Справа № 713/281/12
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 квітня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів палати з розгляду цивільних справа апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: Дроботі В.В.
суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 27 червня 2013 року,-
в с т а н о в и л а :
Селянське фермерське господарство «ТОК» пред'явило до ОСОБА_1 позов про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 09 вересня 2005 року відповідачка уклала з АППБ «Аваль» кредитний договір, за умовами якого їй було надано споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами з терміном погашення до 8 вересня 2012 року. Майновим поручителем за цим грошовим зобов'язанням виступив позивач, передавши 12 вересня 2005 року банку в іпотеку належний йому гаражний комплекс загальною площею 626,6 кв.м.
Оскільки позичальниця не виконала своє зобов'язання, а СФГ «ТОК» станом на 31січня 2008 року погасило її борг перед банком, то він - позивач набув право зворотної вимоги до відповідачки. Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з неї на його користь 93 972,52грн.
ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до СФГ «ТОК» про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вказані правочини, укладені між СФГ «ТОК» та банком у забезпечення її грошового зобов'язання є недійсними з часу їх укладення, оскільки вони суперечать чинному законодавству.
Рішенням суду основний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про відмову у задоволенні основного та задоволення зустрічного позову. Представник відповідачки вказує на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального закону.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
По справі є доведеними слідуючі факти та обставини.
09 вересня 2005 року відповідачка та акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» уклали кредитний договір, згідно умов якого позичальниця одержала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 доларів США та зобов'язалась щомісячно сплачувати кредит і погашати проценти за його користування у розмірі 14% річних з терміном погашення 8 вересня 2012 року.
12 вересня 2005 року у забезпечення виконання цього договору було укладено договір іпотеки, за умовами якого СФГ «ТОК» передало банку в іпотеку належний йому гаражний комплекс загальною площею 626,6 кв.м., розташований по АДРЕСА_1. Відповідно до п.5 договору АППБ «Аваль» вправі був у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зазначеного вище грошового зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог.
Окрім того, 11 травня 2007 року між банком та фермерським господарством було укладено договір поруки, текст та зміст якого ані сторони спору, ані суди протягом шести років перебування даної справи у провадженні судів встановити та з'ясувати не змогли.
Є також доведеним, що позичальниця ОСОБА_1 (після одруження - ОСОБА_1) неналежно виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість в сумі 99 197, 96 грн. Рішенням Хустського районного суду від 29 березня 2007 року, яке набуло чинності, вказана заборгованість була стягнута з відповідачки на користь правонаступника АППБ «Аваль» - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за рахунок предмета іпотеки.
Даний банк підтвердив, що 29 грудня 2007 року майновий поручитель СФГ «ТОК» погасив борг позичальниці шляхом внесення 93 972,52 грн. готівкою в касу територіального відділення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Отже, між банком та позичальницею виникли грошові зобов'язання, між банком і СФГ «ТОК» - забезпечення виконання зобов'язання позичальниці нерухомим майном іпотекодавця, а між СФГ «ТОК» та позичальницею - правовідносини набуття майновим поручителем права кредитора за основним зобов'язанням у випадку задоволення вимог іпотекодержателя.
Такі відносини регулюються як ЦК України, та і ЗУ «Про іпотеку».
Згідно ст.546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Задовольнивши вимоги за основним позовом суд першої інстанції вважав, що відповідно до положень ст.ст. 553,556 ЦК СФГ «ТОК» являлось поручителем перед кредитором (АППБ «Аваль») боржника (відповідачки у даній справі) за виконання ним свого обов'язку і до нього після виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, перейшли усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
З таким висновком колегія погодитись не може.
Як зазначено вище, позивач являвся майновим поручителем, тобто особою яка передала в іпотеку належне їй майно для забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед банком. У 2007 році він не за рахунок іпотечного майна, а готівкою погасив борг відповідачки, внісши 93972, 52 грн. в касу банку.
У цій ситуації позивач діяв поза межами дії договору іпотеки, укладеного ним 12 березня 2005 року, на свій страх і ризик, переслідуючи мету зберегти належний йому гаражний комплекс, необхідний для здійснення своєї діяльності.
Згідно ст.11 ЗУ «Про іпотеку» у разі забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою нерухомого майна, що належить третій особі (майновому поручителю), майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання боржником . У разі порушення боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя нерухомим майном , що є предметом іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Оскільки СФГ «ТОК» (майновий поручитель) задоволило вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержателя) не за рахунок предмета іпотеки, а у спосіб перерахування іпотекодержателю коштів, то воно не набуло прав кредитора за основним зобов'язанням.
Враховуючи наведене, у вимогах СФГ «ТОК» за основним позовом слід відмовити.
В решті рішення відповідає вимогам закону.
Пред'явивши зустрічний позов про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 12 вересня 2005 року, та договору поруки, укладеного 11 травня 2007 року, ОСОБА_1 стверджувала, що дані правочини головою селянського фермерського господарства укладені внаслідок її обману, що можуть ствердити свідки, та з перевищенням повноважень, оскільки засновники господарства згоди на їх укладення не давали.
В порушення вимог ст.ст.57-60 ЦПК України вона жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування цих вимог суду не надала.
Належними та допустимими доказами оспорення суттєвих умов договорів іпотеки та поруки є письмові докази, а не показання свідків. Докази щодо порушення суттєвих умов даних правочинів (сторони, предмет, ціна, строк, права та обов'язки сторін, відповідальність за їх порушення) в момент їх укладення в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, в порушення вимог ст.3 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК ОСОБА_1 не довела в чому саме укладенням правочинів її права порушені, невизнані або оспорені селянським фермерським господарством «ТОК».
Навпаки, з матеріалів цивільної справи №2/211/07 та матеріалів даної справи видно, що за договорами іпотеки та поруки ОСОБА_1 жодних платежів не здійснювала і будь-яке майно, що їй належить, в рахунок забезпечення виконання її зобов'язань нікому не передавала.
Таким чином, внаслідок укладення оспорюваних правочинів ані майнові, ані особисті немайнові права позичальниці за кредитним договором не були порушені.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтованно відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Викладене вище в силу вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду від 27 червня 2013 року змінити.
У задоволенні вимог селянського фермерського господарства «ТОК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення, але може бути оскаржено протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: