ВИРОК №4

Іменем    України

28 березня 2007 року                                                                                                    м.  Черкаси

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні військового суду,  в складі: головуючого підполковника юстиції НОВІКОВА О.М. ,  при секретарі ПРУДКО В.В.,  з участю державного обвинувача військового прокурора Черкаського гарнізону підполковника юстиції РАДЬКА Ю.М. ,  захисника -адвоката ОСОБА_5,  потерпілого ОСОБА_2,  представника відповідача ОСОБА_3,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення колишнього командира окремої радіолокаційної роти (військова частина А-1606)

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

року в м.  Єлець,  Липецької області,  Російської Федерації,  росіянина,  громадянина України,  з вищою освітою,  раніше не судимого,  одруженого,  маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 1991 та 1995 року народження,  не судимого,  на військовій службі з серпня 1983 року по червень 2006 року,  в тому числі в якості офіцера - з серпня 1987 року,  проживаючого за адресою: Черкаська область,  м.  Жашків, АДРЕСА_1

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  424 ч.1 КК України. Судовим слідством військовий суд гарнізону

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому,  що 20 січня 2006 року,  будучи командиром окремої радіолокаційної роти,  тобто військовою службовою особою,  віддав наказ на зрізання стовбурів дерев підлеглим йому військовослужбовцям контрактної служби ОСОБА_4,  ОСОБА_2,  ОСОБА_6 та ОСОБА_7,  які не мали спеціальної освіти та відповідної кваліфікації для роботи з підвищеною небезпекою,  не забезпечив технологію виробничого процесу,  не встановив під час виконання робіт послідовності їх виконання,  не забезпечив працюючих пристосуваннями для валки лісу. В результаті цього,  під час валки стовбуру дерева було травмовано військовослужбовця за контрактом ОСОБА_2,  який отримав закритий компресійний неускладнений перелом L 1 хребця 2-го ступеня,  тобто середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.

Вчинене підсудним органами досудового слідства кваліфіковано як перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень,  що заподіяло істотну шкоду. При цьому ОСОБА_1 інкримінується порушення цілої низки нормативних актів,  а саме : вимог  ст.  ст.  58,  59,  112 Статуту внутрішньої служби ЗС України; п.122 додатку переліку робіт з підвищеною небезпекою „Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці",  затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 26 січня 2005 року №15; пунктів 1.1 ГОСТу 12.3.002-1991 року; пунктів 1.1,  2.2 ГОСТу 12.3.015-78* „Роботи лісозаготівельні. Вимоги безпеки",  затвердженого і введеного в дію Постановою Державного комітету СРСР з стандартів від 30 січня 1978 року №291; пункту 15.1.14 „Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості",  затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 13 липня 2005 року №119,  зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22 червня 2005 року за №  1084/11364; розділу 7 „Довідника

2

кваліфікаційних характеристик професій працівників",  випуск 3,  Лісове господарство та пов'язані з ним послуги"; пунктів 1.6,  3.2,  3.3,  3.4,  4.2,  4.4 „Положення про порядок допуску військовослужбовців ЗСУ до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт у ЗС України",  затвердженого наказом Міністра оборони України від 26 грудня 2000 року №476; пунктів 2.1.1,  абзацу 2,  2.1.2 абзацу 7,  2.1.3 абзацу 4 „Положення про організацію роботи з охорони праці у військових частинах,  військово-навчальних закладах,  установах,  організаціях та на підприємствах Міністерства оборони України",  затвердженого наказом Міністра оборони України від 28 листопада 2001 року №120; абзацу 1 „Інструкції по зрізанню дерев",  затвердженої командиром військової частини А1606 25 листопада 2005 року.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинних діях не визнав і в судовому засіданні пояснив,  що в другій декаді січня 2006 року,  в зв'язку з сильними морозами і незадовільною якістю поставленого вугілля для опалення,  з метою не допустити розмороження системи опалення і забезпечення життєдіяльності ввіреного підрозділу,  він прийняв рішення використати для опалення незрізані стовбури дерев,  розташованих на території дислокації окремої роти. Отримавши попередньо дозвіл у вищестоящого начальника на зрізання дерев,  20 січня 2006 року,  на ранковому шикуванні,  він віддав наказ ТВО старшини роти ОСОБА_4 на заготівлю дров,  шляхом зрізання на території частини сухих дерев з використанням бензопилки. Для виконання цього завдання була виділена команда під командуванням сержанта ОСОБА_4 у складі молодшого сержанта ОСОБА_2,  та старших солдат ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Там же,  на розводі він провів загальний інструктаж особового складу з техніки безпеки. Розписи за проведений інструктаж збирав сержант ОСОБА_4. При цьому,  він,  ОСОБА_1,  наказав старшому команди ОСОБА_4 провести підготовчі заходи,  а саме: підготувати шести,  сталеві шоломи,  трос,  клини,  молот,  тобто все необхідне,  розчистити від снігу місце роботи,  про що доповісти йому.

