Справа № 308/4195/16-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11.05.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дацківа В.В. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_3, прокурора Красноголовця С.В., підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Ужгороді апеляційну скаргу прокурора Ужгородської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 квітня 2016 року.

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не працюючого, одруженого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Одночасно на ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого і прокурора із встановленою ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований (Закарпатська область, Міжгірський район, с. Колочава, вул. Борканюка, 117) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками і потерпілою у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що в період з 01 листопада 2015 року по 16 листопада 2015 року діючи умисно, повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом підбору ключа до підвального приміщення будинку №6 по вул. Дагестанській в м. Ужгороді проник в середину будинку, звідки таємно викрав: два комплекти керамічної плитки з оздоблювальними елементами, загальна ринкова вартість якої, відповідно до висновку експерта №0-20 від 15.02.2016 року становить 3355 гривень; ікону «Іверської Пресвятої Богородиці», вартість якої відповідно до висновку мистецтвознавчої експертизи №1 від 23.02.2016 року на час вчинення злочину становить 500 гривень. Вказаними умисними діями ОСОБА_4 заподіяв шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 3855 гривень.

В клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий вказав, що ОСОБА_4 вчинив злочин, за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі, тобто злочин, який відносяться до категорії тяжких, даний злочин вчинив під час дії щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12015070170001479 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, де він є обвинуваченим, чим у відповідності до ст. 181 КПК України порушив вимоги перебування під запобіжним заходом «Домашній арешт», а тому є підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжких злочинів, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_4 раніше скоював аналогічний злочин, та маючи запобіжний захід «Домашній арешт», скоїв новий корисливий злочини, належних висновків для себе не зробив, а тому існують ризики його протиправної поведінки, у зв'язку з чим особисте зобов'язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту. Аналіз особистості ОСОБА_4 вказує на байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, ігноруванням громадських інтересів. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання та особистої поруки стосовно підозрюваного ОСОБА_4, так як такі ним дотримані не будуть.

Слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що органом досудового розслідування не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, оскільки фактично повідомлення підозрюваного ОСОБА_4 проводилося органом досудового розслідування за адресою, за якою він останні 10 років не зареєстрований і не проживає, тобто належними та допустимими доказами суду не доведено ризик, що підозрюваний може переховуватися чи переховувався від органів досудового розслідування; суду не доведено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, вчинений під час іспитового строку; вчинення іншого злочину на цей час не підтверджена належними і допустимими доказами (вироком суду). Суд дійшов висновку існування наступних ризиків: усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тому для їх запобіганню достатньо застосувати до ОСОБА_4 запобіжний заходу у вигляді особистого зобов'язання.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати і обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказує, що слідчим суддею належним чином не враховано наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому застосування щодо ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання покладених на нього обов’язків.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та захисника, які проти неї заперечили, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи апеляційної скарги і приходить до висновку, що її слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є недостатніми для переконання, що жоден і більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першої цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового слідства або суду; 2) знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Колегією суддів встановлено, що при розгляді клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею належним чином перевірена його обґрунтованість у розумінні наявності підозр про вчинення ним дій, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З матеріалів за клопотанням вбачається, що стороною обвинувачення не було наведено достатніх підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зокрема, не надано переконливих доказів того, що більш м’які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов’язків та перешкоджати кримінальному провадженню. Посилання в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення тяжких злочинів, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 раніше скоював аналогічний злочин, та маючи запобіжний захід «домашній арешт», скоїв новий корисливий злочини, належних висновків для себе не зробив, а тому існують ризики його протиправної поведінки, не знайшли свого підтвердження ні при розгляді клопотання слідчим суддею, ні в апеляційному суді.

Прокурором не наведено даних про те, що ОСОБА_4 має намір будь-яким чином перешкодити досудовому розслідуванню, а отже доводи його апеляційної скарги не є підставою для визнання ухвали слідчого судді незаконною чи необґрунтованою.

Крім цього, прокурором в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначено про те, що 04.05.2016 року обвинувальний акт №42015070030000082 щодо ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України направлено в Ужгородський міськрайоний суд для розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора Ужгородської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 квітня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: