Справа №488/2394/15-ц 15.07.2016 15.07.2016

Справа№488/2394/15-ц

Провадження №22-ц/784/1407/16 Головуючий першої інстанції: Безпрозванний В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Бондаренко Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого - Бондаренко Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

«Перший Український міжнародний банк»

на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 лютого 2016 року у справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2 про стягнення

заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 17 жовтня 2007 року між ЗАТ «Перший український міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 27000 доларів США строком до 17 жовтня 2021 року зі сплатою 11,5 % річних.

Відповідач взяті на себе обов'язки не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Посилаючись на вказане позивач просив з відповідача стягнути заборгованість за вказаним договором від 17 жовтня 2007 року в сумі 14755, 94 доларів США, яка складається з 12732, 74 долари США - заборгованості за кредитом, 395, 14 доларів США - заборгованість за відсотками, 1358,06 доларів США пені, 270 доларів США- штраф та 12120 грн. 12 коп. - штраф за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 лютого 2016 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ ««Перший український міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 5729659 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 14485,94 доларів США, що еквівалентно 374858 грн. 43 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 12732,74 доларів США, що еквівалентно 329490 грн. 18 коп., заборгованості за відсотками в сумі 395,14 доларів США, що еквівалентно 10225 грн.19 коп., пені в сумі 1358 доларів США, що еквівалентно 35143 грн. 6 коп. В частині стягнення штрафів відмовлено. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач по справі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 17 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5729659 відповідно до якого ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в розмірі 27000 доларів США строком до 17 жовтня 2021 року зі сплатою 11,5 % річних (а.с.8-13).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилам ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Також, сторони узгодили відповідальність сторін в разі порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту.

Банк виконав свої зобов'язання належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, в розмірі передбаченим договором. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 17 травня 2015 року утворилось заборгованість в сумі 14755, 94 доларів США, яка складається з 12732, 74 долари США - заборгованості за кредитом, 395, 14 доларів США - заборгованість за відсотками, 1358,06 доларів США пеня, 270 доларів США- штраф та 12120, 12 грн. - штраф за порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування.

Суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що вимоги про стягнення штрафів задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.

За змістом ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання.

В той же час, відповідно до п. 5.2 кредитного договору пеня підлягає нарахуванню у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язання з повернення кредиту або сплати процентів за користування кредитом.

Підставою ж нарахування штрафу в розмірі 1 % від суми одержаного кредиту, згідно з п. 5.5 кредитного договору встановлено у кожному випадку порушення відповідачем обов'язків, встановлених у п. 4.3.2 -4.3.6 кредитного договору.

Вказаними пунктами договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати всі залежні від нього дії , необхідні для якнайшвидшого задоволення права банку на отримання страхового відшкодування в разі настання страхового випадку, кожного року надавати банку довідку про заробітну плату та інформацію щодо фінансового стану, протягом строку дії кредитного договору не надавати порук за третіх осіб без попередньої письмової згоди банку, при отриманні від банку вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі - повернути кредитні кошти з усіма нарахуваннями, повідомляти банк письмово про зміну місця проживання, , номеру контактного телефону, місця роботи, складу сімї та інших обстави, які можуть негативно вплинути на його платоспроможність.

За умовами п. 5.4.1 кредитного договору, підставою нарахування штрафу в розмірі 10 % від мінімальної страхової суми , на яку згідно з вимогами п. 4.3.1 кредитного договору має бути укладений договір страхування, є порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування.

Таким чином з наведених умов договору вбачається, що пеня та два види штрафів передбачені за різні види порушень, що виключає подвійну відповідальність за одне і теж порушення, на що районний суд не звернув увагу, і безпідставно зазначив про наявність подвійної відповідальності в розрахунку банку.

В той же час, нараховуючи штраф за правилами п. 5.5. кредитного договору в розмірі 270 доларів США, позивач в позовній заяві не зазначив за яке саме порушення із можливих порушень передбачених п.п. 4.3.2 -4.3.6 нараховано цей штраф, та не послався на докази, які підтверджують здійснення боржником відповідного порушення. За такого відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу в зазначеному розмірі.

Із наданої копії договору добровільного страхування нерухомого майна між ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2, вбачається, що такий договір укладено 16 жовтня 2008 року. В порушення наведених умов кредитного договору в подальшому дія договору страхування не відновлювалась, що є підставою для нарахування штрафу, в розмірі 10 % від мінімальної страхової суми, яка становить не менше поточної заборгованості за кредитним договором на час укладання договору і не менше дійсної вартості застрахованого нерухомого майна. Враховуючи, що відповідно до договору страхування дійсна вартість застрахованого нерухомого майна визначена в сумі 244898 грн., то вимога про стягнення штрафу з цих підстав в розмірі 12120 грн. 12 коп. підлягає задоволенню.

Враховуючи наведені обставини, рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафів, необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскільки в цій частині висновки суду не відповідають обставинам справи, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 12120 грн. 12 коп.

Крім цього, задовольняючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, районний суд зазначив про стягнення вказаної заборгованості в доларах США, як то просив позивач у позовній заяві та вказав еквівалент цієї суми в грошовій одиниці України.

Проте, відповідно до положень ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України , є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю « операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Проте, суд не звернув уваги на вказані положення закону та не перевірив наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Так, в суд апеляційної інстанції позивачем надано копію банківської ліцензії на право здійснення банківських операцій визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також відповідні дозволи (а.с.91-93).

За такого, кредитна заборгованість підлягає стягненню в іноземній валюті, а саме в доларах США, як просив позивач, без визначення еквівалента в грошовій одиниці України.

В зв'язку з цим, оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає зміні з викладенням цієї частини в новій редакції: стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредит ним договором № 5729659 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 14485 доларів США 94 цента, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 12732 долари США 74 центи , заборгованості за відсотками в сумі 395 доларів США 14 центів, заборгованості по пені в сумі 1358 доларів США 6 центів.

Також підлягає зміні оскаржуване рішення і в частині розподілу судового збору відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з відповідача ОСОБА_2 на користь банку слід стягнути 3600 грн. 99 коп. , які складаються частин сплаченого судового збору при подачі позову та апеляційної скарги позивачем, відповідно 3472 грн. 09 коп. та 128 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 9 лютого 2016 року в частині задоволення вимог змінити, виклавши рішення в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5729659 від 17 жовтня 2007 року у розмірі 14485 доларів США 94 цента, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 12732 долари США 74 центи , заборгованості за відсотками в сумі 395 доларів США 14 центів, заборгованості по пені в сумі 1358 доларів США 6 центів.

Вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення вимог про стягнення штрафу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 12120 грн. 12 коп. штрафу (дванадцять тисяч сто двадцять грн. 12 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « Перший Український міжнародний банк» 3600 грн. 99 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

К.О. Буренкова