Підсудний далі пояснив,  що,  через деякий час,  йому доповіли,  що ОСОБА_2 при зрізанні стовбура дерева було травмовано. Потерпілий за його наказом був негайно відправлений до Жашківської районної лікарні,  а в подальшому до Головного військового клінічного госпіталю (м.  Київ),  де останньому було встановлено діагноз «закритий компресійний неускладнений перелом П-го ступеню». В ході службового розслідування по факту отримання травми,  проведеного офіцером військової частини А-2012,  було встановлено,  що причиною даного випадку явилась особиста недисциплінованість самого потерпілого ОСОБА_2.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав,  що в період з 18 по 20 січня 2006 року він за наказом командира роти ОСОБА_1 з іншими військовослужбовцями контрактної служби здійснював зрізання дерев. 20 січня 2006 року на ранковому шикуванні в він у складі команди разом з військовослужбовцями ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  під керівництвом сержанта ОСОБА_4,  був направлений на зрізання та заготівлю дров. Завдання ставив командир роти. Під час зрізання дерева,  він був придавлений впавшим стовбуром і отримав тілесні ушкодження. Потерпілий далі показав,  що,  після отримання ним травми,  ОСОБА_1 наказав ОСОБА_4 негайно зібрати підписи всіх членів робочої групи за проведення інструктажу по мірам безпеки. Він,  ОСОБА_2,  теж вимушений був розписатись в журналі інструктажу. Ніякого інструктажу з безпечного ведення робіт з ним не проводилось,  спеціальне навчання по зрізанню дерев він не проходив,  засобами індивідуального захисту,  спеціальним обладнанням ні він,  ні члени робочої групи,  забезпечені не були.

Свідок ОСОБА_4,  тимчасово виконуючий обовязки старшими роти,  в судовому засіданні показав,  що 20 січня 2006 року,  командир роти,  ОСОБА_1,  на ранковому шикуванні поставив йому завдання на спилювання дерев та заготівлю дров для котельні,  оскільки отримане вугілля не горіло. Заготівля дров проводилась силами робочої команди у складі його,  ОСОБА_4,  а також молодшого сержанта ОСОБА_2 та старших солдат ОСОБА_6 та ОСОБА_7. О 9-ій годині,  під час розводу,  командир роти,  ОСОБА_1,  провів попередній інструктаж. При цьому звернув увагу про дотримання

3

мір безпеки при спилюванні стовбурів дерев,  необхідність для цього отримання шоломів,  шестів та іншого приладдя для зрізання стовбурів та заготовки дров.

Отримавши команду від ОСОБА_1,  він,  ОСОБА_4,  як старший команди,  довів інструктаж до всіх членів робочої команди і наказав ОСОБА_2,  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 чекати його в котельні для отримання вказівок по підготовці інструменту та робочого місця,  а сам пішов на склад паливно-мастильних матеріалів отримати пальне та мастило для бензопилки. Повернувшись до котельні,  він не знайшов там своїх підлеглих,  а,  почувши звук роботи бензопилки,  побачив як молодший сержант ОСОБА_2 за власною ініціативою пиляв стовбур дерева. Поруч з ним стояли ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Він,  ОСОБА_4,  підійшов до них і дав команду ОСОБА_2 відійти від дерева,  але той не реагував. Дерево почало тріщати і вони втрьох вимушені були штовхати стовбур дерева в напрямку,  на який вказував ОСОБА_2. Оскільки стовбур дерева був нерівний,  то під час падіння стовбур змінив напрямок,  зачепив ОСОБА_2,  від чого останній впав,  отримавши тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_6,  старший солдат за контрактом військової частини А-1606,  в суді показав,  що 20 січня 2006 року він був у складі робочої команди по заготівлі дров. На ранковому шикуванні командир роти ОСОБА_1 поставив завдання робочій групі по заготівлі дров,  і при цьому провів попередній інструктаж по мірам безпеки. Порядок виконання вказаних робіт та забезпечення необхідними інструментами повинен був визначатися сержантом ОСОБА_4,  як старшим команди. Одразу після розводу ОСОБА_4 наказав йому,  ОСОБА_2 та ОСОБА_7 йти до котелні та чекати його там,  поки він отримає на складі паливно-мастильних матеріалів пальне та мастило для бензопилки. Не дочекавшись повернення ОСОБА_4,  ОСОБА_2 перевірив роботу власної бензопилки і пішов пиляти дерево,  наказавши йому,  ОСОБА_6,  разом з ОСОБА_7 йти за ним.  ОСОБА_2 став пиляти дерево і вказував напрямок,  куди треба штовхати стовбур. Підійшовший пізніше ОСОБА_4 крикнув ОСОБА_2 припинити різати дерево,  але той не реагував. Тоді ОСОБА_4 став допомагати штовхати дерево,  яке вже почало падати. ОСОБА_2 не встиг відійти від стовбура і його придавило деревом,  спричинивши тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №160/176 від 21 квітня 2006 року у потерпілого ОСОБА_2 виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження,  що викликали тривалий розлад здоров'я у вигляді закритого неускладненого компресійного перелому тіла 1-го поперекового хребця.

Свідок ОСОБА_8,  заступник командира військової частини А-2012,  до складу якого входить окрема радіолокаційна рота,  в суді показав,  що після надзвичайного випадку по факту травмування ОСОБА_2 він проводив службове розслідування. В ході службового розслідування було встановлено,  що 20 січня 2006 року ОСОБА_2 у складі робочої команди,  за наказом командира роти,  займався заготівлею дров. Військовослужбовці повинні були спилювати стовбури дерев,  розпилювати та розколювати дерево та доставляти до котельні. Причиною факту травматизму стала особиста недисциплінованість потерпілого ОСОБА_2,  який самовільно став пиляти стовбур дерева,  не дочекавшись команди старшого,  який був відсутній,  не отримавши відповідних вказівок про порядок виконання даної роботи,  не забезпечивши перед цим місце роботи.

Свідок ОСОБА_9,  командир військової частини А-2012,  в суді показав,  що 20 січня 2006 року,  отримавши повідомлення про факт травмування молодшого сержанта ОСОБА_2,  він особисто прибув до окремої радіолокаційної роти,  де ОСОБА_1 йому повідомив,  що за його вказівкою робоча команда під командуванням сержанта ОСОБА_4,  до складу якої входив ОСОБА_2,  повинна була зрізати стовбур дерева,  який вже було підготовлено для валки,  але ОСОБА_2 разом з іншими розпочав роботи без старшого та його було травмовано впавшим стовбуром.

Свідок далі показав,  що в той же день,  о 18-ій годині,  в Жашківській районні лікарні,  ОСОБА_2 підтвердив,  що пиляв стовбур дерева бензопилкою і в тому що трапилось обвинувачував всіх інших членів робочої команди,  так як,  на його думку,  вони не правильно штовхали дерево. На підставі проведеного в частині адміністративного

4

розслідування,  в порушенні кримінальної справи по даному факту командиром було відмовлено.

Згідно довідки Головного військового-клінічного госпіталю МО України від 20 квітня 2006 року №1287,  молодший сержант ОСОБА_2 пройшов медичний огляд ВЛК та йому встановлено діагноз: "незміцніла кісткова мозоль L1 хребця після його закритого компресійного неускладненого перелому,  лікованого консервативно". Травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Як видно з Акту проведення контрольних топок військової частини А-1606 від 8 вересня 2005 року,  вугілля,  яке є в наявності у військовій частині А-1606 непридатне для використання в котлах котелень.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 по  ст.  424 ч. 1 КК України,  органи досудового слідства вважають,  що він направив на роботи з підвищеною небезпекою військовослужбовців без проведення додаткових організаційно-технічних заходів для забезпечення безпечного їх виконання,  тобто перевищив надані йому повноваження. При цьому обвинувач,  опираючись на п. 122 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою»,  затвердженого Наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005 року,  виходив з того,  що робоча команда по зрізанню і заготовці дров виконувала роботи з підвищеною небезпекою,

Разом з тим,  відповідно до  ст.  2 Закону України від 14.10.1992 року «Про охорону праці» дія цього закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб,  які відповідно до законодавства використовують найману працю,  та на всіх працюючих.

Згідно п.1  ст. 2 Закону України від 04.04.2006 року «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру,  яка полягає в професійній діяльності громадян України,  пов'язаній із захистом Вітчизни.

Отже дія Закону України «Про охорону праці» не поширюється на військові правовідносини. До того ж всі питання охорони праці в Збройних Сила України врегульовані «Положенням про організацію роботи з охорони праці у військових частинах,  військово-навчальних закладах,  установах,  організаціях та на підприємствах Міністерства оборони України» (Наказ МО України № 20 від 28.01.98 року) та Положенням про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України» (Наказ МО України № 476 від 26.12.2000 року). У вказаних нормативних актах серед робіт з підвищеною небезпекою не значаться ні лісосічні роботи,  ні зрізання дерев,  ні заготовка дров.

Крім того,  в судовому засіданні встановлено,  що заготівля дров була обумовлена різким похолоданням і необхідністю забезпечення життєдіяльності автономно існуючого військового підрозділу. Зрізання проводилось лише стовбура дерева без гілок,  висотою близько 3-х метрів і діаметром стовбура близько 40-ка сантиметрів.

Таким чином,  проаналізувавши приведені вище нормативні акти,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку,  що 20 січня 2006 року команда під командуванням ОСОБА_4 виконували разові роботи,  а не роботи з підвищеною небезпекою. Виходячи з цього,  суд не вбачає достатніх підстав вважати,  що дії підсудного в даній ситуації явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень.

Рішення суду в цій частині не підриває і висновок судової інженерно-технічної

експертизи про те,  що зрізання дерев на території військової частини відноситься до робіт

з підвищеною небезпекою. Даний висновок експерта зроблений без залучення фахівців

державного нагляду за охороною праці МО України і не враховує специфіки військової

служби,  військових правовідносин.                                                   

Продовжуючи аналіз об'єктивної стороні інкримінованого ОСОБА_1 злочину,  суд звертає увагу на наступне.

Свідок ОСОБА_4,  як на досудовому слідстві,  так і в судовому засіданні,  послідовно заявляв,  що завдання на зрізання стовбуру дерева та заготівлю дров йому,  як старшому робочої групи,  ставилося безпосередньо командиром.  Він сам повинен був

5

організувати роботу,  забезпечити військовослужбовців предметами індивідуального захисту,  інструментами та обладнанням,  підготувати місце роботи. Потерпілий ОСОБА_2 не дочекався його,  ОСОБА_4,  вказівок сам розпочав роботу.

Це також підтверджується приведеними вище показами свідка ОСОБА_6.

Отже,  оцінюючи покази ОСОБА_4 та ОСОБА_6,  в сукупності з іншими доказами по справі,  суд кладе їх в основу вироку,  а заяву ОСОБА_2 про те,  що команду на зрізання дерева він отримав особисто від ОСОБА_1 в присутності інших військовослужбовців і зрізання стовбура дерева проходило в присутності старшого команди сержанта ОСОБА_4,  - відхиляє,  як таку,  що не найшла свого підтвердження в ході судового слідства.

Таким чином,  суд приходить до висновку,  що наказом командира роти підлеглому сержанту ОСОБА_4 було доручено своєчасне,  належне та безпечне виконання поставленої задачі.

При таких обставинах,  також враховуючи протиправність дій самого потерпілого ОСОБА_2,  який не виконав наказ старшого групи ОСОБА_4 чекати його в котельній і не розпочинати роботу,  суд не вбачає в діях підсудного причинного зв'язку між діями командира роти ОСОБА_1 та шкідливими наслідками - отриманням травми потерпілим ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину,  передбаченого ч.1  ст. 424 КК України,  а тому підсудний підлягає виправданню.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  323,  324,  327,  328 КПК України військовий суд,  -

засудив:

ОСОБА_1 по обвинуваченню у вчиненні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  424 КК України виправдати в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід щодо виправданого,  підписку про невиїзд,  - скасувати.

Цивільний позов військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах Головного військового клінічного госпіталю МО України до ОСОБА_1 на суму 994 грн. 42 коп.,  в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2,  -залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до військової частини А-1880 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 2980 грн. 00 коп. та моральної шкоди у сумі 150000 грн. 00 коп.,  а всього на загальну суму 152980 грн. 00 коп.,  - залишити без розгляду.

Арешт,  накладений на майно виправданого,  - скасувати.

Речові докази по справі: Інструкцію по заходам та правилам безпеки військової частини А-1606 на 2006 навчальний рік та План-конспект проведення занять по технічній підготовці з особовим складом частини,  - зберігати в кримінальній справі.

Судові витрати по справі за проведення судової інженерно-технічної експертизи в сумі 2223 грн. 60 коп.,  - прийняти за рахунок держави.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.