ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р.Справа № 922/81/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Агротех", смт. Казанка, Казанківський р.-н, Миколаївська обл.

до 1) Приватного підприємства "Еллада", м. Кіровоград , 2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 19 742 691,39 грн.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.12.2015 р.);

1-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 57Д-10 від 22.01.2016 р.);

2-го відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агротех", смт. Казанка, Казанківський р.-н, Миколаївська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Еллада" (далі за текстом – 1-й відповідач) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків (далі за текстом – 2-й відповідач), в якому просить суд стягнути з 1-го відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором поставки № 1088 від 21.06.10 р. у розмірі 19 742 691, 39 грн. та стягнути солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідачів, як поручителя за договором поруки від 25.07.15 р., на користь позивача суму заборгованості у розмірі 20 000 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що згідно з умовами укладеного між позивачем, 1-м відповідачем та ПАТ "Креатив" договором про переведення боргу від 28.07.2015 р., 1-й відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача заборгованість за договором поставки № 1088 від 21.06.10 р. у розмірі 19742691, 39 грн., яку ПАТ "Креатив" має перед позивачем; що відповідно до умов укладеного між позивачем та 2-м відповідачем договору поруки, останній поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов’язань за договором про переведення боргу від 28.07.2015 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з 1-го відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 19742691, 39 грн. та судовий збір; в задоволенні позову в частині солідарного стягнення з відповідачів 20 000 грн. за договором поруки від 25.07.2015 року відмовлено.

За поданою 1-м відповідачем касаційною скаргою, постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року у справі № 922/81/16 скасовано; справу № 922/81/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2016 р. зазначену справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.07.2016 р.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 22814 від 12.07.2016 р.), в яких обґрунтовує підстави звернення до суду з позовом по даній справі.

1-й відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 22743 від 12.07.2016 р.), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на недоведеність позивачем товарної операції та укладення договорів про переведення боргу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2016 р. розгляд справи відкладено; в порядку ст. ст. 36, 38 ГПК України зобов’язано позивача надати суду оригінал договору про переведення боргу б/н від 28.07.2015 р. для огляду в судовому засіданні; письмові пояснення з приводу обставин укладення, виконання умов цього договору та наявності оригіналу договору у позивача.

Позивач надав суду письмові пояснення у справі (вх.. № 23639 від 19.07.2016 р.), в яких повідомив, що на даний час він позбавлений можливості надати на огляд суду оригінали договорів про переведення боргу б/н від 28.07.2015 р., а також договору поруки від 25.07.15 р.

На судове засідання 19.07.2016 р. прибули представники позивача та 1-го відповідача.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Щодо витребуваних судом оригіналів договорів про переведення боргу б/н від 28.07.2015 р., а також договору поруки від 25.07.15 р. представник позивача зазначив, що такі договори у позивача відсутні, і він не може пояснити суду де знаходяться дані договори, оскільки такою інформацією не володіє.

Представник 1-го відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити.

2-й відповідач на судове засідання не з’явився, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення останнього про час та місце розгляду справи.

Суд зазначає, що неявка на судове засідання 2-го відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, на адресу суду засобами електронного зв’язку від імені представника Приватного підприємства "Агротех" ОСОБА_4 надійшла копія клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 23552 від 19.07.2016 р.), яке останнім мотивоване з посиланням на неможливість прибуття на дане судове засідання через перебування на лікуванні.

Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки на судове засідання 19.07.2016 р. прибув представник іншого відповідача, та таким чином відповідач не обмежений в можливості реалізації власних процесуальних прав.

Крім того, суду в передбаченому законом порядку не надано оригіналу зазначеного клопотання, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити відповідність надісланої на адресу суду копії клопотання його оригіналу, та як наслідок вчинити щодо нього відповідні процесуальні дії.

Так само суд враховує факт ненадання представником ОСОБА_4 жодних доказів в обґрунтування неможливості прибуття на дане судове засідання.

