Справа № 309/1563/15-к

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01.07.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дацківа В.В. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_3, прокурора – Сирохман Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Хустської місцевої прокуратури на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2016 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Хуст, вул. Котляревського 4 Закарпатської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, одружений, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, судимий: 02.06.2011 року вироком Хустського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 296 КК України на один рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік; 13.02.2012 року вироком Хустського районного суду Закарпатської області за ч.1 ст.309, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК України, на підставі ст.ст. 70, 71 КК України - один рік і три місяці позбавлення волі, засуджений за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній – особисте зобов’язання.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 980 (дев’ятсот вісімдесят) гривень матеріальної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 10 листопада 2014 року, приблизно о 21 годині, керуючи автомобілем марки «Рено», д.н.з. Чеської Республіки, разом із невстановленими слідством особами, рухаючись по вул. Корятовича у м. Хуст у напрямку вул. Духновича позаду автомобіля марки «Мазда 626» під керуванням потерпілого ОСОБА_5, блимнувши фарами автомобіля, зупинив потерпілого, об’їхав його автомобіль і перекривши йому рух своїм автомобілем, підійшов до ОСОБА_5, безпричинно, з хуліганських спонукань почав висловлювати йому претензії з приводу засліплення його заднім світлом сигнальних ламп автомобіля. В цей час з автомобіля обвинуваченого вийшло троє невстановлених осіб, які, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, що існують в суспільстві, почали бити руками та ногами по автомобілю потерпілого, при цьому викрикували різні непристойні слова. Обвинувачений ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, знаючи, що його дії є хуліганськими, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, що існують в суспільстві, також почав бити кулаками по склу автомобіля, наказуючи потерпілому вийти з автомобіля. Потерпілий, перелякавшись протиправних дій обвинуваченого та невстановлених осіб, виїхав з місця події і поїхав через вул. Духновича на вул. Львівську, однак обвинувачений, продовжуючи хуліганські дії, почав переслідувати його на своєму автомобілі, а коли потерпілий, тікаючи, заїхав на вул. Шкільну, ОСОБА_4, обігнавши його, підрізав і таким чином перекрив йому рух та змусив потерпілого зупинитись. В цей момент з автомобіля ОСОБА_4 вибігло ще декілька осіб, які почали бити ногами по кузову автомобіля потерпілого, скакати по капоту, крім того розбили скло задньої дверки вартістю 980 гривень, завдавши при цьому потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вобвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_4, що перешкодило обвинуваченому в повній мірі реалізувати своє право на захист. Вказує на те, що судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (у тому числі й судові засідання від 30.03.2016, 01.04.2016 та 04.04.2016). Крім цього, не зважаючи на те, що під час судового розгляду кримінального провадження визначено порядок дослідження доказів, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допитані не були, що перешкодило суду ухвалити обґрунтоване і законне рішення.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта, суд призначає і проводить підготовче судове засідання, в якому має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_7 проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та міститься вказівка на те, що ОСОБА_4 саме підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.

Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не висунуто ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції на зазначене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону уваги не звернув, у підготовчому судовому засіданні не реалізував право прийняти рішення, передбачене п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, натомість за відсутності висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, ухвалив щодо нього обвинувальний вирок, що є неприпустимим.

В той же час, згідно вимог ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого Закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей розглянути доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, зокрема, про правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, і дотримуючись вимог КПК України, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 418, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора Хустської місцевої прокуратури задовольнити.

Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 04 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: