ВИРОК №3

Ім'ям                                   України

13 березня 2007 року                                                                                                    м.  Полтава

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в складі: головуючого полковника юстиції ТОРОПЕНКА М. В.,  при секретарі ТЕПТЮКУ Є.П.,  з участю державного обвинувача - старшого помічника прокурора військової прокуратури Полтавського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ХОМЕНКА О.М,  захисника - адвоката ОСОБА_2,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення молодшого сержанта військової частини А-0476

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уроджен­ця м.  Харків,  громадянина України,  українця,  неодруженого,  з се­редньо-спеціальною освітою,  не судимого,  призваного на військову службу в квітні 2006 року Дергачівським РВК Харківської області,  у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  424 ч. 2 КК України,  військовий місцевий суд гарнізо­ну, -

встановив:

Молодший сержант ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою - коман­диром відділення,  в порушення вимог  ст.   ст.  49; 50,  126 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  які зобов'язують його постійно бути зразком,  високої культури,  витримки,  берегти військову честь,  поважати інших людей,  товаришів по службі,  не допускати негідних вчинків,  а також дбати про підлеглих та ставитися до них з повагою,  застосував насильство до свого підлеглого рядового ОСОБА_3 при слідуючи обставинах.

11 листопада 2006 року,  в11 годин,  в м.  Полтава,  в спальному приміщенні казарми військової частини А-3990 ОСОБА_1 будучи невдоволеним тим,  що ОСОБА_3 нена­лежним чином застелив своє ліжко і пред'явив претензії на невидачу однієї простині піді­йшов до останнього,  і наніс йому сильний удар кулаком у груди. Від завданого удару ОСОБА_3 упав на ліжко.

Після,  ОСОБА_1 став продовжувати пред'являти необгрунтовані претензії до по­терпілого,  і щоб добитися від останнього стати в стройове положення „струнко",  став здав­лювати пальцями правої руки ніс потерпілого і підводити голову догори,  чим спричинив по­бої,  фізичний біль,  синець носа,  та моральні страждання останньому.

Допитуваний,  в період досудового слідства,  і в судовому засіданні,  підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним і показав,  що дійсно 11 листопада 2006 року,  вії годин,  при вищевикладених обставинах застосував до свого підлеглого насильство,  яке виразилось в ударі кулаком в груди,  здавленні і викручуванні пальцями руки носа останньому.

Крім повного визнання своєї вини підсудним,  винність останнього,  у вчиненні злочи­ну,  стверджується слідуючими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Так,  потерпілий ОСОБА_3 в суді показав,  що 11 листопада 2006 року,  близько 11 години,  в приміщенні казарми він доповів молодшому сержанту ОСОБА_1,  що йому не вистачає 1 простині,  що останнього дуже розлютило,  і він з великою силою ударив його ку­лаком в груди,  внаслідок чого він упав на ліжко. Після,  взяв пальцями рук за ніс і почав ви­кручувати,  добиваючись від нього стати в положення „струнко",  чим спричинив йому побої,  гостру фізичну біль,  синець носа та моральні приниження і страждання.

Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5,  кожний окремо,  в суді показали,  що вони,  не були очевидцями застосування насильства ОСОБА_1 до ОСОБА_3,  але зі слів свідка ОСОБА_6 їм стало відомо,  що 11 листопада 2006 року,  близько 11 години молодший сержант ОСОБА_1,  за неналежне застелення ліжка,  та відсутність простині у ОСОБА_3,  уда­рив останнього кулаками в груди,  а після пальцями рук викручував носа.

Свідок ОСОБА_7,  її покази досліджені в судовому засіданні,  показала,  що вона,  як лі­кар,  проводила медогляд 3-ї роти під час якого у ОСОБА_3,  при прощупуванні грудної клітки і ребер,  виявила гостру біль,  на що останній поскаржився,  про побиття його молодшим сержантом ОСОБА_1.  Крім того,  в ОСОБА_3 на носі був синець.

2

З досліджених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_6,  даних ним в період досудового слідства,  вбачається,  що він 11 листопада 2006 року,  в11 годин,  будучи в розта­шуванні казарми був очевидцем,  як молодший сержант ОСОБА_1,  застосував насильст­во до ОСОБА_3,  ударивши його кулаком в груди,  від чого останній упав на ліжко.

Під час судового слідства,  свідок ОСОБА_6,  змінив свої покази,  та в судовому засіданні показав,  що нічого не бачив,  як підсудний застосовував насильство до потерпілого. А під час досудового слідства з протоколом допиту його в якості свідка не знайомили,  а дали лише розписатись,  також при відтворенні обстановки та обставин подій з його участю.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_6,  виходячи з наведеного вище,  суд надає перевагу його показам,  даним в ході досудового слідства,  а зміну показів в судовому засіданні розці­нює як сприяння підсудному в ухиленні від відповідальності і направлені на захист від обви­нувачення,  а тому є непослідовними і недостовірними,  як такі,  що спростовуються показами самого підсудного та свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_7.

Згідно висновку військово-лікарської комісії підсудний здоровий і придатний до вій­ськової служби.

Із довідки,  виданої командиром військової частини А-3990 рядовий ОСОБА_3 є підлеглим по військовій службі молодшому сержанту ОСОБА_1.

Таким чином,  суд вважає встановленим в судовому засіданні,  що підсудний ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою,  застосував насильство щодо підлеглого рядового ОСОБА_3,  яке виразилось в завданні йому побоїв,  фізичної болі,  синця носа.

Ці його дії суд кваліфікує за  ст.  424 ч. 2 КК України.

При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного,  який по місцю служби та проживання характе­ризується позитивно.

Обставинами,  що пом'якшують покарання підсудному суд враховує такі - як його щи­ре каяття,  те що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,  часткове доб­ровільне відшкодування завданих збитків потерпілому,  його молодий вік.

Враховуючи конкретні обставини справи,  при яких був вчинений злочин,  думку поте­рпілого,  суд вважає,  що з урахуванням особи винного,  обставин що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  можливо перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкції статті за цей злочин,  тобто засто­сувати  ст.  69 КК України,  і призначити покарання у вигляді тримання в дисциплінарному ба­тальйоні військовослужбовців. А тому,  таке покарання є необхідним і достатнім для його ви­правлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі вкладеного,  та керуючись  ст.   ст.  323,  324 КППК України,  військовий міс­цевий суд гарнізону,  -

засудив;

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передба­ченого ч. 2  ст.  424 КК України,  із застосуванням  ст.  69 КК України,  призначити покарання -1 рік тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Міру запобіжного заходу,  відносно засудженого ОСОБА_1 - нагляд командування Полтавського зонального відділення військової служби правопорядку відмінити,  і до вступу вироку в законну силу,  утримувати його на гауптвахті Полтавського зонального відділення військової служби правопорядку.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати із 13 березня 2007 року.

На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регі­ону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  протягом п'ятнадцяти діб з моме­нту його проголошення,  а засудженим - у той же строк,  з моменту вручення йому копії виро­ку.