Суд зазначає, що на попереднє судове засідання по даній справі, що відбулося 12.07.2016 р., від імені представника Приватного підприємства "Агротех" ОСОБА_4 також надходило клопотання про відкладення розгляду справи. З урахуванням зазначених обставин, суд відклав розгляд справи на 19.07.2016 р.

Також суд зазначає, що залучена до матеріалів справи копія довіреності, виданої на ім’я представника Приватного підприємства "Агротех" ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 15) не містить дати її вчинення, тоді як за змістом ст. 247 ЦК України довіреність, у якій не вказана дата її вчинення є нікчемною.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як вже було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 р. рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року у справі № 922/81/16 скасовано; справу № 922/81/16 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В даній постанові суд касаційної інстанції вказав про необхідність дослідження судом першої інстанції під час нового розгляду справи підстави виникнення солідарної відповідальності 2-го відповідача; обставини виникнення заборгованості ПрАТ "Креатив" перед позивачем та з'ясувати чи підтверджується документально заявлена сума боргу належними та допустимими доказами, так і обставини укладення договору про переведення боргу.

За змістом ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом під час нового розгляду справи досліджено факт наявності у позивача оригіналів первинних документів, якими останній обґрунтовує власні позовні вимоги, обставини укладання певних договорів та їх виконання.

За наслідками розгляду матеріалів справи, оригіналів первинних документів суд встановив:

21.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та позивачем (Постачальник) укладено договір № 1088 (т. 1 а.с. 16-18).

Даним договором, серед інших умов, сторонами передбачено наступне:

Пункт 1.1. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного Договору сільськогосподарську продукцію, далі за текстом - Товар.

Пункт 2.3. Вартість за одиницю товару визначається Сторонами в специфікаціях/додаткових угодах до Договору.

Пункт 2.4. Ціна, вартість, кількість конкретної партії Товару визначається Сторонами в Специфікаціях/Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пункт 3.1. Постачальник поставляє Товар партіями на умовах передбачених Сторонами в Специфікаціях/Додаткових угодах до даного Договору.

Пункт 3.2. Терміни поставки Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях/Додаткових угодах до даного Договору.

Пункт 3.3. Право власності на Товар/партію Товару переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання Товару/партії Товару.

03.09.2014р. між ПрАТ "Креатив" та позивачем укладено Специфікацію №1 до Договору № 1088 від 21.06.2010 р. (а.с. 19-20)

Відповідно до змісту пунктів 1-4 зазначеної Специфікації Сторонами погоджено, що в термін до 01.08.2015 року Продавець поставить Товар у вигляді насіння соняшника в кількості 2458,350 т. на умовах РСА склад Продавця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо передбачених умовами договору, за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Казанка.

Пунктом 5 вказаної специфікації встановлено, що для оприбуткування покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 4 800,00 грн. в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки, вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється Сторонами в порядку, встановленому п. 8 даної Специфікації.

Згідно з п. 6 цієї ж Специфікації, ціна Товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 8.1-8.6 даної Специфікації, встановлюється Сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (далі за текстом - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 01.08.2015 року.

У пункті 9 Специфікації вказано, що для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості Товару з врахуванням вимог даної Специфікації.

На виконання умов Договору № 1088 позивач в період з 03.09.2014 року по 03.10.2014 року поставив, а ПрАТ "Креатив" отримав насіння соняшнику у кількості 2 458,350т. тонн, що підтверджується наявною в матеріалах справи первинною бухгалтерською документацією, в тому числі, відповідними видатковими накладними: № 144 від 03.09.2014р., № 145 від 04.09.2014р., № 146 від 05.09.2014р., № 147 від 06.09.2014р., № 148 від 07.09.2014р., № 149 від 08.09.2014р., № 150 від 09.09.2014р., № 151 від 10.09.2014р., № 152 від 11.09.2014р., № 153 та № 154 від 12.09.2014р., № 155 від 13.09.2014р., № 156 від 14.09.2014р., № 157 від 15.09.2014р., № 158 від 16.09.2014р., № 160 від 17.09.2014р., № 161 від 19.09.2014р., № 164 від 30.09.2014р., № 165 від 02.10.2014р., № 166 від 03.10.2014р. (т. 1 а.с. 22-42)

