ВИРОК №   19

 Іменем України

8 липня 2008 року                                                                                м.  Кіровоград.

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону в складі: головуючого під­полковника юстиції ФЕДОТОВА І.В.,  при секретарі БОБИЛЬОВІИ Т.С. ,  з участю державного обвинувача - військового прокурора Кіровоградського гарнізону під­полковника юстиції ЧЕРНОВА О.В.,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні військової частини А-0680,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення вій­ськовослужбовця військової частини ЗОН прапорщика

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Керч АР Крим,  українця,  з повною загальною середньою освітою,  одруженого,  який має на утриманні двох неповнолітніх дітей 1997 та 2006 років народження,  раніше не судимого,  на військовій службі за контрактом з 17 червня 2005 року,  проживає за адресою м.  Кіровоград, АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1  ст. 410 КК України.

Військовий суд гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

В періоди з листопада 1995 року по грудень 2000 року,  та з січня 2002 ро­ку по травень 2008 року, ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем,  з метою неза­конного отримування більшого за розміром грошового забезпечення,  вчинив,  шляхом шахрайства,  заволодіння іншим військовим майном - грошовими коштами на загальну суму 2836 грн. 14 коп. при наступних обставинах.

Так у вересні 1995 рокуОСОБА_1,  перебуваючи на військовій службі за контрактом у військовому званні «головний старшина»,  бажаючи продовжувати військову службу у військовому званні «мічман» та отримувати більше грошове забезпечення,  надав до кадрового органу військової частини 1472 підроблену довідку Керченського судномеханічного технікуму №45 від 19.09.1995 року на своє ім'я,  про навчання на його 4-ому курсі,  що явилось підставою для присвоєн­ня йому 2 листопада 1995 року військового звання «мічман» та нарахуванням бі­льшого,  за розміром,  грошового забезпечення.

Після звільнення зі служби у листопаді 2000 року,  мічманОСОБА_1,  був призваний на службу в січні 2002 року,  яку проходив у військовій частині 3064. У жовтні 2002 року,  в порядку переатестування,  йому було присвоєне військове звання «прапорщик».

За вищевказані періоди, ОСОБА_1 незаконно отримав від держави гро­шових коштів на загальну суму 2836 грн. 14 коп.,  ніж мав отримати у військовому званні «головний старшина»,  «старший сержант»,  якими розпорядився за влас­ним розсудом.

Постановою військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 8 липня 2008 року,  кримінальна справа в частині притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності,  за вчинення злочину передбаченого ч.3  ст. 358 КК України - за використання завідомо підробленого документа,  була закрита у зв'язку із закін­ченням строків давності.

В судовому засіданні ОСОБА_1,  свою вину у заволодінні шляхом шахрайс­тва іншого військового майна - грошових коштів,  визнав повністю. При цьомуОСОБА_1 показав,  що з метою набування військового звання «мічман» і отриму­вання більшого грошового забезпечення,  він використав підроблену довідку з Керченського судномеханічного технікуму №45 від 19.09.1995 року,  з недостові­рною інформацією про навчання на його 4-ому курсі. Після присвоєння йому вій­ськового звання «мічман»,  він став отримувати більше грошове забезпечення,  ніж у військовому званні «головний старшина».

Окрім визнання своєї вини,  вина підсудного ОСОБА_1 в скоєнні ним зло­чину,  повністю встановлена і доведена іншими,  дослідженими в судовому засі­данні доказами.

Так з досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2,  на­чальника відділення кадрів військової частини 1472 встановлено,  щоОСОБА_1,  під час проходження контрактної служби,  надав довідку про навчання на 4-ому курсі Керченського судномеханічного технікуму. На її підставі,  враховуючи насту­пне отримання ОСОБА_1 диплому та перебування його на посаді категорії «мі­чмана»,  атестаційною комісією частини було прийняте рішення,  що останній гід­ний присвоєння звання «мічман» без направлення на навчання. Рішення комісії було затверджено командиром військової частини і ОСОБА_1 було присвоєне звання «мічман» у листопаді 1995 року.

2

З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3,  колиш­нього командира військової частини 3064 встановлено,  що після призиву мічмана ОСОБА_1 на військову службу у січні 2002 році,  він підписав подання на присво­єння ОСОБА_1,  в порядку переатестації,  військового звання «прапорщик»,  яке і було присвоєне останньому у жовтні 2002 року.

Згідно протоколу огляду алфавітних книг Керченського судномеханічного технікуму, ОСОБА_1 в них не зареєстровано.

Довідкою Керченського державного морського технологічного університе­ту,  правонаступника Керченського судномеханічного технікуму,  встановлено,  щоОСОБА_1 в ньому не навчався.

Наказом начальника Південного управління прикордонних військ України №82 від 2.11.1995 року,  головному старшині за контрактом ОСОБА_1,  присвоєне військове звання «мічман».

Наказом Командувача внутрішніми військами МВС України №87 від 17.10.2002 року,  мічману ОСОБА_1 присвоєне,  в порядку переатестування,  вій­ськове звання «прапорщик».

Згідно довідок-розрахунків,  різниця між посадовими окладами за військо­вим званням «мічман» та «прапорщик» з «головний старшина» та «старший сер­жант» з урахуванням відповідних надбавок за період з листопада 1995 року по грудень 2000 року,  та з січня 2002 року по травень 2008 року,  щодо підсудного,  складає 2836 грн. 14 коп.

Оскільки ОСОБА_1,  з листопада 1995 року по грудень 2000 року,  та з сі­чня 2002 року по травень 2008 року,  вчинив заволодіння,  шляхом шахрайства,  іншим військовим майном,  грошовими коштами,  загальною сумою 2836 грн. 14 коп.,  то ці його дії суд кваліфікує за ч.1  ст. 410 КК України.

При призначенні покарання підсудному,  суд враховує,  що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягуються вперше,  під час проходження війсь­кової служби характеризується виключно позитивно,  в скоєному щиро кається,  активно сприяв розкриттю злочину і добровільно відшкодував завдані державі збитки.

Враховуючи вищевикладені обставини як такі,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  фактичні обставини справи,  особу винного,  суд,  на підставі  ст.  69 КК України,  визнає за доцільне пе­рейти до більш м'якого виду покарання ОСОБА_1 у вигляді штрафу.

За тими же підставами,  суд вважає можливим не застосовувати до підсуд­ного  ст. 54 КК України,  щодо позбавлення його військового звання.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  323 та 324 КПК України,  суд гарнізону,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину пе­редбаченого ч.1  ст. 410 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст. 69 КК України,  призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатко­ваних мінімумів доходів громадян,  тобто у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд,  до вступу ви­року в законну силу,  залишити без зміни.

Речові докази по справі - довідку Керченського судномеханічного техніку­му №45 від 19.09.1995р.,  висновок атестаційної комісії та подання на присвоєння військового звання «прапорщик» ОСОБА_1 - зберігати при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеля­ційний суд Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського га­рнізону,  протягом 15 діб з моменту його проголошення.