ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

м. Харків 

 12.02.2009 р.                                                                                                     № 2а-5219/08/2070 

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді Бартош Н.С.,

при секретарі - Зблоцькій Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача при розгляді його заяви про злочин і порушення кримінальної справи та неприйняття по заяві рішення в установленому законом порядку, а саме не винесення і не видача постанови; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо винесення постанови та надання її копії; зобов'язати відповідача письмово вибачитись; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 1699 грн. 99 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1000грн. та 10,00 грн. банківських витрат, судовий збір в сумі 51,00 грн. та 03,00 грн. банківських витрат; покласти на відповідачів обов'язок компенсації витрат, пов'язаних з відривом від звичних занять та явкою позивача до суду в сумі 33,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.02.2008р. звернувся до прокуратури Харківської області з заявою про злочини, вчинений помічником Харківського міжрайонного прокурора Устинова Є.А., в порядку ст.ст. 94-99 КПК України. Дана скарга була направлена прокуратурою Харківської області в Харківську міжрайонну прокуратуру. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем було надано відповідь № 182ск-05 від 07.04.2008р.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повісткою з поштовими повідомленнями, про що свідчить розписка про вручення. У відповідності до ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач до суду надав копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.04.2008р. та докази направлення на адресу ОСОБА_1зазначеної постанови.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач звернувся з письмовою заявою до прокуратури Харківської області в порядку ст.ст. 97,98 КПК України, в якій повідомляв про скоєння злочину помічником Харківського міжрайонного прокурора Устиновим Є.А.

Зазначена заява надійшла на адресу Харківської міжрайонної прокуратури 21.03.2008р.

За результатами розгляду заяви позивача в.о. Харківського міжрайонного прокурора  надано відповідь за № 182ск-05 від 07.04.2008р., в якій зазначено, що з заяви ОСОБА_1не вбачається жодної обставини, які б могли бути підставою для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Відповідно до ст.97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1від 15.02.2008р. про злочин підлягає розгляду відповідно до вимог діючого кримінально-процесуального законодавства України.      

Судом встановлено, що 25.04.2008 року старшим помічником Харківського міжрайонного прокурора молодшим радником юстиції Бурим С.В. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1прийнято постанови про відмову у порушені кримінальної справи відносно помічника Харківського міжрайонного прокурора Устинова Є.А.

Зазначена постанова 25.04.2008 року направлена на адресу ОСОБА_1за № 182-05, що підтверджується копією Книги обліку вихідної кореспонденції Харківської міжрайонної прокуратури, яка долучена до матеріалів адміністративної справи. 

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розгляді і вирішенні  заяви  ОСОБА_1про скоєння злочину від 15.02.2008р. відповідачем -Харківською міжрайонною прокуратурою порушені вимоги Кримінально-процесуального кодексу України в частині строків розгляду заяви, передбачених ст.97 КПК України.

В іншій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідачів  моральної шкоди, суд вважає що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано відповідних доказів в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до стаття 23 ЦК України  моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 р. № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не зазначено в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо принесення йому письмових вибачень з боку відповідача за порушення його прав при розгляді заяв не ґрунтуються на законі, не є належним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі, тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині суд відмовляє.

Не підлягає задоволенню вимога про відшкодування на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги, оскільки позивачем не надано суду відповідно розрахунку та доказів надання такої допомоги.

Відповідно до ст. 87 КАС України одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, є витрати на правову допомогу. Згідно зі ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом.

Відповідно до положень ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви надані квитанція установи банку від 23.04.2008 року про перерахунок ОСОБА_1до ПП «Віктореал»1000,00 грн. за юридичні консультаційні послуги, договір № 000331 від 22.04.2008 року про надання інформаційно-юридичних послуг укладений між ОСОБА_1та  ПП „Віктореал” та акт здачі-приймання виконаних робіт по договору № 000331 від 22.04.2008 року.

При цьому, з наданих суду документів не вбачається, що ПП «Віктореал»надало позивачу будь які інформаційно-юридичні послуги, чи правову допомогу, пов'язані з розглядом даної адміністративної справи, а тому у суду немає підстав вважати витрати, пов'язані з оплатою ПП „Віктореал” інформаційно-юридичних послуг, судовими витратами позивача, пов'язаними з розглядом цієї адміністративної справи.

Також суд зазначає, що витрати пов'язані з оплатою банківських послуг не є видом судових витрат, а тому не можуть бути стягнуті на користь позивача.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про відшкодування на користь позивача сплачений збір на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 51,00 грн. та 03,00 грн. банківської комісії, оскільки КАС України не передбачає оплату інформаційно-технічного забезпечення, крім того, позивачем не надано доказів сплати зазначених сум. Банківські послуги не відносяться до судових витрат і компенсації не підлягають.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо компенсації витрат, пов'язаних з прибуттям позивача до суду та відривом його від звичайних занять в розмірі 33,00 грн., оскільки позивач в судові засідання не з'являвся, надав заяву про слухання справи без його участі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, позовні вимоги ОСОБА_1підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1до Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення понесених судових витрат, відшкодування заподіяної моральної шкоди   - задовольнити частково.

Визнати дії Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області щодо розгляду заяв ОСОБА_1про злочин від 15.02.2008р. такими, що не відповідають вимогам ст.97 КПК України, в частині порушення строку розгляду заяви.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_100 грн. 68 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17.02.2009 року.

          Суддя