Вищевказаний Товар отримувався уповноваженим представником ПрАТ "Креатив" згідно з довіреністю № 5228 від 03.09.2014 р. та № 5440 від 01.10.2014 р. (т. 1 а.с. 21, 40)

23.07.2015 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Специфікації № 1 від 03.09.2014 р. до Договору № 1088 від 21.06.2010 р. (т. 1 а.с. 43), якою погоджено наступне:

Пункт 1. В період з 03.09.2014 року по 30.10.2014 року Продавцем на умовах РСА (Правила Інкотермс 2010) на адресу Покупця поставлено 2458,350 тонн (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім тонн 350 кг.) фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року (надалі - «Товар»).

Пункт 2. Ціна партії Товару, вказаної у п. 1 цієї Додаткової угоди, складає 11 000 грн. (Одинадцять тисяч гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ, за одну тонну.

Пункт 3. Ціна партії Товару, вказана в п. 2 цієї Додаткової угоди, встановлена на Товар з якісними показниками, вказаними в п. 2 Специфікації (базисні норми).

На підставі вказаної Додаткової угоди було укладено ОСОБА_2 переоцінки насіння соняшника № 1 та № 2 від 23.07.2015р. (т. 1 а. с. 45)

Після проведення переоцінки насіння соняшнику, сторонами було погоджено збільшення його вартості на загальну суму 14 561 389,39 грн.

Таким чином, остаточна вартість насіння соняшнику по Договору № 1088 від 21.06.2010 р. склала 26 361 469,39 грн. (двадцять шість мільйонів триста шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Станом на 28.07.2015р. у ПрАТ "Креатив" існувала перед позивачем непогашена заборгованість по договору №1088 від 21.06.2010 р. у розмірі 19 742 691,39 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 28.07.2015 р. (т. 1 а. с. 46)

Оригінали зазначених вище документів оглянуто судом в судовому засіданні на предмет їх відповідності залученим до матеріалів справи копіям.

Як зазначає позивач, 28.07.2015 р. між ПрАТ "Креатив" (первісний боржник), 1-м відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) укладено Договір про переведення боргу, за змістом якої відповідач зобов'язався перед позивачем здійснити погашення заборгованості ПрАТ "Креатив".

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано для залучення до матеріалів справи (т. 1 а.с. 47) копію зазначеного договору.

Розглянувши копію зазначеного договору суд встановив, що за його змістом Первісний божник переводить борг за договором № 1088 від 21 червня 2010 р., укладений між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе боргові зобов'язання за названим у цьому пункті договором (надалі іменується "Основний договір") (п. 1); ПАТ "Креатив" передає, а ПП "Еллада" приймає боргові зобов'язання перед ПП "Агротех" в розмірі 19 742 691,39 грн.

Позивач зазначає, що 1-й відповідач не виконав взяті на себе боргові зобов'язання за договором № 1088 від 21 червня 2010 р., чим допустив порушення умов договору про переведення боргу від 28.07.2015 р., та в зв’язку з цим, просить суд стягнути з нього на свою користь 19 742 691,39 грн. заборгованості.

Також позивач зазначає, що 25.07.2015 р. між ним та 2-м відповідачем укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед позивачем у разі порушення з боку ПАТ "Креатив" зобов'язання по сплаті боргу за договором № 1088 від 21 червня 2010р., виконати часткове погашення такого боргу у розмірі 20000,00грн.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано для залучення до матеріалів справи (т. 1 а.с. 48) копію зазначеного договору.

Однак, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 18.05.2016 р., та водночас за відповідним клопотанням 1-го відповідача, суд в порядку, визначеному ст. 32, 36, 38 ГПК України витребував у позивача на огляд суду оригінал Договору про переведення боргу від 28.07.2015 р.

Однак, оригінал даного договору позивачем не було надано суду через його відсутність у позивача, про що останній також наголосив у наданих суду письмових поясненнях (вх. № 23639 від 19.07.2016 р.) та двічі наголошував представник позивача, зокрема в судових засіданнях 12.07.2016 р. та 19.07.2016 р. по даній справі.

Крім того, позивач в письмових поясненнях (вх. № 23639 від 19.07.2016 р.) та його представник в судових засіданнях 12.07.2016 р. та 19.07.2016 р. по даній справі також наголосив на відсутності в позивача оригіналу договору поруки від 25.07.2015 р.

Також позивач пояснив, що він не володіє інформацією стосовно того, де саме знаходяться оригінали даних договорів про переведення боргу від 28.07.2015 р. та поруки від 25.07.2015 р.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам, суд зазначає наступне:

У відповідності зі статтею 173 ГК України та статтею 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦКУ) передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В пунктах 2.2. – 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, зазначено що копії документів, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Як вже було зазначено вище, заявлений позивачем позов обґрунтовано з посиланням на те, що згідно з умовами укладеного між позивачем, 1-м відповідачем та ПАТ "Креатив" договором про переведення боргу від 28.07.2015 р., 1-й відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача заборгованість за договором поставки № 1088 від 21.06.10 р. у розмірі 19742691, 39 грн., яку ПАТ "Креатив" має перед позивачем; що відповідно до умов укладеного між позивачем та 2-м відповідачем договору поруки від 25.07.2015 р., останній поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов’язань за договором про переведення боргу від 28.07.2015 р.

Однак, при цьому, позивач під час розгляду даної справи в розумінні ст. 32, 34, 36 ГПК України не надав суду належних та допустимих доказів укладання договору про переведення боргу від 28.07.2015 р. та договору поруки від 25.07.2015 р., невиконанням яких відповідачами він обґрунтовує власні позовні вимоги, оскільки не може підтвердити зазначені факти оригіналами зазначених договорів.

Згідно з письмовими поясненнями позивача (вх. № 23639 від 19.07.2016 р.) та його представник в судових засіданнях 12.07.2016 р. та 19.07.2016 р. оригінали таких договорів у позивача відсутні, і він не володіє інформацією стосовно того, де саме знаходяться оригінали даних договорів.

При цьому, 1-й відповідач категорично заперечує факт укладання договору про переведення боргу від 28.07.2015 р. та договору поруки від 25.07.2015 р.

Суд також зазначає про неможливість застосування до спірних правовідносин положень п. 5 ст. 81 ГПК України, оскільки оригінали зазначених договорів у позивача відсутні фактично, тобто останній не може їх надати суду ні зараз, ні в подальшому з об’єктивних причин.

Крім того, з урахуванням того, що позивач не підтвердив належними доказами факт відповідності залучених до матеріалів справи копій договору про переведення боргу від 28.07.2015 р. та договору поруки від 25.07.2015 р. (т. 1 а. с. 47-49) їх оригіналам, суд при прийнятті даного рішення не враховує зазначені копії договорів в якості належних та допустимих доказів по даній справі.

Доводи позивача стосовно того, що оригінали зазначених договорів були досліджені господарським судом під час первісного розгляду даної справи в суді першої інстанції свого підтвердження матеріалами справи не знайшли., зокрема жоден залучений до матеріалів справи процесуальний документ про зазначені обставини не свідчить, а 1-й відповідач в особі свого представника, який був присутній на всіх судових засіданнях по даній справі, категорично заперечує зазначені обставини, та зазначає, що ним неодноразово ставилося питання про надання оригіналів даних договорів на огляд суду та проведення щодо них відповідної експертизи, проте, позивач оригіналів договорів на огляд суду не надавав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту порушення 1-м відповідачем умов договору про переведення боргу від 28.07.2015 р. та факту порушення 2-м відповідачем умов договору поруки від 25.07.2015 р., як необхідної передумови для покладення на відповідачів обов’язку сплатити існуючий за даними договорами борг.

Вказане зумовлює необхідність прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 32-36, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_5