протиправними та скасовані рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 22.08.2014 №125000003/2014/000370/1 та картка відмови Київської митниці Міндоходів від 22.08.2014 №125130013/2014/00039 в прийнятті митної декларації.

Відповідно до платіжного дорученням від 22.08.2014 №10915 ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» з метою випуску товару у вільний обіг було прийнято рішення про перерахунок на відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у місті Києві депозитний рахунок Київської митниці Міндоходів 70000,00 грн., зазначивши призначення платежу: передоплата за митне оформлення.

У зв'язку з цим, позивач після набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 у справі №810/5397/14, в межах встановленого Порядком повернення строку звернувся до Київської митниці ДФС із заявою від 20.04.2015 № 20/04-1 про повернення коштів в розмірі 65236,98 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що сума фінансової гарантії у формі грошової застави в розмірі 65236,98 грн. складається з суми податку на додану вартість у розмірі 47605,36 грн. та мита у розмірі 17631,62 грн.

Вказані кошти 20.11.2014 були списані Київською митницею Міндоходів, а 21.11.2014 на підставі платіжних доручень №4376 та №4384 перераховані до Державного бюджету України.

Таким чином, з огляду на те, що рішення про коригування митної вартості від 22.08.2014 №125000003/2014/000370/1 було визнано протиправним та скасоване в судовому порядку, то з дня, наступного за днем набрання законної сили таким судовим рішенням, кошти, сплачені позивачем в якості фінансових гарантій з метою випуску товарів у вільний обіг, набувають статусу надміру сплачених грошових зобов'язань.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що Митний орган протиправно відмовив позивачу у наданні висновку про повернення коштів у розмірі 65236,98 грн., сплачених ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» в якості фінансової гарантії при випуску товарів у вільний обіг.

Доводи апелянта відносно того, що задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції автоматично визначив метод визначення митної вартості товарів, хоча це питання відноситься до виключної компетенції митних органів, при цьому посилаючись на Постанову Верховного Суду України від 17.12.2013 у справі № 21-439а13, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, вказаним доводам була надана належна правова оцінка з врахуванням змін, що відбулись у митному законодавстві.

Доводи апеляційної скарги відповідача повторюють доводи заперечень поданих на адміністративний позов, яким надана належна правова оцінка судом першої інстанції з якою погоджується колегія суддів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в умовах протиправної відмови Митного органу у наданні органам казначейства висновку про повернення позивачу з бюджету коштів та відсутності спору щодо сум, які підлягають поверненню, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених ним сум в загальному розмірі 65236,98 грн., із яких 17631,62 грн. - ввізне мито, 47605,36 грн. - податок на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С