Справа № 5-1/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 року м. Миколаїв

Військовий місцевий суд Миколаївського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Рудяка А.В., при секретареві Єфіменко О.М., з участю прокурора підполковника юстиції Деміди В.В., засудженого ОСОБА_1, представника органа виконання покарання - майора Змієвського Ю.П. у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві розглянувши подання командира військової частини А-2183 про застосування амністії до військовослужбовця цієї військової частини прапорщика ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області, українця, з середньою технічною освітою, засудженого вироком військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 квітня 2007 року за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України, до 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10% грошового забезпечення, одруженого, маючого на утриманні одну дитину та батька 1926 року народження - інваліда 1 групи, призваного на військову службу Первомайским РВК Миколаївської області з травня 1987 року і проходить її за контрактом з липня 1989 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

ВСТАНОВИВ:

Командир військової частини А-2183 звернувся до суду з поданням про застосування акту амністії, оприлюдненої 26 грудня 2008 року, до військовослужбовця цієї частини -прапорщика ОСОБА_1, засудженого 12 квітня 2007 року вироком військового місцевого суду Миколаївського гарнізону до 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10% грошового забезпечення, за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України.

В судовому засіданні представник командира військової частини А-2183 Змієвський підтвердив викладене в поданні і клопотав звільнити ОСОБА_1 від покарання у вигляді 2 років службового обмеження для військовослужбовців, призначеного йому за вироком військового місцевого суду від 12 квітня 2007 року за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України, на підставі п. «г» ст.3 Закону України «Про амністію», оскільки він засуджений за злочин вчинений з необережності за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, на день набрання чинності цим законом він відбув більш половини призначеного строку основного покарання, крім того, ОСОБА_1 написав заяву про застосування до нього акту амністії.

Заслухавши представника командира військової частини А-2183 Змієвського, який просив про застосування до ОСОБА_1 амністії, прокурора, якій підтримав таке подання, оскільки це прямо передбачено Законом України «Про амністію» №660-VIі пропонував звільнити ОСОБА_1 від покарання, вивчивши додану до матеріалів подання заяву ОСОБА_1 про застосування до нього акту амністії і матеріали кримінальної справи, суд дійшов наступного.

Згідно вироку військового місцевого суду Миколаївського гарнізону від 12 квітня 2007 року ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.425 ч.2 КК України, на підставі якої йому визначено покарання у вигляді 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10% грошового забезпечення.

При цьому, за вказаний злочин - вчинений з необережності - законом передбачено покарання від 3 до 7 років, тобто менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, на день набрання чинності цим законом ОСОБА_1 відбув більш половини призначеного строку основного покарання.

У відповідності до п.«г» ст.3 Закону України №660-VI «Про амністію» від 12 грудня 2008 року, оприлюдненого 26 грудня того ж року, особи засудженні за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше дванадцяти років, звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та інших видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, якщо на день набрання чинності цим Законом вони відбули не менш половини призначеного строку основного покарання.

Між тим, в судовому засіданні ОСОБА_1, якому був роз'яснений зміст Закону й правові наслідки застосування амністії, став заперечувати проти застосування до нього акту амністії і просив суд відмовити у вищезазначеному поданні. Що ж стосується написаної ним під час підготовки подання заяви про застосування до нього амністії, то він просив її не приймати до уваги в зв'язку з тим, що раніше не знав змісту Закону і не розумів правових наслідків застосування амністії.

Згідно ст.9 Закону України «Про амністію» застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний, засуджений проти цього заперечує.

При таких даних суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року оприлюдненого 26 грудня того ж року, оскільки останній проти цього заперечує.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст.405-1; 411 КПК України, військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання командира військової частини А-2183 про застосування акту амністії, оприлюдненої 26 грудня 2008 року, до військовослужбовця прапорщика ОСОБА_1, засудженого 12 квітня 2007 року вироком військового місцевого суду Миколаївського гарнізону до 2 років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10% грошового забезпечення, за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України - відмовити.